4. Система олімпійської освіти.

Проблеми олімпійської освіти розповсюдження знань про олімпізм, історії Олімпійських ігор Стародавньої Греції та сучасності, принципи та ідеї сучасного спорту, місце олімпійського спорту в системі виховання та освіти, його зв’язок з іншими явищами суспільного життя, теорія та практика підготовки та змагальної діяльності спортсменів та інші питання – постійно знаходяться у сфері особливої уваги Міжнародного олімпійського комітету.

Вже на сесії МОК у 1897 році ці питання вперше були поставлені на порядок денний. Неодноразово піднімались вони і в наступному.

В наш час існує декілька організацій, метою яких є вирішення задач олімпійської освіти Міжнародна олімпійська академія (МОА), Олімпійський музей, національні олімпійські академії (НОА), міжнародні та національні центри олімпійських досліджень та освіти, Міжнародний комітет П’єра де Кубертена та інші.

В останні роки в учбові програми з фізичного виховання в загальноосвітніх школах та вищих учбових закладах фізичного виховання та спорту включається учбова дисципліна «Олімпійський спорт», створені кафедри олімпійського спорту, які стали центрами освіти та досліджень.

Вперши у 1925 році ідею створення учбового центру на території давньої Олімпії офіційно висловив представник НОК Греції професор Іоаніс Христафіс. Втім особлива заслуга у вирішення цього питання належить генеральному секретарю НОК Греції Іоанісу Кетсеасу та професору з Німеччини Карлу Діему. Ініціатори створення Міжнародної олімпійської академії представляли її подібною відомій Академії Платона – освітній установі, яка була створена у IV столітті до н.е., та спиралися на інші історичні факти, зокрема, на те, що у Давній Греції існував спеціальний інститут, завданням якого було вчення суддів, яким надавалося право обслуговувати Олімпійські ігри.

У відповідності до цього були сформовані принципи діяльності Олімпійської академії, в основі якої виявилися розповсюдження та захист філософії олімпізму, її духовних та моральних цінностей, протидія всілякого роду зовнішнім впливам, що можуть нанести шкоду гуманітарній складовій олімпійського спорту.

У 1938 році Карл Діем запропонував створити Міжнародну олімпійську академію, яка, по його задумці, повинна була працювати під керівництвом Міністерства освіти та Олімпійського комітету Греції. Діем розробив структуру академії, написав учбовий план та почав активне листування з Іоанісом Кетсеасом. Згодом проект був підтриманий НОК Греції та МОК, однак його реалізація стримувалась через відсутність коштів. А згодом почалася Друга світова війна.

Так через ці причини, а також через несприйняття після війни німецьких ініціатив, Олімпійська академія була відкрита тільки у 1961 році. Одночасно з нею відкрився і давній стадіон, який не в останню чергу вдалося відновити завдяки археологічним розкопкам. Саме завдяки цим розкопкам ми маємо змогу прослідкувати за історією давніх Олімпійських ігор. А переважна кількість знахідок, знаходиться в Археологічному музеї Олімпії, який був заснований ще у 1887 році.

У період з 1961 по 1964 роки робота Міжнародної олімпійської академії обмежувалася один раз на рік проведенням сесій. У подальші роки об’єм роботи МОА і її роль у системі олімпійської освіти почали розширюватися. У наш час МОА проводить кожного року в Олімпії більш як сорок заходів, що мають вкрай важливе значення.

Для досягнення своїх цілей МОА реалізує наступні задачі:

• діяти як міжнародний академічний центр олімпійської освіти та досліджень;

• діяти як міжнародний форум для вільного висловлення та обміну ідеями серед членів олімпійської сім’ї – вчених, спортсменів, спортивних керівників, педагогів, діячів мистецтв, молоді;

• об’єднувати людей всього світу в дусі дружби та співробітництва;

• застосовувати отримані знання та досвід у реалізації ідей олімпізму у різних країнах світу;

• співпрацювати та підтримувати національні олімпійські академії та інші інститути, основа діяльності яких є олімпійська освіта;

• проводити подальші дослідження в області олімпізму, а також сприяти підвищенню його ролі у розвитку сучасного суспільства.

В основі діяльності МОА лежить реалізація освітніх програм шляхом проведення кожного року міжнародних сесій:

• студентської молоді;

• аспірантів та докторантів; президентів національних олімпійських академій,

• членів національних олімпійських комітетів та національних спортивних федерацій;

• викладачів вищих учбових закладів;

• спортивних журналістів;

• спортсменів – учасників Олімпійських ігор.

Керує Міжнародною олімпійською академією виконавчий комітет, який очолює президент МОА. Члени виконкому МОА обираються Національним олімпійським комітетом Греції на чотири роки. У склад виконкому входять: президент, віце-президент, довічно почесний президент, почесний віце-президент, декан, член МОК для Греції, президент НОК Греції, президент Асоціації спортивних журналістів Греції, член виконкому, консультант з культури.

Офіційними мовами МОА є англійська, французька та грецька. Всі її сесії проводяться виключно на території давньої Олімпії під керівництвом президента або декана. Контроль за діяльністю МОА здійснює НОК Греції під егідою МОК. За сумлінну працю у 1981 році Міжнародна олімпійська академія була нагороджена Олімпійським кубком.

Ідея створення Олімпійського музею, ще у 1915 році, належить П’єру де Кубертену, відразу після того, як штаб-квартира МОК розташувалась у Лозанні. Саме з того часу всі історичні цінності, які відносяться до олімпійського руху, почали зберігатися у цьому швейцарському місті.

Та тільки у 1980 році, коли президентом МОК став Хуан Антоніо Самаранч, на березі Женевського озера, почалося будівництво олімпійського музею. Сам музей, будівництво якого коштувало більш як 118 мільйонів швейцарських франків, збудований з білого мармуру, чим підкреслювалось грецьке походження Олімпійських ігор. Враховуючи побажання місцевих мешканців, було вирішено, що фасад будівлі не перевищував фасади сусідніх домів, а також щоб зберегти неповторний ландшафт місцевості, три поверхи з п’яти були збудовані під землею. Урочисте відкриття Олімпійського музею відбулося 23 червня 1993 року і було присвячене 100-літтю сучасного олімпійського руху.

У наш час в музеї знаходиться більш як 10 000 експонатів, які розташовані по принципу поєднання спорту і культури. Експонати музею дозволяють отримати повне враження про історію олімпійського руху, його сучасному стані та перспективах. У музеї зберігаються повні колекції автографів олімпійських медалістів, факелів для олімпійського вогню, починаючи з 1936 року, унікальні колекції монет та марок, олімпійських нагород, прапорів та іншої символіки. Книжковий фонд бібліотеки включає більшу частину літератури, яка видана у світі з олімпійської та спортивної тематики за весь час історії сучасного олімпійського спорту. Працює унікальна відеотека.

Починаючи з 1960-тих років в багатьох країнах Європи та світу робилися спроби створення національних структур, які повинні були займатися олімпійською освітою. Найбільш вдалою визнана та, що була реалізована у 1968 році в Іспанії. Згодом схожі академії стали функціонувати у США, Франції, Великій Британії та інших країнах.

У 1984 році за підписом президента МОК у національні олімпійські комітети були розіслані циркуляри, в яких рекомендувалося створити при кожній НОК свою національну олімпійські академію. У 1989 році таких академій було вже 45. НОА України була створена у 1991 році.

Національні олімпійські академії реалізують не тільки олімпійські освітні програми, але й програми, що направлені на стимулювання молоді до вивчення іноземних мов та культурних традицій інших націй, на привертання уваги до світових проблем екології, економіки, здоров’я, освіти.

Для реалізації цих програм НОА співпрацюють з різними організаціями в тому числі з Міжнародною олімпійською академією, національними олімпійськими комітетами, національними федераціями з видів спорту, учбовими закладами всіх рівнів, місцевими органами влади та оргкомітетами Олімпійських ігор. Адже саме практична реалізація ідей і філософії олімпізму є головною ціллю діяльності національних олімпійських академій.

Для цього національні олімпійські академії проводять свою діяльність з широкими верстами населення – спортсменами, тренерами, суддями, журналістами, вчителями, студентами, ветеранами спорту та іншими. Крім того, кожного року НОА проводять сесії, на яких обговорюються найбільш актуальні проблеми олімпійського спорту, приймають участь у роботі інших організацій, виступаючи з доповідями, які пов’язані з олімпізмом у спортивних клубах та федераціях, та виконують іншу роботу, яка направлена на інтеграцію олімпізма в учбові заклади шкіл, вузів, системи підвищення кваліфікації.

У 1978 році був заснований Міжнародний комітет П’єра де Кубертена, ціллю якого є розповсюдження та вивчення багатої гуманітарної спадщини засновника Олімпійських ігор сучасності. Першим президентом цього комітету, штаб-квартира якого знаходиться у Лозані, став Жофре де Навасел, внучатий племінник Кубертена.

Комітет, має філіали на кожному континенті, а національні комітети більш я у 80 країнах світу, вирішує головні задачі: вивчення, пропаганда та роз’яснення широким верстам населення творчої спадщини Кубертена; вивчення його гуманістичний ідей та педагогічних і соціальних світоглядів; вклад у розвиток принципів та методів вчення Кубертена; нагородження спортсменів та вчених, учбових закладів та інших організацій, чия позиція або діяльність послугували затвердженню ідеалів олімпізму; співпраця з національними та міжнародними організаціями, що пропагують дух олімпізма; керівництво на міжнародному рівні діями представництв Комітету в різних регіонах.