Тема 5. Другий період Ігор Олімпіад

1. Загальна характеристика другого періоду Ігор Олімпіад

(1920-1948 р. р.)

Другий етап – VII – XIV Олімпійські ігри – 1920 – 1948 роки, цей період охоплює проміжок між світовими війнами, та перші три післявоєнні роки. Характеризується політичними, економічними та моральними потрясіннями, які прямим чином відобразилися і на Олімпійському спорті. Так через Першу світову війну не була проведена Олімпіада 1916 року. А на Ігри 1920 та 1924 років не були допущені Німеччина та її союзники. Ситуація змінилась тільки зі вступом німців до Ліги Націй.

Особливо драматичні події склалися коло Берлінської Олімпіади 1936 року. У зв’язку з приходом до влади нацистів та їхньої расової політики, представники країн Західної Європи та США спробували провести альтернативні ігри, у каталонській Барселоні. В липні 1936 року в це місто прибуло більше як двадцять команд з різних країн. Та заколот фашистів під орудою генерала Франциско Франко в Іспанії напередодні відкриття Народної олімпіади, 18 липня, завадив її проведенню.

Невдовзі через Другу світову війну, що розпочалася згодом, не були також проведені ігри XII та XIII Олімпіад, 1940 та 1944 років.

Тим не менш незважаючи на складну міжнародну ситуацію у цей період, наприклад фактичний бойкот олімпійських змагань Радянською Росією, була упорядкована діяльність виконкому МОК, його рішення почали публікуватись у спеціальному бюлетені. Прийняті міри з координації діяльності МОК, НОК та міжнародних федерацій, які багато в чому визначили вдосконалення програм Ігор. Була упорядкована програма виступів, система нагородження переможців.

На Олімпіаді 1920 року вперши пролунала олімпійська присяга. Розроблена система підготовки наступних Ігор, почала втілюватися практика проведення тренувальних зборів та сумісне поселення спортсменів в олімпійському селищі. До програми Ігор поступово було введено багато видів змагань для жінок.

Разом з тим виникли гострі проблеми у зв’язку з питанням аматорства. МОК та і не знайшов єдиного підходу до цієї проблеми, що не завадило йому виключити з програми змагань бейсболу, регбі, тенісу. Виникали питання і відносно участі у Олімпійських іграх футболу. Незважаючи на всі проблеми в цей період розвитку олімпійського спорту, він продемонстрував зростаючий авторитет олімпійського руху, зацікавленість в його розвитку та використання його результатів, особливо політичних,у різних країнах світу.

2. Хронологія Ігор VII-XIV Олімпіад

2.1 Ігри VII Олімпіади Антверпен (Бельгія) 1920 рік (29 квітня – 12 вересня)

Виступало 2607 спортсмена з 29 країн,

розіграли 156 комплектів нагород у 22 видах спорту.

Тільки у 1920 році спортсмени знову змогли зібратися для участі в олімпійських змаганнях. Та не все було так просто. Справа в тому, що спочатку право проведення VII Олімпійських ігор було надано угорському Будапешту. Але через вплив країн які перемогли у Першій світовій війні, перш за все Великої Британії та Франції, Ігри були перенесені у бельгійський Антверпен. Головна мета такого переносу була відсунути від олімпійського руху країни, що на думку переможців, розв’язали бійню – Німеччину, Австрію, Угорщину. Так ці країни навіть не отримали запрошення для участі у змаганнях. Через те, що Польща та Радянська Росія ще вели між собою бойові дії, вони також не приймали участі в Олімпіаді.

Зате вперше прийняли участь у олімпійських змаганнях представники Аргентини, Бразилії, Чехословаччини, Югославії, Нової Зеландії та навіть Монако. Взагалі на цій Олімпіаді було багато такого, про що можна було сказати «вперше». Наприклад, вперше над стадіоном було піднято олімпійський прапор з п’ятьма переплетеними кільцями. Вперше під час параду в небо злетіли тисячі голубів, які символізували мир між країнами.

Вперше учасники Ігор давали олімпійську присягу. Її слова написав особисто Кубертен ще у 1913 році, та запропонував відродити традицію, яка існувала ще у стародавній Греції. У Антверпені вперше клятву проголосив бельгійський фехтувальник Віктор Буан. Також вперше на цих Іграх пролунав олімпійський девіз: «Швидше, вище, сильніше» запропонований французьким священиком Анрі Дідоном.

Вперши у Бельгії була народжена традиція безкоштовно пускати на змагання інвалідів та школярів. Ця ідея належить королю Бельгії Альберту I. Йому сподобалась церемонія відкриття, та він був здивований малою кількістю глядачів, що деякою мірою викликали високі ціни на квитки. Самі змагання також оглядали кожного разу не більше шести тисяч вболівальників.

Офіційне відкриття Ігор відбулося 14 серпня, а закриття 29 серпня. Однак змагання з деяких видів спорту проводились як до відкриття Олімпіади, так і після її закриття. Так на цих Іграх на штучному льоду відбулися змагання з зимових видів спорту – фігурному катанні та вперше хокею з шайбою, що проходили ще у квітні. Змагання стрілків та яхтсменів – у липні, футболістів – у серпні та вересні.

Гарно виступила у Антверпені легкоатлетична команда Фінляндії, яка після революції 1917 року в Росії вперши виступала справді самостійною збірною, та майже на рівних змагалася з американцями. Героєм Ігор став фінський спортсмен Пааво Нурмі, який завоював три золоті – 10000 метрів та у кросі особисті та командні змагання, а також срібло на дистанції 5000 метрів. У американців відзначився 20-ти річний Чарльз Педдок, перемігши у бігу на 100 метрів та естафеті 4х100 метрів. Також дві золоті нагороди, на дистанціях 800 та 1500 метрів, виборов англієць Альберт Хілл.

У змаганнях пловців відзначилась американка Етельда Бляйбтри, що стала триразовою олімпійською чемпіонкою, з трьома світовими рекордами, на дистанціях 100 та 300 метрів вільним стилем та у естафеті. У чоловіків кращим став американець Дюк Каханамоку який був за походженням гавайцем. Він другий раз поспіль завоював золото на дистанції 100 метрів вільним стилем, де через непорозуміння йому довелося двічі виграти фінальний заплив. А також він виборов ще одне золото у естафеті 4х200 метрів вільним стилем, де він став срібним у 1912 році. Виступив Каханамоку на стометрівці і у 1924 році, та на цей раз став володарем срібної нагороди, програвши всього одну секунду своєму співвітчизнику Джонні Вейсмюллеру, всього – 5 (3,2,0). Саме цього видатного плавця вважають «батьком» серфінга, в якому він декілька разів ставав чемпіоном світу.

Два золота у змаганнях з академічної греблі, у одиночці та двійці парній, виграв американець Джек Келлі. Цей спортсмен відомий ще й тим, що його донька Грейс Келлі в майбутньому стала відомою американською кіноактрисою, а потім дружиною князя Монако Ренье III, та матір’ю теперішнього князя цієї країни Альбера II.

Видатного результату добився італійський фехтувальник Недо Наді. Він єдиний, хто виборов п’ять золотих нагород у всіх видах змагань – у індивідуальних видах з рапіри та шаблі та у командних змаганнях з рапіри, шаблі та шпаги. З урахуванням Ігор 1912 року, всього – 6 (6,0,0).

По три золоті нагороди у індивідуальних та командних видах на цих Іграх вибороли норвезькі стрілки Отто Ольсен та Оле Лілло-Ольсен, та вони не змогли змагатися з американською командою. Так Карл Осберн став чотириразовим чемпіоном. Він ставав переможцем ще у 1912 році, а завершив змагання на Олімпіадах сріблом у 1924 році, всього – 11 (5,4,2). Уілліс Лі виграв сім медалей, п’ять з яких золоті, всього – 7 (5,1,1). Три золота здобув і Моріс Фішер, який через чотири роки додав до них ще дві перемоги, всього – 5 (5,0,0).

На своїй другій Олімпіаді виступив найбільш титулований стрілок з луку в історії Олімпійських ігор бельгієць Губерт ван Інніс. На цих Іграх він став чемпіоном, чотири золота та два срібла у стрільбі «по птиці, що рухається», через двадцять років після свого першого успіху – два золота та срібло у 1900 році, всього – 9 (6,3,0).

Одна з найбільш визначних тенісисток француженка Сюзан Ленглен, чиїм ім’ям зараз названі корти у Парижі, завоювала титул олімпійської чемпіонки, програв у десяти сетах всього чотири гейми. Крім того вона здобула золото у змішаному розряді зі іншим французом Максом Декюжі, та бронзу у парі.

Гучний скандал стався під час вирішального матчу футбольного турніру між збірними Бельгії та Чехословаччини. За рахунку 2-0 на користь бельгійців, слов’янська збірна залишила поле. Причиною такого рішення стало, на думку чехів, необ’єктивне суддівство головного арбітра матчу, котрий спочатку вилучив одного з гравців чехів, а потім і капітана команди, який вимагав призначити іншого суддю. Оргкомітет Олімпіади дискваліфікував збірну Чехословаччини, та залишив її без срібних нагород за відмову переграти матч. Бельгія була, проголошена чемпіоном, а за срібні та бронзові нагороди був проведений додатковий турнір. За його підсумками срібними стали іспанці, а бронзові нагороди виборола збірна Нідерландів.

У змаганнях з хокею на траві свою другу перемогу відсвяткувала збірна Великої Британії.

В цілому Ігри VII Олімпіади дали декілька видатних досягнень, та велику кількість посередніх результатів. Що було зрозуміло після подій 1914-1918 років.

У командному заліку першою фінішувала збірна США – 95 (41,27,27) нагород, другими були олімпійці Швеції – 64 (19,20,25), третіми Великої Британії – 43 (15,15,13) нагороди.