3. Президенти Наіонального Олімпійського комітету України

Справжня історія олімпійського руху в Україні також розпочалась 1952 року, коли її спортсмени у складі команди СРСР взяли участь у Олімпіаді. Українські атлети складали майже 25% кожної Олімпійської команди СРСР. Під час Ігор ХХІІ Олімпіади 1980 року деякі матчі футбольного турніру з успіхом проводились у Києві.

Атлети нашої країни завжди демонстрували високу майстерність у різноманітних видах олімпійської програми. Їх воля, наполегливість були запорукою досягнення високих результатів. Варто згадати імена українських олімпійських чемпіонів різних років Лариса Латиніна, Борис Шахлін, Леонід Жаботинський, Валерій Борзов, Олексій Баркалов, Олексій Михайліченко, Володимир Голубничий, Сергій Бубка та багато інших.

Після здобуття Україною незалежності видатні спортивні успіхи на олімпійській арені вагомо сприяли підвищенню міжнародного авторитету країни.

22 грудня 1990 року Перша Генеральна асамблея прийняла рішення про створення Національного Олімпійського комітету України. Це мало надзвичайно важливе значення для українського спорту у подальшому самостійному виході його на міжнародну арену та вступі у світову олімпійську сім’ю. Першим президентом НОК України було обрано Валерія Пилиповича Борзова, який виконував цю роль вісім років.

Незважаючи на це на Олімпійських іграх 1992 року, як у Альбервілі, так і у Барселоні, українські спортсмени виступали не окремою командою, а у складі Об’єднаної команди співдружності незалежних держав.

2 березня 1992 року виконком МОК визнав Національний олімпійський комітет України, і йому було надано статус тимчасового члена. 24 вересня 1993 року на 101 сесії МОК було прийняте знаменне для нашої країни та її спорту рішення про повне визнання НОК України, що діяв відповідно до Олімпійської хартії, Конституції, чинного законодавства та свого статуту.

З прийняттям цього рішення Україна стала повноправним членом олімпійського співтовариства. Що надало змогу вже взимку 1994 року, під час ігор у Ліллехамері, вперше виступити самостійною командою. А у 1996 році вперше українці виступили самостійною командою і на літніх іграх у Атланті.

У 1998 році другим президентом обрали Івана Никифоровича Федоренка. У грудні 2002 року абсолютною більшістю голосів третім президентом НОК був обраний Прем’єр-міністр України Віктор Федорович Янукович.

Після подій «помаранчевої революції» 2004 року він втратив всі свої пости, у тому числі і посаду президента НОК. І з 2005 року цю посаду обійняв Сергій Назарович Бубка, який нещодавно був обраний на другий строк.

Основні завдання НОК України–організація підготовки та участі спортсменів в Олімпійських іграх, розширення міжнародного співробітництва, популяризація масового спорту і здорового образу життя, фізичне і духовне збагачення людей. З цією метою НОК України співпрацює з державними, громадськими та іншими організаціями.

На засадах незалежності та доброї волі Національний олімпійський комітет України об’єднує 40 федерацій з олімпійських видів спорту. НОК також має 24 відділення у всіх областях та мав по одному в Автономній республіці Крим, містах–Києві та Севастополі. Головою Сумського відділення у Липні 2011 року була обрана Олена Юріївна Петрова.

НОК України має угоди з відомими у світі компаніями, які підтримують олімпійський рух «Спонсори НОК України». У 1995 році він почав випускати свій офіційний журнал під назвою «Олімпійська арена», який виходить щомісяця, а з 1997 року видає раз на два тижні бюлетень «Олімпійські новини від НОК України». Також Національний Олімпійський Комітет України має широкі зв’язки з НОК сусідніх країн та їхніми олімпійськими організаціями.

Представники НОК України є членами різних міжнародних організацій та об’єднань. Тісні зв’язки має з українськими спортивними осередками за кордоном. Комітети друзів НОК України були створені і працюють зараз у США, Канаді, Австралії.