Тема 10. Керівні органи олімпійського руху

1. Президенти мок: життя та діяльність

Розвиток сучасного олімпійського спорту багато в чому визначався поглядами і практичною діяльністю президентів Міжнародного олімпійського комітету.

Існують численні докази того, що планомірний розвиток олімпійського руху, його стабільність та авторитет обумовлений тим, що президентами МОК були видатні авторитетні діячі, що вирізнялися високими цивільними та професійними якостями, відповідальними за долю олімпійського спорту.

Деметріус Вікелас Греція (1894–1896 роки).

Народився 15 лютого 1835 року у місті Эрмуполіс. За запрошенням друга Кубертена, брав участь у 1894 році в роботі першого Міжнародного спортивного конгресу у Парижі. При обговоренні рішення про організацію сучасних Олімпійських ігор він висунув та відстояв пропозицію про проведення перших Ігор у 1896 році в Афінах. Згідно Олімпійської хартії, затвердженої на цьому конгресі, президент МОК повинен представляти країну, яка проводить Олімпіаду. Тому на цьому ж конгресі Вікелас у віці 59 років був обраний першим президентом МОК. Вніс значний внесок до організації проведення перших Ігор сучасності, подолавши чимало труднощів економічного та політичного характеру. Після закінчення Ігор склав з себе повноваження та присвятив себе літературный діяльності. Помер 20 липня 1908 року в Афінах. На його честь назвали стадіон у його рідному місті.

П’єр де Кубертен Франція (1896-1925 роки).

Народився 1 січня 1863 року у Парижі в аристократичній сім’ї та отримав різнобічну освіту в різних коледжах Англії та Америки. Відомий своїми працями в області літератури, історії, педагогіки, соціології. Та найбільшу популярність йому принесла ідея відродження Олімпійських ігор.

Приділяючи багато уваги роздумам про ідею проведення міжнародних змагань з метою популяризації спорту він звернув увагу на великий інтерес до античних Ігор, викликаний перш за все археологічними відкриттями в Олімпії. Зважаючи на це Кубертен розробив проект відродження Олімпійських ігор та виступив у Сорбоні з ідеєю відродження олімпізму.

У 1894 році організував історичний конгрес, на якому було прийнято рішення про відродження Олімпійських ігор, утворений МОК, в якому він очолив посаду секретаря, та прийнята Олімпійська хартія.

Після успішного проведення перших Ігор сучасності у 1896 році у Афінах, греки наполягали, щоб і у подальшому Олімпіади проходили у них в країні. Однак МОК категорично виступив проти цієї ідеї, тому вже наступні Ігри відбулися в Парижі, а Кубертен став другим президентом МОК. Треті Олімпійські ігри повинні були відбутися у Сполучених Штатах Америки, а президентом стати американський професор Уильям Слоєн. Однак він відмовився, та вніс пропозицію, щоб і у подальшому президентом залишався Кубертен, який має найбільші заслуги перед олімпійським спортом, як його засновник.

Кубертен не тільки зіграв велику роль у відроджені олімпійського руху, а й приймав дієву участь в підготовці та проведенні Олімпійських ігор у 1896–1924 роках. В подальшому олімпійський рух зтикнувся з великими труднощами: Ігри 1900-1904 років пройшли майже непомітними на тлі одночасного з ними проведення всесвітньої виставки. Становище змінилось у 1906 році після проведення в Афінах проміжних Ігор. І велике щастя олімпійського руху, що у цей складний період становлення на його чолі стояла така людина, як Кубертен.

Свої погляди на олімпійський спорт, його ідеали та функції найбільш повно він відобразив у написаній ним у 1912 році творі - «Оді спорту».

Під час першої світової війни, як справжній патріот, він відправився на фронт у складі французької армії та здав свої повноваження члену комітету з нейтральної Швейцарії Годфруа де Блоне.

Після Ігор 1924 року, які мали великий успіх, Кубертен залишив посаду президента МОК, та переїхав жити до Швейцарії, де і помер 2 вересня 1937 року. Похований Кубертен у Лозанні, а його серце, за заповітом поховане в Олімпії. На його честь була створена медаль П’єра де Кубертена, що вручається МОК за проявлене благородство та вірність духу фейр-плей, яка вважається більш коштовною, ніж золота олімпійська нагорода.