2. Міжнародний олімпійський комітет та основи його діяльності

Міжнародний олімпійський комітет – найвищий керівний орган Олімпійського руху у світі, володіє всіма правами на Олімпійські ігри. Створений 23 червня 1894 року у Парижі під час першого всесвітнього конгресу. Це постійно діюча неурядова організація, створена не для набуття прибутку, у формі асоціації, зі статусом юридичної особи та наступністю влади.

З 1915 року штаб – квартира МОК розміщується у швейцарській Лозанні, на вулиці Плас дю Пале – Палацової площі.

Цікава історія цього поселення. Коли у 1894 році створився МОК, було прийняте правило, згідно якому його резиденція повинна була на протязі чотирьох років знаходитися у місті проведення наступних Ігор. Так і було до 1916 року. Право проведення Олімпійських ігор того року було надано Німеччині. А у Швейцарії, поблизу Лозанни де він мав великий маєток, жив давній соратник Кубертена - Годфруа де Блоне, член МОК з 1899 року, та ініціатор створення Швейцарського олімпійського комітету. Коли розпочалася Перша світова війна, він запропонував допомогу у розміщенні архіву МОК. І коли Кубертен, як патріот пішов на фронт, Блоне тимчасово виконував роль президента. Так штаб – квартира опинилась у Лозанні. У 1916 році Кубертен створює тут Олімпійський інститут, а у 1918 році він і сам переїздить у Лозанну на постійне місце проживання.

Однак ніхто з подальших президентів не жив постійно у Лозанні, аж поки президентом МОК не став у 1980 році Хуан Антоніо Самаранч. Оселившись у цьому місті, він значно розширив сферу діяльності МОК, та отримав від міської влади дозвіл на будівництво споруди, яка повинна була стати новою штаб – квартирою МОК. Ця будівля була готова до експлуатації у 1986 році.

Тоді ж змінилися і відносини між муніципалітетом Лозанни та МОК. Федеральна рада Швейцарії визнала МОК юридичною особою на території своєї країни, а потім надала йому статус міжнародної організації. У лютому 1983 року була підписана угода, що визначає їхні взаємини.

Відповідно до Олімпійської хартії МОК має наступні цілі та задачі:

• стимулювати координацію, організацію й розвиток спорту та спортивних організацій;

• співпраця з компетентними громадськими та приватними організаціями з метою поставити спорт на службу людству;

• забезпечення регулярного проведення Олімпійських ігор;

• боротьба з будь-якими формами дискримінації в Олімпійському русі;

• підтримка дотримання спортивної етики;

• сприяння духу чесної гри та викорінення насильства;

• боротьба з допінгом у спорті;

• забезпечення безпеки та здоров’я спортсменів;

• протистояння політичним та комерційним зловживанням у спорті;

• підтримка міжнародної Олімпійської академії (МОА);

• підтримка інших організацій, діяльність яких присвячена олімпійській освіті.

Згідно своєму уставу МОК сам обирає своїх нових членів з числа осіб, що досягли 18-ти річного віку, та які на його думку є більш достойні цієї посади, як шанувальники спорту. Всі вони є фізичними особами, а їх загальна кількість не повинна перевершувати 115 чоловік. Крім того вони повинні мати відповідну кваліфікацію, бути громадянами своєї країни, у якої існує визнаний НОК, та володіти однією з офіційних мов – французькою чи англійською.

Окремим правилом закріплено, що більшість членів МОК повинні складати ті, членство яких не пов’язано з будь-якою офіційною функцією або посадою (їх загальна кількість не повинна перевершувати 70 чоловік, причому повинно бути не більш, як один представник від країни), діючих спортсменів (не більше 15 чоловік), президентів міжнародних спортивних федерацій, або осіб, що займають керівні посади у МСФ (не більше 15 чоловік), президентів національних олімпійських комітетів (не більше 15 чоловік).

Пропонувати кандидатури для виборів у члени МОК мають право діючі члени МОК, міжнародні спортивні федерації чи асоціації МСФ, національні олімпійські комітети, всесвітні чи континентальні асоціації НОК та інші організації, визнані МОК. Обрати новим членом МОК має право тільки сесія, голосування на якій проводиться таємно, а рішення приймається більшістю голосів. Під час церемонії, присвяченій прийому в МОК її нових членів, кожний з них підтверджує свою згоду виконувати обов’язки члена, та складає клятву.

Члени МОК є його представниками у своїх країнах, а не делегатами цих країн. Особливо підкреслюється, що члени МОК не можуть приймати від урядів, організацій або інших сторін будь-яких доручень або посад, які зв’язували або заважали би їм у свободі дій чи незалежності при голосуванні. Кожний член МОК обирається на восьмилітній строк, та може бути переобраний на один або декілька додаткових строків.

Як правило у перший період діяльності МОК у його склад обиралось по одному члену від країни, однак в подальшому від тих країн де проводились Олімпійські ігри мали змогу обиратися по дві людини. По досягненню 75-ти літнього віку член МОК зобов’язаний піти у відставку.

Такий принцип поповнення МОК свого складу, закладений ще ініціатором відродження олімпійського руху П’єром де Кубертеном, і існуючий дотепер, повинен захистити МОК від утиску з боку державного апарату, та забезпечити його незалежність.

Цікаво, що прикладами для організаційної структури МОК зокрема були: католицька церква, Орден мальтійських лицарів, Французька академія. Схожу структуру має і Міжнародний комітет Червоного Хреста.

У перші 50 років діяльності МОК велику увагу при обранні нових членів звертав на аристократичне походження. Така присутність аристократів повинна була забезпечувати Комітету високу соціальну позицію. Однак у міру досягнення і зміцнення свого авторитету МОК почав відходити від політики просування аристократів, змінюючи їх на представників інших станів.

Обов’язки членів МОК:

• забезпечення представництва МОК у своїй країні;

• участь у роботі комісії МОК;

• допомога розвитку Олімпійського руху у своїй країні;

• контроль за реалізацією програми МОК на місцях;

• не менше одного разу на рік інформувати президента МОК о ході розвитку олімпійського руху та його потребах у своїй країні;

• той же час інформувати президента про події, що можуть заважати дотриманню Олімпійської хартії або іншим чином відбитися на Олімпійському русі;

• виконання завдання президента, включаючи, при необхідності, представництво МОК в іншій країні.

Члени МОК, що йдуть у відставку мінімум після 10 років роботи, стають почесними членами. Вони продовжують діяльність як представники МОК, та зберігають свій статус без змін, а єдине, що вони втрачають – це право голосу.

Основними органами МОК є сесія, виконком, президент та конгрес.

Сесія - загальні збори, проводиться не рідше разу на рік. Позачергова сесія може скликатися за ініціативою президента або за письмовою вимогою не менш, як третини членів МОК. Сесія є верховним органом, її рішення кінцеві.

Вона має наступні повноваження: приймати та вносити поправки до Олімпійської хартії; за пропозицією виконкому обирати та затверджувати членів та почесних членів МОК; обирає президента, віце-президента та всіх членів виконкому МОК; приймає рішення про вибір місця проведення наступних Олімпійських ігор; обирає місто де буде проводитися наступна сесія МОК; кожного року затверджувати бюджет, витрати МОК та звіти комісій; призначати аудитора МОК; приймати рішення про визнання або позбавляти визнання національних олімпійських комітетів, їх асоціацій, міжнародних спортивних федерацій та інших організацій; приймати рішення про зміни у програмі Олімпійських ігор та інших питаннях пов’язаних з Олімпійською хартією.

Необхідний кворум на сесії МОК складає половина усіх членів плюс один, кожний з присутніх має один голос, а рішення приймаються простою більшістю. Однак для змін у головні положення олімпізму та Олімпійської хартії обов’язкова присутність не менше двох третин членів МОК.

Між сесіями рішення приймає виконком. До його складу входить 15 членів: президент, 4 віце-президента та 10 інших членів. Всі вони обираються на сесії таємним голосуванням. Строк мандатів кожного з членів виконкому, крім президента, складає чотири роки. Крім того кожний з них може обиратися на два строки підряд, після чого знову може бути обраним через два роки.

До функцій виконкому входять: спостереження за дотриманням Олімпійської хартії; відповідальність за адміністративну МОК; складає фінансові звіти МОК; надає сесії МОК звіти відносно змін в Олімпійській хартії; встановлює та курирує процедуру допуску та обрання кандидатур для організації Олімпійських ігор; складає повістку дня для сесії МОК; за пропозицією президента призначає або звільняє генерального директора МОК; слідкує за збереженням протоколів, звітів та архівів МОК; приймає та видає кодекси, акти, директиви, підручники, інструкції; організує, не менш одного разу у два роки, зібрання з міжнародними спортивними федераціями та національними олімпійськими комітетами; розробляє та присуджує почесні знаки МОК; а також має інші права та обов’язки котрі за Олімпійською хартією не передані сесії МОК та президенту.

Президент обирається з членів МОК таємним голосуванням на 8-ми річний період та може повторно обиратися ще на наступні 4-річчя. Він головує на всіх заходах МОК та може, у випадку якщо сесія або виконком не можуть це зробити, діяти і приймати рішення від імені МОК, яке повинно бути терміново передане на затвердження відповідного органу. Якщо президент не може виконувати свої обов’язки, його замінює старший віце-президент, який обирається на чотири роки.

Також президент, коли вважає за необхідне, створює комісії або робочі групи для вивчення специфіки того чи іншого питання. Крім того також існують постійні та створені на деякий час комісії та робочі групи, котрі вивчають дорученні їм питання та виносять їх на розгляд виконкому з наступним затвердженням сесією МОК. Комісії призначаються Президентом МОК. Деякі з них існують багато років, інші формуються для рішення якогось тимчасового питання. Інколи вони з’єднуються одна з іншою або роз’єднуються на дві-три, деякі припиняють своє існування, а деякі з’являються знову і таке інше.

Серед головних слід визначити: комісія з культури та олімпійській освіті; комісія спортсменів; комісія з етики; комісія з номінації, тобто висування кандидатів; комісія «Жінки та спорт»; фінансова комісія; робоча група з нагородження; юридична комісія; координаційні комісії з наступних Олімпіад; комісія з маркетингу; комісія з преси; комісія з олімпійської програми; комісія з радіо та телебачення; комісія з олімпійської солідарності; комісія «Спорт та право»; комісія «Спорт та оточуюче середовище»; комісія «Спорт для всіх»; комісія з олімпійської філателії, нумізматиці та предметам колекціонування; комісія з міжнародних зв’язків; комісія з телевізійних та інтернетівських прав; медична комісія.

У 1984 році, з 1994 року він є незалежним, для вирішення спорів у сфері спорту, МОК був створений Арбітражний суд. Звертатися до Арбітражного суду можуть спортсмени, спортивні федерації, клуби, спонсори, телекомпанії та інші. Рішення Арбітражного суду, головний офіс якого знаходиться у Лозанні, еквівалентні рішення звичайного суду, а його перевага, в тому, що він складається з експертів зі спортивних законів, а процедура прийняття рішення є простою, швидкою та недорогою.

Олімпійські конгреси проводяться раз на 8 років за рішенням МОК та його президента. Для обговорення на конгрес виносяться найактуальніші проблеми Олімпійського руху, що визначають перспективи його розвитку. Діяльність конгресів, у яких приймають участь представники трьох головних партнерів по олімпійському руху – МОК, НОК та МСФ, носить консультативний характер.

За всю історію сучасного олімпійського руху було проведено 13 конгресів: I – 1894 рік у Парижі; II – 1897 рік у Гаврі; III – 1905 рік у Брюсселі; IV – 1906 рік у Парижі; V – 1913 рік у Лозанні; VI – 1914 рік у Парижі; VII – 1921 рік у Лозанні; VIII – 1925 рік у Празі; IX – 1930 рік у Берліні; X – 1973 рік у Варні; XI – 1981 рік у Баден-Бадені; XII – 1994 рік у Парижі; XIII – 2009 рік у Копенгагені.