3.11 XI зимові Олімпійські ігри Саппоро (Японія) 1972 рік (3 лютого – 13 лютого)

Виступало 1012 спортсменів з 35 країни,

розіграли 35 комплектів нагород у 10 видах спорту.

Вперши зимові Олімпійські ігри відбулися на азійському континенті за межами Європи та Північної Америки. Саппоро повинен був проводити Ігри ще у 1940 році, та Друга світова війна, яка згодом розпочалася, завадила цьому проекту.

Незадовго перед початком Ігор на острові Хоккайдо вибухнув скандал, пов’язаний з професійним статусом деяких спортсменів – олімпійців. Президент МОК американець Брендедж, який був ярим прихильником того щоб у Олімпіадах виступали лише аматори, вимагав відсторонити від участі у змаганнях близько 40 гірськолижників, які буцім то мали рекламні контракти. Більшість з них таки виступила на Іграх, дискваліфікували тільки кращого гірськолижника тих часів австрійця Карла Шранца, що дозволив використовувати своє фото у рекламі кофе, та отримавши за це за плітками 50000 доларів.

Не зіграла на Олімпіаді і канадська хокейна збірна, що бойкотувала всі міжнародні змагання з 1969 року у знак протесту проти того, що команда СРСР та інші збірні Східної Європи були зібрані з професійних гравців.

Героєм Ігор став голландський ковзаняр Ард Схенк, який переміг на дистанціях 1500, 5000 та 10000 метрів і став після цього на Батьківщині національним героєм.

Лаври героя Ігор йому довелось ділити з радянською лижницею Галиною Кулаковою, що також стала триразовою олімпійською чемпіонкою – 5 та 10 км і естафети. Ця лижниця, яка перші кроки робила у рідній Удмуртії, могла стати олімпійською чемпіонкою, ще чотири роки тому, коли на дистанції п’ять кілометрів тільки через своє падіння за 500 метрів до фінішу, поступилася першим місцем шведці Тойні Густавссон, виборовши срібну медаль.

Взагалі лижники СРСР успішно виступили на цих Олімпійських іграх. Прапороносець нашої збірної В'ячеслав Веденін, який став другим у гонці на 50 кілометрів у 1968 році, цього разу здобув два золота на дистанціях 30 км та у естафеті і одну бронзу. Особлива його заслуга у естафетній перемозі, коли він, виступаючи на останньому етапі, відіграв у лідируючого норвежця цілу хвилину. На жаль знову не підкорилася Веденіну, його улюблена дистанція 50 кілометрів, де він виборов тільки бронзу, всього – 4 (2,1,1). Тим не менш, Веденін став першим радянським лижником, що переміг на Олімпійських іграх у індивідуальних перегонах. Та й у естафетах було не небагато краще, де для збірної СРСР тільки дебютна гонка 1956 року, виявилася золотою.

Норвежець Магнар Сольберг став першим біатлоністом котрий зумів відстояти свій чемпіонський титул. Юна швейцарка Марі Надіг сенсаційно перемогла к двох видах гірськолижної програми. Також перші золоті нагороди у зимових видах спорту для своїх країн завоювали: іспанець Фернандес Очоа у слаломі, поляк Войцех Фортуна у стрибках з 90 метрового трампліну, та на радість господарям змагань, японець Юкіо Касайя у стрибках з 70 метрового трампліну. Три золота у саночників здобули спортсмени НДР, Ульріх Велінг став переможцем у двоборстві.

У змаганнях з фігурного катання першу свою нагороду виборола велика Ірина Родніна, яка виступала у парі з Олексієм Улановим.

Підопічні Анатолія Тарасова та Аркадія Чернишова впевнено перемогли у хокейному турнірі, давши світу нову плеяду визначних гравців – Владислав Третяк, Геннадій Циганков, Володимир Лутченко, Олександр Рагулін, Віталій Давидов, Віктор Кузькін, Валерій Васильев, Валерій Харламов, Володимир Вікулов, Олександр Мальцев, Анатолій Фірсов – який став триразовим олімпійським чемпіоном, Юрій Блінов, Олександр Якушев, Володимир Петров, Борис Михайлов, Евген Зімін, Володимир Шадрін.

Командну першість виграла збірна СРСР – 16 (8,5,3), другими стали спортсмени НДР – 14 (4,3,7), третіми Швейцарії – 10 (4,3,3).