Тема 2. Олімпійські ігри Давньої Греції

1. Значення спорту в житті давніх греків

Грецька цивілізація одна з самих давніх у світі. Вона залишила великий слід у світовій історії. До сих пір людство захоплюється її філософами, поетами, математиками, скульпторами, архітекторами і звісно атлетами. Адже саме греки були однією з перших націй у якої фізичні вправи та спорт увійшли у повсякденне життя.

Історичне коріння олімпійського спорту сягає глибокої давнини, коли племена, які пізніше стали називатися греками, почали заселяти Балканський півострів та острови, що знаходились поряд з ним в кінці III – на початку II тис. до н.е. З XVIII століття до н.е. на острові Кріт розвивається фізична культура, схожа на фізичну культуру країн давнього Сходу та Єгипту. Це гімнастичні та акробатичні вправи, кулачний бій, боротьба, ігри з биками та іншими тваринами. Подібні розваги вимагали відмінної фізичної підготовки та мужності.

На уламках гіпсових барельєфів, знайдених на острові Кріт, можна виявити окремі сцени кулачного бою та боротьби, які свідчать, що в середині II тисячоліття до н.е. вже існували відповідні правила змагань та спортивна форма (рукавички для боксерів та шоломи для борців).

В середині II тисячоліття до н.е. починається формування грецької нації і так званий мікенський період розвитку Греції, відомий своїми досягненнями у сфері мистецтва, архітектури, фізичного виховання. Саме до цього періоду слід віднести більшість гіпотез щодо наявності змагального духу у давніх греків. З’являються змагання з бігу та перегонів на колісницях. Простежується зв’язок змагань з магічними обрядами, пов’язаними зі служінням сонцю та релігійним посвяченням. Формується особливий духовний світ Давньої Греції, що принципово відрізняється від пануючого на Сході, - світ сміливих починань, свободи й незалежності, спрямування на досягнення у різних сферах життя, у тому числі й у сфері фізичного та духовного вдосконалення людини.

Але у XIII столітті до н.е. багата мікенська культура була знищена ордами диких племен, які прийшли на Балканський півострів з більш північних районів Європи. Спустошені території були заселені тільки в X столітті дорійцями, які переселилися сюди з північної та центральної Греції. Саме цього часу родова структура суспільства змінюється. З’являються «міста-держави» - поліси. Полісна побудова держави передбачала участь громадян у народних зборах, судах, у прийнятті найважливіших державних рішень. Центром поліса було головне місто, та – прилегла територія. Розміри полісів різнилися – від 880 кв. км (Коринф) до 8 тис. кв. км (Спарта).

У полісах проживали вільні громадяни, напіввільні та раби. При цьому вільно народжені громадяни складали половину населення полісів. Виключенням були тільки великі поліси. Так у Спарті вільні громадяни складали лише 5% населення. Поступово вільні громадяни відходять від фізичної праці. Вони зобов’язані були присвячувати себе найкращому – розвитку тіла й духу, державним справам. Самооборона полісів, утримування в покорі рабів призводить вільних громадян до необхідності їх доброї фізичної підготовки та створення для цього спеціальних закладів освіти, навчатися в яких в Давній Греції було привілеєю виключно вільно народжених громадян. Рабам заборонено було займатися вправами, що розвивають фізичну силу та витривалість.

Про стан спорту та фізичного розвитку у Давній Греції свідчать твори поетів Гомера та Гесіода. Вони наголошують, що у IX – VIII століттях до н.е. молодь активно займалась фізичними вправами, полководці та герої змагались між собою, а натовп людей спостерігав за змаганнями.

Музики та поети, художники та скульптори, філософи та оратори змагалися своїми творами за першість – головну нагороду, що давала можливість відчувати радість перемоги. Таким чином створилась атмосфера справедливості, в якій людина мала змогу демонструвати свою майстерність, бути першим. Гостра конкуренція та змагальність допомагали досягати успіхів в усіх сферах. Переваги тіла та духу були поставлені вище за переваги багатства. Тілесна досконалість, фізична та духовна сила були для греків основними принципами, які мали прояв на спортивних аренах.

Найхарактернішими для цього періоду можна вважати системи фізичного виховання, що виникли у Спарті та Афінах. Своєрідність економічного, політичного та культурного життя Давньогрецьких держав обумовило й своєрідність системи виховання – більш войовничого у Спарті, та більш різнобічного в Афінах.

У Греції того часу було близько 40 держав (полісів), у кожній з яких фізичне виховання приводилось за зразком Спартанського чи Афінського. У Стародавній Греції розрізняли два методи застосування фізичних вправ: гімнастику, або загальне фізичне виховання, і агоністику – спеціальну підготовку і участь у змаганнях. Гімнастика, в свою чергу, складалася з:

• палестрики – пентатлон, панкратіон, плавання, кулачний бій, верхова їзда, фехтування, стрільба з лука та інші;

• орхестрики - ритуальні вправи і танці для розвитку пластики і грації, формування постави, красивих форм та рухів тіла, що виконуються зазвичай під музику;

• ігор - використовувалися головним чином при заняттях з дітьми. Були ігри з м'ячем (сферистика), колесом, ключкою, палицею, в кістки, перетягування, ігри з подоланням опору партнера, утримуванням рівноваги, гойдалки та інші.

З юних років елліни пізнавали смак перемоги в змаганнях. Одним із завдань фізичного виховання було залучення навиків боротьби, змагання в силі, спритності, швидкості, витривалості. Цей підхід лежав в основі стрункої системи змагань, яку греки називали агоністикою, що була важливим елементом побуту та культури Давніх греків. Агоністика, в свою чергу, розпадалася на гімнастичні ігри і змагання, а також мусичні змагання (музика, танці, поезія).

Змагання – агони, головна мета яких – досягнення найкращого результату, визнання особистого престижу та слава місту, проводилися щорічно у всіх грецьких полісах. Вони, як форма шанування богів, були неодмінною частиною будь-якого свята і завжди проводилися у присутності глядачів. Деякі з агонів переросли місцеве значення і придбали загально грецький – панеліньський статус.

Правителі держав намагалися організувати загально грецькі змагання. Такі ігри проводилися в багатьох містах та присвячувалися різноманітним богам. Стародавні греки були язичниками і присвячували агони своїм улюбленим богам.

З найбільш відомих:

• Істмійські ігри на честь бога моря – Посейдона. Проходили кожні два роки в Дельфах у сосновому борі на Істмійському перешийку з 572 року до н.е. Нагороджували переможців вінцем з соснових гілок;

• Панафінійські ігри у Афінах на честь богині Афіні Паллади;

• Немійські ігри, як і Олімпійські, проводилися на честь Зевса в храмі Немійї, з 573 року до н.е. кожні два роки. Переможців нагороджували вінцем з плюща або селери;

• Піфійські ігри на честь бога сонця Аполона, покровителя мистецтв та муз, та його перемоги над змієм Піфоном. Проходили у Дельфах раз на чотири роки. Нагородою переможцям спочатку були яблука, а згодом вінець з лаврових гілок.

Проте з усіх ігор найбільше значення мали Олімпійські ігри, що проводилися у місті Олімпія на честь головного бога – Зевса Олімпійського. Саме тут біля підніжжя гори Кронос, у долині річки Алфею зародилися ігри.