3.2 II зимові Олімпійські ігри Санкт-Моріц (Швейцарія) 1928 рік (11 лютого – 19 лютого)

Виступало 491 спортсмена з 25 країн,

розіграли 13 комплектів нагород у 8 видах спорту.

Другі зимові Олімпійські ігри відбулися у швейцарському курортному містечку. На відміну від попередніх Ігор, цього разу вибір проводився на конкурсній основі. Спочатку на проведення Олімпіади також претендували і голландці, та згодом вони відмовилися бо були не впевнені у відповідних кліматичних умовах.

Серед дебютантів Ігор були представники Німеччини, Нідерландів, Румунії, Литви, Естонії а також посланці з інших країн – Японії, Аргентини, Мексики.

У змаганнях лижників сильнішою, як і чотири роки тому, була збірна Норвегії, котра перемогла у трьох з чотирьох золотих нагород. А їх лідер Юхан Греттумсбротен виборов дві золоті медалі у гонці на 18 кілометрів на лижному двоборстві. На думку спеціалістів тільки значна відлига допомогла лижникам зі Швеції перемогти у гонці на 50 кілометрів.

Клас Тунберг з Фінляндії знову був кращим у ковзанярському бігу на дистанціях 500 та 1500 метрів. Міг він прийняти участь і у Олімпіаді 1932 року, та через незгоду з організаторами, що вирішили замінити традиційний старт, загальним стартом, Тунберг, як і багато інших спортсменів, відмовились від участі у Іграх, всього – 7 (5,1,1).

Незважаючи на те, що спортсмени Швейцарії мали можливість добре вивчити домашню трасу, на якій проводилися змагання зі скелетону, їм не вдалося завоювати хоча б одну медаль. Сильнішими у змаганнях на швидкісних санях виявилися атлети США. Вони ж були першими і у змаганнях бобслеїстів.

Змагання бобслеїстів достойні особливої уваги, адже у складі чоловіків переможців опинилася жінка. Студентка Ніон Токкер відправлялася у Швейцарію вчитися, а зовсім не приймати участь у Олімпіаді. Та після кількох тренувань вирішила займатися цим видом спорту, і як результат, стала Олімпійською чемпіонкою.

Змагання фігуристів-чоловіків завершились перемогою шведа Гілліса Графстрьома. Цей видатний спортсмен втретє поспіль, після 1920 та 1924 років, став олімпійським чемпіоном, причому кожного разу керівники шведського спорту в останню мить вмовляли його прийняти участь у змаганнях. Адже Графстрьом був художником від фігурного катання, і виходив на лід в основному заради естетичного задоволення. А примушувати себе до виснажливої боротьби, навіть заради медалей вищого ґатунку, було не в його стилі. Крім того, більшу частину свого життя він проводив поза межами Швеції, адже йому подобалося жити в інших країнах. Міг швед і в четверте стати олімпійським чемпіоном, приїхавши у ранзі фаворита і на Олімпіаду 1932 року. Та зіштовхнувшись під час тренувань з американським фоторепортером, який дуже хотів зняти його зблизька, він пошкодив коліно, та у підсумку зайняв тільки друге місце, всього – 4 (3,1,0).

У жінок своє перше золото виборола норвежка Соня Хені, яка за рік до цього стала чемпіонкою світу, а перший раз вона з’явилась на Іграх, та зайняла останнє місце ще у 1924 році, коли її виповнилося тільки дванадцять.

Хокейний турнір, не пропустивши жодної шайби, виграла команда Канади. Щоправда на Олімпіаді була відсутня збірна США. Та після повернення чемпіонів на батьківщину, американці запропонували провести зустріч з досить сильною командою Бостонського університету, який і здобув перемогу з рахунком 1-0. Це був перший програш канадців на міжнародній арені.

У командному заліку перемогу святкувала збірна Норвегії – 15 (5,5,5), другими стали американці – 6 (2,2,2), третіми Швеція – 5 (2,2,1).