2.6 Ігри XXX Олімпіади Лондон (Велика Британія) 2012 рік (27 липня –12 серпня)

Виступало 10 957 спортсменів з 204 країн,

розіграли 302 комплектів нагород у 26 видах спорту.

Ювілейні, тридцяті Олімпійські ігри пройшли у столиці Великої Британії – Лондоні, який тільки у четвертому раунді зміг переграти свого головного конкурента – Париж. Таким чином, саме місто на Темзі, а не французька столиця, стало першим у якому Олімпійські ігри відбулися в третій раз. Великою мірою цьому посприяв тодішній прем’єр-міністр Тоні Блер, який був єдиним головою уряду, хто представляв заявку своєї країни на сесії МОК у Сінгапурі.

Втім вже на наступний день після оголошення переможця – 7 липня 2005 року, у британській столиці відбулося декілька терористичних актів. В результаті чотирьох вибухів у Лондонському метрополітені загинуло 52 людини та близько 700 отримали поранення. Особливий резонанс справі придало те, що ісламськими терористами-смертниками виявилися громадяни Об’єднаного Королівства. Більш того, троє з чотирьох народились та виросли у Великій Британії, навчались у британських школах. За свідченнями оглядачів на такий вчинок їх спонукала дія уряду на Близькому Сході та участь британської армії у іракській кампанії. Цей терористичний акт, який приніс найбільшу кількість жертв у Лондоні з часів Другої світової війни, майже на добу паралізував систему громадянського транспорту та унеможливив роботу мобільного зв’язку. Через два тижня, 21 липня, відбулася нова спроба терактів. На щастя цього разу бомби не вибухнули.

Звісно такі події спонукали британський уряд на безпрецедентні міри безпеки. Для цього було задіяно близько 40 тисяч чоловік, включаючи 14 тисяч поліцейських та 17 тисяч військовослужбовців. Крім того у цілях безпеки була використана військова техніка, включаючи сучасний зенітно-ракетний комплекс «Рапіра», а взагалі бюджет безпеки цих Ігор склав близько 585 мільйонів фунтів стерлінгів.

Та незважаючи на проблеми з загрозою тероризму Олімпіада 2012 року пройшла на дуже високому рівні. Так для змагань на Іграх використовувалися як спеціально збудовані, так і вже існуючі споруди, а також тимчасові об’єкти, деякі з яких були розміщені у таких відомих місцях, як Гайд-парк та Площа параду кінної гвардії. Втім головні спортивні споруди розташувалися в межах Великого Лондону, та були поділені на три зони: олімпійська (олімпійський стадіон, водний центр, велотрек, баскетбольна арена, олімпійське селище та інші); річної зони, на сході міста протягом річки Темзи (бокс, фехтування, настільний теніс, важка атлетика, боротьба, гімнастика, кінний спорт, стрільба та інші); та центральна зона, у центрі та на заході міста (футбол, теніс,вело шосе, волейбол та інші). Крім того у п’яти містах Великої Британії пройшли деякі матчі попереднього етапу футбольного турніру. Найбільш відомий з яких – славнозвісний «Олд Трафорд» у Манчестері. Всі ці об’єкти були збудовані за останнім словом техніки. Так сталевий дах водного центру важить 3200 тон, а його три басейни, де проводилися змагання з плавання та стрибків у воду, утримує близько 10 мільйонів води.

Та найбільше враження справив, спеціально збудований для Ігор, новий сучасний багатофункціональний олімпійський стадіон у Стретфорді, на сході Лондону. Проект розрахований на 80 000 місць, що відразу зробило його третім по розмірам у країні. Але відразу по завершенні змагань, на ньому пройшли церемонії відкриття, закриття та змагання з легкої атлетики, його планують зменшити до 25 000 місць та зробити домом для атлетів, що має поєднувати комунікативну та освітню функцію.

До речі не тільки олімпійський стадіон після Ігор повинен зменшити кількість глядачів, що можуть за змаганнями. У цілях економії така ж доля спіткає майже всі спортивні об’єкти.

Цікавими виявилися і талісмані Ігор. Ними стали дві краплі сталі з Болтона на ім’я Венлок і Мандевіль. Ці назви вони отримали на честь міста Мач-Венлок, де пройшли перші у Британії змагання схожі на Олімпійські, та Сток-Мандевіль, де зародилися Параолімпійські ігри. В обох талісманів по одному оку, на якому намальовані логопати Ігор, на Венлоці – Олімпіади, на Мандевілі – Параолімпіади.

Ще однією особливістю цих змагань стали олімпійські нагороди, яку виявилися найбільш великими в історії Ігор. Змінилася і програма змагань. Через два дні після обрання Лондона місцем проведення наступної Олімпіади, МОК прийняв рішення виключити з програми бейсбол та софтбол. Замість них пропонувалося додати гольф, карате, регбі-7, роликовий спорт та сквош. Однак не один з цих видів спорту не отримав необхідної кількості голосів. Втім деякі зміни все-таки відбулися. На цій Олімпіаді вперши пройшли змагання з жіночого боксу, які виявляли сильнішого у трьох вагових категоріях (до 51, 60 та 75 кг).

Яскраво пройшла і церемонія відкриття XXX Олімпіади. Вистава, що мала назву «Дивні острови» була присвячена NHS – організації, що забезпечує медичними послугами громадян Великої Британії, незалежно від їх фінансових можливостей, а також епізодам з британської літератури. По завершенні церемонії виступив один з найбільш видатних британських музикантів Пол Маккарті.

Самі ж Ігри, вже в другий раз після Монреалю 1976 року, відкрила королева Великої Британії Єлизавета II. Серед гостей було чимало президентів своїх країн та інших видатних осіб. Втім не обійшлося і без скандалів. Так демонстративно відмовився від запрошення президент Аргентини. Адже саме в цей рік відмічалося тридцятиліття військового конфлікту через Фолькленські (Мальвінські) острови. Іншого президента, Білорусії, через санкції Евросоюзу, не допустили на Олімпіаду вже самі організатори. На що Олександр Лукашенко зробив заяву що: «Олімпіади завжди супроводжувалися брудним політиканством, а зразком згоди є Міжнародний фестиваль «Слов’янський базар»», який напередодні пройшов у Білорусії.

Були скандали і іншого толку. Так грецьку легкоатлетку Параскеві Папахрісту, не допустили до змагань через її расистські висловлення. Її жарт про те, що у Греції так багато мігрантів з Африки, що комахи з Західного Нілу можуть їсти домашню страву, коштував спортсменці олімпійської путівки.

На самій же Олімпіаді у легкоатлетичній програмі знову, як і чотири роки тому, зіркою номер один став спринтер з Ямайки Усейн Болт. Як і чотири роки тому він переміг на дистанції 100 та 200 метрів, а також у складі команди у естафеті 4х100 метрів, та став шестиразовим олімпійським чемпіоном, всього – 6 (6,0,0). Після останньої своєї перемоги Болт в ультимативній формі почав вимагати від представників ЗМІ називати його «живою легендою», інакше він не буде давати інтерв’ю. А також у прямому ефірі був показаний спір Болта з одним з суддів, який відібрав в нього естафетну паличку та бажав залишити в себе у якості сувеніра. Втім пізніше Болт все ж таки отримав її в подарунок.

Взагалі перевага спортсменів Ямайки у спринтерському бігу на цій Олімпіаді була майже незаперечною. Так інший спринтер з цієї країни Йохан Блєйк обидва рази на 100 та 200 метрів вигравав срібну нагороду, та став чемпіоном у естафеті, а Уоррен Уєйр був третім на двохсот метрівці.

Був привід для гордості і у господарів змагань. Так британець сомалійського походження Мухамед Фарах тріумфував на дистанціях 5000 та 10000 метрів. Серед інших слід відзначити перемоги у ходьбі на 50 кілометрів, з олімпійським рекордом, росіянина Сергій Кірдяпкін, та на другій Олімпіаді поспіль у штовханні ядра полька Томаша Маевського.

У жінок, навпаки, у спринтерських видах бігу відчутною була перевага спортсменок з США. Так героїнею Ігор стала Елісон Фелікс, яка перемогла на дистанції 200 метрів та естафетах 4х100 і 4х400 метрів. Відзначалася вона і на Олімпіадах 2004 та 2008 років, всього - 6 (4,2,0). Її співвітчизниця Саня-Річард Росс здобула дві золоті нагороди – 400 метрів та естафета 4х400 метрів. Це також була її третя Олімпіада, і на двох попередніх вона також тріумфувала у цій естафеті, всього - 5 (4,0,1). І тільки у спринті на 100 метрів, вдруге поспіль, перемогу святкувала представниця Ямайки Шеллі-Ен Фрейзер-Прайс, яка стала також другою у бігу на 200 метрів та естафеті 4х100 метрів. Як і спортсменка з Ямайки на других Олімпійських іграх поспіль вибороли золото новозеландка Валері Адамс, у штовханні ядра, та чешка Барбора Шпотакова, у метанні спису. А найбільш титулованою, з тих що виступали у Лондоні, стала ефіопка Тірунеш Дібаба, яка після бронзи Афін на дистанції 5000 метрів, та двох золотих Пекіну – 5000 та 10000 метрів, виборола у Лондоні золото на 10000 метрів та бронзу на 5000 метрів. На жаль після двох золотих нагород на попередніх Олімпіадах, росіянка Олена Ісимбаева цього разу задовольнялась тільки бронзовою медаллю.

Як і чотири роки тому, суперником Болта за право називатися кращим спортсменом Олімпіади став американець Майкл Фелпс, який цього разу виборов чотири золоті – 100 метрів батерфляєм, 200 метрів комплексним плаванням та дві естафети 4х200 вільним стилем і 4х100 у комплексі. Крім того він здобув і два срібла, одне з яких у естафеті 4х100 вільним стилем. А інше у плаванні на 200 метрів батерфляєм. Такі успіхи дозволили йому не тільки збільшити свою перевагу за всю історію Ігор по кількості завойованих золотих нагород, а й стати рекордсменом за кількістю виграних медалей взагалі, всього - 22 (18,2,2).

Гідну конкуренцію цього разу Фелпсу створив співвітчизник Райян Лохте, який після успіхів Афін та Пекіну і цього разу виборов п’ять олімпійських нагород, два срібла, бронзу та ставши чемпіоном на дистанціях 400 метрів комплексом та у естафету 4х200 метрів вільним стилем, всього – 11 (5,3,3).

Втім дивно, що маючи таку чудову команду, крім Фелпса та Лохте у ній брали участь Єдріан Натан – переможець на дистанції 100 метрів вільним стилем, та багаторазовий олімпійський чемпіон у естафетах Джейсон Лезак, всього – 8 (4,2,2), американці поступилися французом на одній з своїх коронних дистанцій 4х100 метрів вільним стилем, лідер яких Янік Аньель, що переміг також на дистанції 200 метрів вільним стилем, на останньому етапі на одну секунду випередив Райяна Лохте. Слід відзначити і китайського плавця Сунь Яна, який здобув два золота на дистанціях 400 та 1500 метрів вільним стилем, а також по одній срібній та бронзовій нагороді.

У жінок зіркою номер один стала американська школярка Міссі Франклін, яка виборола чотири золоті нагороди – 100 та 200 метрів на спині, а також дві естафети 4х200 метрів вільним стилем та комбінованим, та одне срібло, всього – 5 (4,1,0). До трьох золотих Афін та Пекіну, додала золото у естафеті австралійка Лізбет Трікетт, всього – 7 (4,1,2). Слід також відзначити голландку Раномі Кромовідьойо, що тріумфувала на спринтерських дистанціях 50 та 100 метрів вільним стилем, китаянку Е Шивєнь, яка виграла дві дистанції комплексним плавання на 200 та 400 метрів та американку Ребеку Соні, яка крім перемоги у комбінованій естафеті, виборола золото на дистанції 200 метрів брасом.

На третій своїй Олімпіаді виграла золото у стрибках з трампліну, на 3-х метровому в одиночному виді та у парі, китаянка У Мінься, всього – 6 (4,1,1). У змаганнях синхроністів знову подвійну перемогу святкували представниці Росія, а Наталя Іщенко та Світлана Ромашіна, стали чемпіонками як у групі, так і у парі.

На жаль на гімнастичному помості знову не змогли достойно виступити представники колишнього Радянського Союзу. Чемпіоном у чоловіків в абсолютній першості став японець Кохєй Утсмура, а у командній, третій раз за останні чотири Олімпіади, стали представники Китаю. Їх лідер Цзоу Кай крім командної першості, виграв також вільні змагання та одну бронзову нагороду, всього – 6 (5,0,1). Скандалом завершилось визначення срібного призера. Збірна Японії, яка займала це місце перед останнім видом, виступила вкрай погано, і пропустила уперед команди Великої Британії та України. Та подавши протест, японці у прямому сенсі, відсудили собі друге місце. Через що збірна України залишилась тільки на четвертій сходинці.

У жінок командну першість здобули американки, а їх лідери Олександра Райсман, перемогла ще у вільних вправах, та Габрієль Дуглас стали дворазовими олімпійськими чемпіонками. Остання крім командної першості, виборола і абсолютну, та стала першою чорношкірою спортсменкою, що добилась такого успіху. Як і в синхронному плаванні подвійного успіху досягли росіянки і у художній гімнастиці. А Євгенія Канаева вдруге поспіль стала чемпіонкою в індивідуальному багатоборстві.

Чудово виступили на домашній Олімпіаді британські представники велоспорту. У дисциплінах цього виду вони вибороли 13 нагород, з яких 8 стали вищого ґатунку. Особливо слід відмітити Кріса Хоя, який на четвертій своїй Олімпіаді виборов два золота, у командному спринті та кедрині, всього - 7 (6,1,0) та Брєдлі Уіггінс, який після трекових перемог Афін та Пекіну, в Лондоні виграв індивідуальну шосейну гонку з роздільним стартом, всього - 7 (4,1,2).

Додала медалей до своєї колекції олімпійських нагород і чудова італійська фехтувальниця Валентина Веццалі, яка у змаганнях на рапірах виграла командне золото, та стала володаркою бронзової нагороди у індивідуальній першості, всього - 9 (6,1,2). Слід відзначити і українку Яну Шемякіну, яка у змаганнях шпажистів в фіналі у додатковий час здолала свого суперника з Німеччини.

Ще одна радість для господарів змагань сталася на тенісних майданчиках, де на відомих кортах Уїмблдону переміг місцевий улюбленець Єнді Маррей. Особливо заслуговує на повагу те, що у фіналі він здолав одного з кращих тенісистів за всю історію цього виду спорту швейцарця Роджера Федерера. У жінок відзначились американські сестри Венус та Серена Вільямс, які вже втрете виграли олімпійський парний турнір. Остання, крім того, перемогла і у особистій першості, тому обидві стали чоти разовими олімпійськими чемпіонками, всього – 4 (4,0,0).

Героєм у змаганнях борців став узбецький борець вільного стилю Артур Таймазов, який у найбільш важкій ваговій категорії, спочатку став срібним призером Сіднею, на наступних трьох Олімпіадах здобував золото, і таким чином став одним з найбільш титулованих борців в історії, всього – 4 (3,1,0). Цікаво, що на цих же Іграх свої треті золоті нагороди у вільній боротьбі отримали японки Саорі Єсіді, всього – 3 (3,0,0) та Кіофі Іте, всього – 3 (3,0,0). У змаганнях з класичної боротьби відзначився кубинець Міхайн Лопес, який теж у найбільш важкій ваговій категорії переміг вдруге після Пекіну. У змаганнях боксерів найбільшу пам’ять вболівальникам залишили українці Василь Ломаченко, який у чудовому стилі переміг на других Іграх поспіль, та Олександр Усик, який після перемоги станцював гопак. Втім для господарів був і ще один герой. У найбільш важкій ваговій категорії британець Єнтоні Джошуа переміг чемпіона попередніх Ігор італійця Роберто Каммарелле. Хоча його перемога і не виглядає досить справедливою. Адже у фіналі обидва суперника набрали однакову кількість очок, і перемогу британцю присудили тільки за додатковим рішення суддів. І ще одного українця слід відмітити у змаганнях з важкої атлетики, де вперши за багато років наш представник, Олексій Торохтій, здобув золото.

Знову, як і на двох останніх Олімпіадах чемпіонами футбольного турніру стала збірна з Латинської Америки. Однак збірна Аргентини тріумфатор двох останніх турнірів на цей раз взагалі не потрапила до фінального турніру. А золото, на відомому стадіоні «Вемблі», розіграли команди Бразилії та Мексики. Останні і стали тріумфаторами, незважаючи на те, що бразильці вважалися незаперечними фаворитами. Приймала участь у турнірі, вперши з 1960 року, і збірна господарів, яка складалася з гравців Англії та Уельсу. Втім вона змогла дійти тільки до четверть фіналу, де по пенальті програла команді Південної Кореї. У фіналі жіночого турніру збірна США переграла команду Японії, та в четвертий раз стала переможцем олімпійського турніру.

Вкотре підтвердили свою славу баскетбольної нації спортсмени Сполучених Штатів Америки. Чоловіча збірна, лідерами якої були Кобі Брайянт та Леброн Джеймс, знову, як і чотири роки тому, у фіналі не залишила шансів команді Іспанії. А жіноча збірна у фіналі переграла команду Франції. Цікаво, що вперши з 1988 року, до трійки призерів у чоловічому турнірі потрапила збірна Росії, яка зайняла трете місце. Напружено розвивались події і у волейбольному турнірі. Тут вперши за багато років тріумфувала чоловіча збірна Росії. Програвши перші два сети команді Бразилії, росіяни, основу яких складали гравці казанського клубу, змогли зібратися і повернути чашу терезів на свою користь, а бразильці, як і у Пекіні задовольнялись срібними нагородами. Зате, знову тріумфувала жіноча волейбольна збірна Бразилії, причому знову у фіналі були обіграні американки. Не змінилися чемпіони і у змаганнях з гандболу та хокею на траві. Як і чотири роки тому у гандбольному турнірі перемогу здобули чоловіча збірна Франції, та жіноча збірна Норвегії. А у хокеї на траві знову тріумфували чоловіча збірна Німеччини та жіноча Нідерландів. Зате у змаганнях з водного поло все відбулося навпаки, і чемпіонами стали інші збірні. У чоловіків перемогу святкувала команда Хорватії, а у жінок, фіналісти попередніх Ігор – збірна США.

У командному заліку, повернувши собі звання переможців, першою фінішувала збірна США – 104 (46,29,29) нагород, другими були олімпійці Китаю – 88 (38,27,23), третіми Великої Британії – 65 (29,17,19) нагороди. Збірна Росії цього разу зайняла лише четверте місце, вперши не потрапивши до призової трійки – 82 (24,26,32). А команда України посіла чотирнадцяте місце – 20 (6,5,9).

Наступні Ігри XXXI Олімпіади відбудуться з 5 по 21 серпня 2016 року у бразильському Ріо-де-Жанейро.