2.2 Ігри XXVI Олімпіади Атланта (сша) 1996 рік (19 липня – 4 серпня)

Виступало 10320 спортсмена з 197 країн,

розіграли 271 комплектів нагород у 26 видах спорту.

Оскільки Ігри проводилися у рік століття першої Олімпіади сучасності, майже ніхто не сумнівався, що і цього разу як і сто років тому, право проведення спортивного фестивалю нададуть грецькій столиці. Проте тогочасне керівництво МОК, і перш за все його президент, віддали пріоритет Атланті, незважаючи на те, що це американське місто вважалося аутсайдером перегонів. Адже воно знаходиться у штаті Джорджія, яке підтримувало конфедератів Півдня під час Громадянської війни, що погано впливало на його імідж. Саме про ті події ще наприкінці 1930-их років уславлена американська письменниця Маргарет Мітчел написала свій роман «Завіяні вітром», який зробив місто Атланта відомим на весь світ. А головною причиною такого вибору були більш високі прибутки, що запропонували американські організатори.

І цілому Ігри пройшли на високому рівні. Якщо в Барселоні говорили, що вона не гумова і вводили квоти на учасників та види змагань, то про Атланту говорили, що вона здатна прийняти і не таку кількість людей одночасно. Гігантоманія цих Ігор стала її характерною ознакою. Вражали розміри житлового, промислового та спортивного будівництва регіону, суми вкладених коштів. Хоча було і немало нарікань. Особливою критикою були відмічені проблеми з організацією руху на дорогах та некомпетентність волонтерів. Та найбільш суттєвим став випадок 27 липня, коли хвора людина протестуючи проти абортів заклала бомбу в нічному клубі. В результаті вибуху одна людина загинула, ще одна померла від серцевого нападу, а більш як сто чоловік отримали незначні ушкодження.

Тим не менш саме ця Олімпіада стала першою, на якій збірна команда України вперши виступила на літніх Іграх повністю самостійною командою. На сесії МОК було прийнято рішення про визнання НОК одинадцяти колишніх республік СРСР, серед яких звісно була і наша збірна.

Яскраво пройшла і церемонія відкриття, де головними темами були історія Атланти, американського Півдня, а також століття олімпійського руху. Право запалювання олімпійського вогню надали найбільш визначному боксеру XX століття Мохамеду Алі. Щиро вітали і 97-літнього Леона Штукера, чемпіона ще Олімпіади 1924 року. Цікаво, що на цих Іграх талісманом вперши було обрано не якась жива істота, а вигадана лялька «Іззі», яка на жаль не стала дуже популярною у любителів сувенірів. Вперши були проведені змагання з софтболу (різновидність бейсболу), пляжному волейболу та жіночому футболу.

Перше золото для незалежної України на літніх Олімпіадах виборов борець класичного стилю В’ячеслав Олійник. У цьому ж таки стилі боротьби видатного успіху досяг і відомий росіянин Олександр Карелін, який виграв ці змагання втрете поспіль. Такого ж успіху досяг у важкій атлетиці турок Наїм Сулейманов, який став єдиним важкоатлетом – триразовим олімпійським чемпіоном. Підтримав славу радянської важкої атлетики росіянин Андрій Черемикін, ставши чемпіоном Ігор у найбільш важкій ваговій категорії. Непогано виступили на цих Іграх і боксери колишнього СРСР. Так чемпіонами стали росіянин Олег Саітов, казах Василь Жиров, та у найбільш важкій вазі українець Володимир Кличко, котрий був заявлений для участі у змаганнях в останній момент, замінивши свого брата Віталія. Слід відзначити і кубинця Фелікса Савона, який став чемпіоном Ігор вдруге поспіль.

Героями гімнастичного помосту також стали вихідці з колишнього СРСР. Так у чоловіків відзначився росіянин Олексій Немов, який крім срібла у абсолютній першості, виграв дві золоті, одна з яких за перемогу у складі команди, а друга в опорному стрибку, та три бронзові нагороди на окремих снарядах. А у жінок абсолютною чемпіонкою змагань стала українка Лілія Подкопаєва, яка крім тої перемоги відзначилась ще золотою, за вільні вправи, та срібною нагородою у індивідуальній програмі. Слід відзначити і першу в історії перемогу у командній першості жіночої збірної США, та мужній вчинок одного з лідерів тої команди Келлі Страг, яка у фінальних змаганнях виступала з важкою травмою. Цей подвиг ще довго обговорювався у пресі. У змаганнях з художньої гімнастики вкотре підтвердила славу вітчизняної школи українка Катерина Серебрянська, яка виграла індивідуальну першість.

Феноменального успіху у змаганнях легкоатлетів досяг американець Майкл Джонсон, який вперши в історії виграв дві дистанції 200 та 400 метрів. Причому першу він закінчив зі світовим рекордом, а другу з олімпійським. А свою першу золоту олімпійську нагороду він виборов ще у 1992 році у складі естафети 4х400 метрів. Газети всього світу тоді писали, що чорношкірий американський легкоатлет став першою людиною, яка розвинула швидкість майже у 40 км на годину, адже другу частину своїх рекордних 200 метрів він пробіг за 9,2 секунди. А особливістю цього спортсмена, через його непропорційне складення – тулуб відхилений назад, бігові шаги відносно малі, був його неповторний, схожий на біг качки, стиль бігу. Та не одному Джонсонові судилося стати героєм Ігор. Такого ж самого успіху у жінок добилася і представниця Франції Марі-Жозе Перек. Перемігши на дистанції 400 метрів і у Барселоні, француженка стала першою хто виграв цю дистанцію два рази поспіль. Не відставала від них і росіянка Світлана Мастеркова, яка виборола два золота на дистанціях 800 та 1500 метрів. Вдруге поспіль стометрівку у жінок виграла американка Гейл Діверс, яка крім того стала ще першою у естафеті 4х100 метрів. Слід відзначити і відому Мерлін Отті з Ямайки. Вигравши свою першу олімпійську нагороду ще 1980 року у Москві, вона взагалі виборола дев’ять медалей у спринтерських видах бігу, при цьому жодного разу не ставши золотою медалісткою. Не поталанило її і цього разу та під час наступних Ігор у Сіднеї. Єдине золото для України на цих Іграх у потрійному стрибку виборола Інеса Кравець. Відзначилась на Іграх і представниця Швеції, для цієї країни золото на дистанції 100 метрів з бар’єрами виборола колишня громадянка СРСР Людмила Нарожиленко-Енквіст. Спринтер з Канади Донован Бейлі частково реабілітував свою країну після скандалу 1988 року з Беном Джонсоном. Він не тільки переміг на дистанції 100 метрів з новим світовим рекордом – 9,84 секунди, а й допоміг команді виграти естафету 4х100 метрів випередивши американців. Цікаво що у фіналі стометрівки стартували не вісім а дев’ять чоловік, адже двоє останніх у попередніх забігах показали однаковий час. Завершив свої на цих Іграх свої виступи легендарний американець Карл Льюіс, який у 35 років знову був першим у змаганнях зі стрибків у довжину. Він став першим в історії хто виграв цю дисципліну чотири рази поспіль, всього – 10 (9,1,0). Перші свої золоті нагороди на Олімпіадах здобули у ходьбі на 50 км здобув поляк Роберт Корженевський, та з бігу на 10000 метрів Ефіоп Хайле Гебреселассі. Чех Ян Железний у метанні списа відзначився на других Іграх поспіль.

Знову чудово виступили російські плавці. Так Олександр Попов, який вже три роки жив та тренувався в Австралії, вдруге поспіль робить дубль на спринтерських дистанціях 50 та 100 метрів вільним стилем, виборовши ще й два срібла у естафетах. Та невдовзі після Ігор він у сутичці зі злочинцями дістав ножового поранення. І хоч і вижив та повернувся на свій рівень, стати на третій Олімпіаді чемпіоном він не зміг, виборовши у Сіднеї срібло на своїй коронній дистанції 100 метрів, всього – 9 (4,5,0). Багато хто вважає, що стати чемпіоном йому завадило небажання вжити новинку – гідрокостюм, в якому виступали майже всі плавці. Виступив Попов і на Олімпіаді в Афінах. Та непевно його час тоді вже пройшов, адже у Греції на своїх улюблених дистанціях, 50 та 100 метрів, він не зміг вийти навіть до фіналу.

Підтримав свого товариша Денис Панкратов, який здобув перемоги на дистанціях 100 та 200 метрів батерфляєм та срібло у естафеті. Стиль його плавання відзначався великою кількістю часу, яку він проводив після старту під водою, що принесло йому прозвище «Руська субмарина». Так під час виграшу 100 метрівки він проплив під водою близько 40 метрів. Все це спонукало Міжнародну федерацію плавання на обмеження відстані, яке плавці можуть пропливти під час нирку.

Також два золота на дистанціях 200 та 400 метрів вільним стилем виграв представник Нової Зеландії Деньон Лоадер. Це призвело до того, що американські чоловіки змушені були вигравати лише запливи у естафетах. Так Гєрі Холл став дворазовим олімпійським чемпіоном – 4х100 вільним стилем та комплексом, а Джон Девіс – триразовим, ті ж дистанції що і Холл, та 4х200 метрів вільним стилем. Вдруге поспіль стаєрську дистанцію 1500 метрів виграв австралієць Кірен Перкінс. У жінок найбільшу кількість нагород, чотири, зібрала американка Емі ван Дайкен - 50 метрів вільним стилем, 100 метрів батерфляєм, та дві естафети 4х100 метрів вільним стилем та комбінованим. Три золота – 400 метрів вільним стилем, 200 та 400 метрів комплексом, та бронзу виграла для своєї країни представниця Ірландії Мішель Сміт, які стали єдиними для цієї держави. Через два роки вона була спіймана на вживанні заборонених препаратів. Та оскільки не вдалося довести, що і під час Олімпіади Сміт вживала допінг, медалі їй залишили. До двох золотих та срібної нагород Барселони, додала ще три золота американка Дженіфер Томпсон. Як і чотири роки тому всі нагороди вона здобула у естафеті. П’яте своє золото на дистанції 200 метрів на спині, де вона перемогла на третій Олімпіаді поспіль, та бронзу виборола угорка Крістіна Егерсегі, всього – 7 (5,1,1).

На цю Олімпіаду вперши були допущені професійні велосипедисти. Завдяки цьому індивідуальну гонку виграв один з найбільш видатних представників цього виду спорту, п’ятиразовий чемпіон найбільш престижної гонки світу «Тур де Франс» - іспанець Мігель Індурайн. Інший відомий професіонал американець Андре Агассі став переможцем тенісного турніру. Слід відзначити і китаянку Ден Япін, яка у змаганнях з настільного тенісу вдруге поспіль зробила дубль у індивідуальних та парних змаганнях, всього – 4 (4,0,0). Визначне досягнення здобув американський волейболіст Карч Кірай, який після перемог у складі волейбольної команди на Іграх 1984 та 1988 років, став і чемпіоном Олімпіади з пляжного волейболу, що є своєрідним рекордом. Два золота в індивідуальній та командній шаблі здобув росіянин Станіслав Поздняков.

Цікавим виявився футбольний турнір, на якому вперши в історії цього виду спорту перемогла африканська збірна – Нігерії, яка у вирішальних матчах здолала дві найбільш титуловані команди з Південної Америки – спочатку Бразилію, а потім у фіналі Аргентину. У жіночих змаганнях перемогу святкувала збірна господарів – США.

Тріумфували американці, як у чоловіків, де була створена «команда мрії–2», так і у жінок, в баскетбольному турнірі. У фіналі чоловічого волейбольного турніру перемогла збірна Нідерландів, яка здолала майже непереможних тоді італійців. У жінок першими були представниці Куби. Визначив цей турнір нових чемпіонів і у змаганнях гандболістів – Хорватія у чоловіків, та Данія у жінок, а також у водному поло – де тріумфували іспанці. Чоловіча збірна Нідерландів стала першою і у змаганнях з хокею на траві, а у жінок першою стали представниці Австралії.

У командному заліку першою фінішувала збірна США– 101 (44,32,25) нагород, другими були олімпійці Росії – 63 (26,21,16), третіми Німеччини – 65 (20,18,27) нагороди. Збірна України посіла дев’яте місце – 23 (9,2,12).