2.9 Ігри XXIII Олімпіади Лос-Анджелес (сша) 1984 рік (28 липня – 12 серпня)

Виступало 6829 спортсмена з 140 країн,

розіграли 221 комплектів нагород у 23 видах спорту.

Лос-Анджелес став третім містом де літні Олімпійські ігри проводилися в другий раз. Проте як і попереджав прем’єр-міністр Франції Раймон Барр, бойкот московської Олімпіади Західними країнами, обернеться таким же бойкотом Ігор у Лос-Анджелесі соціалістичним табором.

І справді 8 травня, коли спортсмени були можна сказати на валізах, НОК СРСР виступив із заявою про неможливість брати участь у змаганнях через «попрання американською владою Олімпійської хартії», а саме через відмову організаторів Олімпіади представити гарантії безпеки спортсменам СРСР та інших країн Варшавського договору. Ділі гірше. Під тиском радянського уряду ряд соціалістичних країн – НДР, Польща, Чехословаччина, Болгарія, Угорщина, Куба та інші також відмовляються брати участь у змаганнях. І хоч на Іграх у Лос-Анджелесі виступало значно більше атлетів та країн ніж на попередній Олімпіаді, всі країни, що відмовилися від участі були лідерами олімпійського руху того часу, що в значній мірі знизило спортивний рівень змагань. Про це свідчить і кількість світових рекордів – одинадцять, що значно менше ніж чотири роки тому. Як і чотири роки тому, бойкотуючи країни організували своє змагання «Дружба», що пройшли майже в той же час у Москві.

Тим не менш, незважаючи на те, що Лос-Анджелес був обраний столицею Ігор на безальтернативній основі, незадовго перед голосуванням єдиний конкурент Тегеран зняв свою кандидатуру, оргкомітет вперши за багато років зумів не тільки зробити Ігри прибутковими, а й забезпечив їх високу організацію та чудову інформацію.

Цікавим був талісман на цих Іграх, став символ Сполучених Штатів білоголовий орлан Сем. Ім’я Сем носить також інший символ США – дядя Сем, у якого орлан запозичив циліндр, розфарбований у кольори американського прапора. Справили враження на глядачів і італійські велосипедисти, що вперши виступали у командній шосейній гонці на велосипедах з дисковими колесами.

Вперши на Олімпійських іграх були присутні синхронне плавання та художня гімнастика. За відсутності на Іграх представників соціалістичних країн, законодавців мод у цьому виді спорту, перемогу здобула маловідома канадка Лорі Фанг.

Та справжнім героєм Ігор став американський легкоатлет Карл Льюіс, який повторив досягнення іншого чудового негритянського атлета Джессі Оуенса, ставши як і кумир чотириразовим чемпіоном змагань – 100 та 200 метрів, естафета 4х100 метрів та стрибки у довжину. До речі Льюіс кваліфікувався ще на Ігри у Москві, та бойкот завадив йому прийняти в них участь. У бігу не 400 метрів з бар’єрами, як і у 1976 році, переміг його співвітчизник Едвін Мозес, який на цих Іграх проголошував олімпійську клятву. Відзначились і два британця, які стали вдруге поспіль олімпійськими чемпіонами. Змагання у десятиборстві, з кращим результатом ніж чотири роки тому, виграв Дейлі Томсон. А Себастьян Коу повністю повторив, золото на 1500 метрів та срібло на 800 метрів, своє московське досягнення. У жінок відзначилися американки Валері Бриско-Хукс, що виграла три золоті нагороди – 200 та 400 метрів, та Евелін Ешфорт, яка виграла 100 метрівку, разом з подругами вони перемогли і у естафеті 4х100 метрів.

У змаганнях гімнастів слід відзначити румунку Катерину Сабо, яка завоювала чотири золоті нагороди – у командній першості, та три у окремих видах – опорний стрибок, колода та вільні вправи, а також срібло у багатоборстві, всього – 5 (4,1,0). А абсолютною чемпіонкою, вперши в історії, стала американка Меррі Лу Реттон, яка крім цього золота виборола два срібла та дві бронзові нагороди. У чоловіків відзначився японець Кодзі Гусикен, який став абсолютним чемпіонам, та виграв ще по одному золоту – на кільцях, сріблу і дві бронзові нагороди.

Справжню мужність в турнірі з класичної боротьбі у найбільш важкій ваговій категорії проявив американець Джефф Блатнік. Він почав підготовку, вже будучи хворим на рак. Незважаючи на те, що навантаження можуть негативно відбитися на його здоров’ї, та відчуваючи гостру біль не залишив тренування. Так незважаючи на всі випробування Блатник стає олімпійським чемпіоном. На церемонії закриття, йому було доручено нести національний прапор США. Чемпіон Олімпіади, що бореться з хворобою яка загрожує його життю – живий символ мужності та сили волі.

На своїх третіх Іграх поспіль з академічного веслування на одиночці перемогу здобув фінський спортсмен Юханнес Карппінен. А румунка Елізабет Ліпє та британець Стівен Редгрейв вибороли свої перші золоті нагороди. У веслуванні на байдарках і каное тріумфували румунські майстри. А їх лідер Іван Пацайкін у змаганнях двійки на 1000 метрів виборов на своїй п’ятій Олімпіади четверте золото, всього – 7 (4,3,0). У змаганнях зі стрибків з вишки відзначився американець Грег Луганіс, який після срібла 1976 року, здобув дві золоті нагороди на 3 метровому трампліні та 10 метровій вишці. За відсутності спортсменів НДР в змаганнях з плавання велику перевагу мали представники США, які перемогли у дев’яти з п’ятнадцяти дисциплінах у чоловіків, де відзначилися Роуди Гейнс – 100 метрів вільним стилем та дві естафети 4х100 вільним та комбінованим стилем, а також Рік Кері – 100 та 200 метрів на спині та комбінована естафета 4х100 метрів. Та у одинадцяти з чотирнадцяти дисциплінах у жінок, де по три золота виграли Трейсі Колкінс – 100, 400 та естафета комплексного плавання, та Мєгі Мігхер – 100, 200 метрів батерфляєм, та 4х100 комплексом. Єдиний хто зміг їм оказати супротив став Західний німець Міхаєль Гросс, який виграв дві золоті – 200 метрів вільний стиль, та 100 метрів батерфляєм, а також дві срібні нагороди.

Перший серед професіоналів футбольний турнір виграла збірна Франції, яка за відсутності соціалістичних країн, що бойкотували ці Ігри, у фіналі переграла фаворитів команду Бразилії. Гостротою відзначалися змагання баскетболістів. Так чемпіони попередніх Ігор збірна Югославії опинилась лише на третьому місці. У фіналі американці впевнено переграли команду Іспанії, яка вперши досягла подібного успіху. У складі переможців засвітився мабуть найбільш видатний баскетболіст XX століття Майкл Джордан. Такого ж успіху добилися і американські баскетболістки. Зате команда Югославії відігралася у гандбольних змаганнях, добившись подвійного успіху, як у чоловіків, так і у жінок. Підтримали співвітчизників і майстри водного поло. І тільки волейбольний турнір та турнір з хокею на траві виграли різні збірні. На волейбольних змаганнях у чоловіків тріумфувала збірна господарів, а у жінок команда Китаю. А у хокейних – у чоловіків збірна Пакистану, а у жінок – збірна Нідерландів.

І вже ж таки слід зауважити, що бойкоти двох останніх Олімпіад не сприяли авторитету олімпійського руху у світі, позначившись на подальшій долі багатьох спортсменів, що перебували по обидва боки ідеологічних барикад. Адже від барикад ніхто не виграв, а постраждалі були, бо для багатьох спортсменів це був єдиний шанс виступити на турнірі такого рівня.

У командному заліку першою фінішувала збірна США – 174 (83,61,30) нагород, другими були олімпійці Румунії –53 (20,16,17), третіми ФРН – 59 (17,19,23) нагороди.