2.6 Ігри XX Олімпіади Мюнхен (Німеччина) 1972 рік (26 серпня – 10 вересня)

Виступало 7170 спортсмена з 121 країн,

розіграли 195 комплектів нагород у 23 видах спорту.

Мюнхен, столиця землі Баварія, став другим, після Берліну, німецьким містом яке прийняло літні Олімпійські ігри. Та не у всіх такий вибір викликав схвалення. Для багатьох це місто, столиця пива, асоціювалося з такими поняттями, як нацизм, фашизм, агресія. Незважаючи на те, що Оргкомітет працював у такій непростій ситуації, він терпляче і наполегливо, за планом вів роботу зі спорудження необхідних об’єктів, автомагістралей, комунікацій. Так саме до Ігор вперши у місті було збудовано метро, реконструйовано центр, значно виросла кількість місць у гостинцях, практично заново була створена система під’їзних путей. Новий комплекс спортивних споруд включав у себе, олімпійське селище на 10-15 тисяч мешканців, палац спорту на 15 тисяч місць, басейн на 10 тисяч місць, велотрек на 13 тисяч місць та інші спортивні зали та майданчики.

Гордістю організаторів став збудований спеціально до Ігор новий олімпійський стадіон на 80 тисяч місць с незвичайним перекриттям, яке було схоже на павутиння. Цей стадіон через два роки приймав фінал чемпіонату світу з футболу, та на довгі роки став домівкою для відомого німецького клубу «Баварія». Також слід відзначити і широке оснащення Олімпіади новітніми засобами електронно-обчислювальної техніки, та широке використання телебачення, завдяки якому Ігри побачило більш одного мільярду глядачів на всіх континентах. Вперши на Ігри прибули атлети Албанії, КНДР, Габону, Лесото, Малаві, Саудівської Аравії, Того, Сомалі.

Та були і негативні події. 5 вересня відбулася найбільша трагедія в історії олімпійського спорту. Терористи палестинської організації «Чорний вересень» у 4 години 30 хвилин проникли у павільйон №31 олімпійського селища, де у якості заручників захопили групу ізраїльських спортсменів. У відповідь на запізнілі та непродумані дії поліції, терористи відкрили вогонь в наслідок чого загинуло одинадцять спортсменів. Але незважаючи на пролиту кров, було прийнято рішення провести змагання до кінця.

У змаганнях легкоатлетів на спринтерських дистанціях 100 та 200 метрів несподівано першим, порушивши заокеанську гегемонію, став українець Валерій Борзов. І якщо 100 метрівку він виграв за великої переваги, то у змаганнях на 200 метрів Борзов переміг тільки завдяки своєму знаменитому фінішному спурту. Третю медаль, срібло, на цих Іграх Борзов виборов у естафеті 4х100 метрів. Можливо став би і першим, та отримавши на останньому етапі паличку лише четвертим, не встиг обійти американців.

Не менш відчутного удару отримали американці і у змаганнях з жіночого спринту, де змагання на дистанціях 100 та 200 метрів виграла Рената Штехер з НДР, додавши срібло у естафеті. У шістнадцять років Ульріка Мейфарт з ФРН виграла змагання зі стрибків у висоту. Через дванадцять років, на Іграх у Лос-Анджелесі, вона повторить своє досягнення. Змагання з десятиборства з новим світовим рекордом, вперши виграв представник СРСР одесит Микола Авілов. Це був лише третій випадок в історії, коли американці пограли цю дисципліну. Другу золоту нагороду у потрійному стрибку виграв Віктор Санєєв. Тричі стартувала на дистанції 1500 метрів Людмила Брагіна з Краснодару, і тричі вона перевершувала світовий рекорд.

Дві золоті нагороди виборов спадкоємець слави великих фінських стаєрів, поліцейський Лассе Вірен, який переміг в бігу на тих же дистанціях, що і його відомі попередники 5000 та 10000 метрів. Причому на другій дистанції він став переможцем з новим світовим рекордом, незважаючи на те, що впав. Вперши у бар’єрному бігу з світовим рекордом переміг представник Африки Джо Акі-Буа, що представляв Уганду. Біг на 3000 метрів з перешкодами, а також срібло на 1500 метрів виграв інший африканець, чемпіон попередніх Ігор на 1500 метрів Кіпчого Кейно з Кенії. Нарешті на своїх четвертих Іграх зумів вибороти золото в індивідуальній першості відомих угорський п’ятиборець Андраш Бальцо. До цієї перемоги він йшов цілих дванадцять років. Ставши двічі олімпійським чемпіоном, у 1960 та 1968 роках, у складі команди, Андраш ніяк не міг виграти індивідуальну першість – четвертий у 1960 році, та другий у 1968 році, причому цього разу програв на вирішальному етапі, кросі, всього одну секунду шведу Бьорну Ферму. А Олімпіаду 1964 року йому прийшлося через дискваліфікацію взагалі пропустити. Незадовго до Ігор він був затриманий, разом з товаришем, на таможні за спробу не задекларованого провозу декількох часів з Швейцарії, для подальшого їх продажу. Втім і ця перемога деякими фахівцями ставиться під сумнів, адже він двічі вистрелив в один поворот мішені, що не помітили судді. Ставши також другим у складі команди, Бальцо завершив свої виступи на Олімпійських іграх, всього – 5 (3,2,0).

Звання найсильнішої людини планети добув радянський штангіст Василь Алексєєв. У змаганнях борців слід відзначити борців вільного стилю мінчанина Олександра Медвідя, який здобув свою третю перемогу в найбільш важкій вазі, та мешканця Красноярську Івана Яригіна, який на перших порах був спаринг-партнером Медвідя, що безумовно відобразилося на його професійному рості. На цій Олімпіаді він вперши став чемпіоном у вазі до 100 кг, причому отримав чисті перемоги у всіх сутичках, на які затратив всього сім хвилин. Цей видатний борець, не тільки мав велику силу, а й був досить швидким, тим паче зважаючи на свою вагу. Наприклад стометрівку він пробігав за одинадцять секунд, що б зробило честь і багатьом легкоатлетам. А також борця класичного стилю ленінградця Анатолія Рощина, який після двох срібних нагород став чемпіоном у над важкій вазі у віці сорока років. Героями боксерського турніру стали москвич В’ячеслав Лемешев, який відправив у нокаут трьох з чотирьох своїх суперників, та кубинський важковаговик Теофіло Стівенсон, який виборов свою першу золоту олімпійську нагороду, та був визнаний кращим боксером турніру.

У змаганнях гімнастів знову кращими були японські гімнасти. Герой попередніх Ігор Савао Като став триразовим олімпійським чемпіоном, вигравши абсолютну першість та командну першість і ставши першим на брусах. Завершив свої виступи на третій Олімпіаді ще один японець Акінорі Накаяма, який у командних змаганнях та на окремих снарядах здобув десять нагород, всього – 10 (6,2,2). Зате порадували жінки. Абсолютною чемпіонкою Ігор стала представниця Ростову Людмила Турищева. Яка наприкінці чудово виступила у вільних вправах, що дозволило їй обійти німкеню з НДР Карен Янц. Деякою втіхою для останньої стали два золота, які були завойовані у опорному стрибку та на брусах. Ще одне золото Турищева завоювала у складі команди, де разом з нею виступала білоруска Ольга Корбут, яка виборола ще дві золоті нагороди у окремих видах змагань – на колоді та вільних вправах.

Феноменального успіху у змаганнях плавців добився американець Марк Спітц. Ставши дворазовим чемпіоном попередніх Ігор у естафетах, та вигравши по одній срібній та бронзовій нагороді, на цієї Олімпіаді він виграє сім золотих нагород – 100 та 200 метрів вільним стилем, 100 та 200 метрів батерфляєм, та у трьох естафетах 4х100 та 4х200 метрів вільним стилем, та 4х100 метрів, всього – 11 (9,1,1). Знову два золота у плаванні на спині виграв спортсмен з НДР Роланд Маттес. Вигравши ще срібло та бронзу у естафетах, та ставши бронзовим призером на наступних Іграх, всього – 8 (4,2,2). У жінок відзначилася австралійка Шейн Гоулд, яка стала триразовою чемпіонкою Ігор кожного разу перевершуючи світовий рекорд – 200 та 400 вільним стилем та 400 метрів комбінованим.

Вдало виступили наші ватерполісти які вперши в історії вибороли золоті нагороди. Одним з лідерів тієї команди був киянин Олексій Баркалов, що на двох Олімпіадах закинув у ворота суперників 24 м’ячі. На своїх третіх Іграх золото у змаганнях з байдарки виграла Людмила Пінаева. На другій Олімпіаді на байдарці одиночці переміг сумчанин Олександр Шапаренко. Також на других Іграх переміг яхтсмен Валентин Манкін. Чемпіон попередніх Ігор у кінному спорті Іван Кізімов, та цей раз став першим у складі команди, де його партнером була інша відома наїзниця Олена Петушкова.

Футбольний турнір виграла збірна Польщі, яка здолала головних своїх суперників, збірну СРСР у півфіналі, та команду Угорщини у фіналі. Через два роки, поляки цим же складом стали третіми на чемпіонаті світу. У змаганнях волейболістів продовжилась суперечка радянських та японських майстрів. І якщо у жінок наші змогли перемогти у фіналі своїх суперниць, то чоловіки не змогли потрапити до вирішального матчу, програвши у півфіналі команді НДР. А перемогу здобула збірна Японії. У перших, після 1936 року, змаганнях гандболістів перемогу святкувала збірна Югославії. Змагання з хокею на траві, після довгої перерви, завершились перемогою представників Європи – команди ФРН, яка у фіналі здолала збірну Пакистану.

Найбільша сенсація сталася під час баскетбольного турніру. Уперше в історії Олімпійських ігор золоті медалі завоювали радянська команда, лідерами якої були: Сергій Белов, Олександр Белов, Іван Едешко, Геннадій Вольнов, Михайло Коркія, Модест Паулаускас, Алжан Жармухамедов та два українця – Сергій Коваленко і Анатолій Поливода. У фінальному матчі з американцями боротьба йшла очко в очко. І коли пролунала фінальна сирена рахунок виявився 50-49 на користь американців. Та наші тренери змогли довести суддям, що ще грати три секунди, за які радянські баскетболісти зуміли провести результативну атаку 51-50. До речі американці так і не визнали результат цього матчу, та відмовились отримувати срібні нагороди, які і до сьогодні знаходяться в сейфі МОК у Лозанні.

У командному заліку першою фінішувала збірна СРСР – 99 (50,27,22) нагород, другими були олімпійці США – 94 (33,31,30), третіми НДР – 66 (20,23,23) нагороди.