2.3 Ігри XVII Олімпіади Рим (Італія) 1960 рік (25 серпня – 11 вересня)

Виступало 5348 спортсмена з 83 країн,

розіграли 150 комплектів нагород у 17 видах спорту.

У 394 році міланський єпископ Амбруазу зумів переконати імператора Феодосія I, що Олімпійські ігри є головним джерелом язичества і їх варто придати анафемі. А також в тому, що вони стали гальмом для подальшого поширення християнства, зміцнення влади імператора та церкви.

1566 років потому, а точніше 24 серпня 1960 року, у Римі напередодні відкриття XVII Олімпійських ігор на площі святого Петра тисячі віруючих спортсменів і глядачів прийшли до величного кафедрального собору послухати проповідь глави католицької церкви, присвячену… початку Олімпійських ігор сучасності. Папа назвав спорт провідником ідей миру і дружби, бажав атлетам успіхів у спортивних змаганнях. Так через майже як 2200 років після підкорення римлянами Греції, Олімпійські ігри повернулися до Риму.

Ці Ігри увійшли в історію своєю прекрасною організацію, де було встановлено 74 олімпійські рекорди, 27 з яких перевершували світові. Італійська столиця за підтримки усієї країни добре підготувалася до зустрічі спортсменів. Були приведені до належного рівня спортивні споруди, траси, олімпійське селище.

Оргкомітету за допомогою громадськості вдалося домогтися, щоб частина Ігор проходила у спорудах, історія яких органічно пов’язана з історією світової культури. Так у древніх термах Каракалли змагалися гімнасти, базиліка де Максенція була надана борцям, старою Аппієвою дорогою бігали марафонці, шлях яких пролягав до знаменитого Колізею. Саме у такий спосіб організаторам вдалося втілити у життя задум Кубертена про використання для олімпійських цілей знаменитих історичних споруд.

Єдине, що не вдалося організаторам, це справжня тропічна спека під час змагань. Церемонія відкриття відбулася на стадіоні «Форо італіко». вперши на Іграх були представлені такі збірні як – Марокко, Судан, Туніс, Сан-Марино.

Сенсаційно завершились змагання з легкої атлетики у чоловіків. На суто американській дистанції 100 метрів перемогу з олімпійським рекордом святкував німець Армін Харі, який невдовзі став першою людиною на землі, яка пробігла стометрів рівно за 10 секунд. Перемогою об’єднаної команди Німеччини завершилась і естафета 4х100 метрів, а Харі став дворазовим олімпійським чемпіоном. Проте американці відігралися у жіночому спринті, де триразовою переможцем стала темношкіра Вільма Рудольф на дистанціях 100 та 200 метрів, а також у естафеті 4х100 метрів. Ця визначна американка в дитячі роки вона ледве не залишилася інвалідом, захворівши на поліомієліт, та до одинадцяти років пересувалася виключно на костилях. Була вона і відомим борцем за права негритянського населення США, адже у 50-60-ті роки XX століття расизм процвітав в цій країні.

Відзначилась і ленінградка Тамара Пресс. Ставши другою у метанні диску, де перемогу здобула Ніна Ромашкова, вона зуміла перемогти у штовханні ядра. У бігу на 1000 метрів переможну естафету від Володимира Куца прийняв москвич Петро Болотников, який крім того, як і його попередник професійно спортом почав займатися у армії, в групі радянських військ у НДР. А на цих Іграх, незважаючи на спеку, він виграв чудовим фінішним спуртом, коли майже на останніх метрах дистанції обійшов своїх суперників. Виступав чудовий стаєр ще на двох Олімпіадах, та у 1956 році він ще був у тіні свого попередника, а у 1964 році виступити краще завадила травма. Не зміг Болотников перемогти і на дистанції 5000 метрів, де тріумфував новозеландець Хальберг Мюррей, у якого була висохлою ліва рука. У змаганнях скороходів на 20 км переміг наш земляк Володимир Голубничий. А у марафоні спортсмен з Ефіопії Абебе Бікіла, який, що цікаво виступав босим, та на Батьківщині був солдатом ефіопської гвардії, де охороняв імператора Хайле Сілассіе.

Одним з кращих спортсменів Ігор визнано саму сильну людину планети важкоатлета Юрія Власова, який встановив олімпійські рекорди для атлетів найбільш важкої ваги у всіх трьох вправах, а також у їхній сумі. Крім того у товчку та сумі – 537,5 кг, його рекорди були одночасно і світовими. Також радянський важкоатлет вразив організаторів своїм інтелектом. Мало того, що на поміст він завжди виходив в окулярах, так він ще чудово розбирався у музиці, мистецтві, літературі. Згодом Власов і сам став письменником, написавши декілька книг, в тому числі і художніх. А у юнацькі роки, з одинадцяти до вісімнадцяти, Власов вчився у суворовському училищі, де і залучився до занять спортом, та закінчив його з відзнакою. Після чого, за рік до Олімпіади, з золотою медаллю закінчив Військово-повітряну академію імені Жуковського. Підтримав почин Власова і ще один видатний радянський штангіст, бувший водолаз – Аркадій Воробйов, який у категорії до 90 кілограмів, після бронзи Гельсінкі, двічі поспіль вигравав золоті нагороди. Цікаво, що саме Власов протягнув руку допомоги Воробйову у 1959 році, коли після важкої травми останнього, на ньому майже всі поставили хрест.

Абсолютним чемпіоном стає киянин Борис Шахлін. Крім того він виграє ще три золоті - кінь, бруса та опорний стрибок, дві срібні та бронзову нагороду у окремих видах та у складі команди. Та на жаль командну першість виграли японці, лідер яких Такасі Оно здобуває також два золота – кінь та перекладена у окремих дисциплінах. Зате вдало виступають наші жінки, яке віддали лише одне золото. Тріумфувала тут, як і чотири роки тому Лариса Латиніна, яка стала абсолютною чемпіонкою, та завоювала перше місце у складі команди і у вільних вправах. Також на її рахунку ще дві срібні та бронзова нагорода. Підтримала її і інша представниця України Поліна Астахова, яка стала дворазовою чемпіонкою Ігор - команда та бруса.

У велосипедному спорті сенсацію призвів радянський велогонщик Віктор Капітонов, який переміг у індивідуальній шосейній гонці, перегравши господарів та фаворитів – італійців, та особливо їх лідера Лівіо Трапе, з яким вони відірвалися від всього пелетону. На самому фініші сталася дивна річ. Коли закінчувалося передостаннє коло Капітонов зробив різкий ривок, та переможно викинув догори руки. Тим часом італієць спокійно поїхав далі. І тільки зрозумівши свою помилку радянський гонщик продовжив змагання, неймовірним напруження сил догнавши, та на останніх метрах на півколеса випередивши суперника. І тільки перемога італійців, в тому числі і Трапе, у командній гонці, трохи зменшила гіркоту його поразки. До речі Капітонов відзначився і там, ставши разом з командою бронзовим призером. На наступних Іграх він вже не виступав, бо присвятив себе науці та тренерській діяльності. А його учень Сергій Сухорученков, повторив успіх свого вчителя під час Олімпіади у Москві в 1980 році.

Незважаючи на велику кількість видатних представників кінного спорту першу золоту нагороду в історії для радянської збірної виборов московський офіцер Сергій Філатов. Першу золоту нагороду вибороли і наші яхтсмени. У неаполітанському заливі кращими у класі «Зірковий» стали москвичі Тимир Пінегін та Федір Шутков. Крім них на четвертій своїй Олімпіаді у класі «Фін» переміг данець Пауль Ельвстрем, всього – 4 (4.0,0). Змагання яхтсменів у класі «Дракон» виграв майбутній король Греції Костянтин II, якому тоді виповнилося тільки двадцять років. А його старша сестра, майбутня королева Іспанії Софія, виступала за Грецію у команді з парусного спорту. два золота у стрибках з трампліну та вишки виграла німкеня Інгрід Кремер

Вперши отримав перемогу на великому турнірі майбутній чемпіон світу в найбільш важкій вазі серед професіоналів Кассіус Клей, після вступу у 1964 році у секту чорних мусульман більш відомий як Мохаммед Алі. Цікаво, що римську Олімпіаду він виграв у вазі до 81 кг. Особливо фахівці відмічали його блискавичну реакцію, котру він натренував ще у дитинстві, коли за його проханням менший брат з невеликої відстані жбурляв в нього каміння. Будучі на протязі восьми років майже непереможним, він у 1968 році відмовився приймати участь у військових діях, що вели Сполучені Штати у В’єтнамі, за що був позбавлений звання чемпіона світу та дискваліфікований. Крім того йому грозило тюремне ув’язнення, та великий штраф. Та все ж таки Алі вдалося повернути своє добре ім’я, а згодом і звання абсолютного чемпіона світу, яким він володів тричі, що і досі є неперевершеним рекордом. В останні роки Алі хворіє на хворобу Паркінсона, що проявляється у невпевненій ході, тремтінні рук, без зв’язному мовленні. Та американці не забувають свого кумира, який до речі запалював олімпійський вогонь під час відкриття Ігор 1996 року в Атланті.

Серед радянських боксерів тріумфував тільки боєць щонайлегшої ваги, москвич Олег Григор’єв, який під час фінального двобою відправивши у нокаут італійця Примо Дзампаріні, не дозволив йому впасти через канати.

Повторив свій успіх попередніх Ігор гребець В’ячеслав Іванов, що завоював золото у одиночці. Два золота виборола у греблі на байдарках москвичка Антоніна Середіна. Та найбільш видатним у змаганнях веслярів став швед Герт Фредрікссон, який у змаганнях на байдарках і каное на четвертих своїх Іграх в 41 рік завоював шосте золото, всього – 8 (6,1,1). Фредріксон був настільки популярним, що навіть папа римський Іоанн XXIII, який дивився з вікна своєї літньої резиденції за змаганнями гребців на озері Альбано, спеціально відмічав в програмі час його виступу.

Цікаво проходили змагання у фехтувальному залі. Так вперши в історії індивідуальний турнір на рапірах виграв представник СРСР, ленінградець Віктор Ждановіч, який у фінальних двобоях не тільки не програв жодної зустрічі, та завдав поразки всім визначним фехтувальникам того часу. Змагання з шаблі виграв угорець Рудольф Карпаті, який за чотири Олімпіади виграв дві індивідуальні золоті нагороди, і чотири командні, всього – 6 (6,0,0). Не менш вражаючим був і виступ іншого угорського шабліста Аладара Геревича, який з 1932 року здобув вже десяту свою нагороду. І хоч більшість його медалей була у командній шаблі, його спортивне довголіття вражає, всього – 10 (7,1,2). Також слід відзначити і третього угорця Пала Ковача, що з 1936 року виборов сьому нагороду, всього – 7 (6,0,1). Та напевно найбільш визначним фехтувальником сучасності слід вважати італійця Едуардо Манджаротті, який є володарем найбільшої колекції нагород у цьому виді спорту. Виступаючи на Олімпійських іграх з 1936 року, він спромігся у змаганнях зі шпаги та рапіри виграти тринадцять нагород різного ґатунку. Поповнив італієць свою колекцію і на цих Іграх, виборовши золото у командній шпазі та срібло у командній рапірі, всього – 13 (6,5,2).

У футбольному турнірі, після трьох поспіль поразок у фіналах, нарешті здобула перемогу збірна Югославії. У баскетбольному турнірі знову не було рівних американцям. А у змаганнях з хокею на траві цього разу першою стала збірна Пакистану, яка у фіналі переграла попередніх чемпіонів команду Індії.

У яскраве спортивне свято вилилася церемонія закриття Олімпійських ігор на «Стадіо Олімпіко» Дев’яносто тисяч глядачів, що зібралися на стадіоні бурними оплесками вітали прапороносців з державними прапорами країн, що приймали участь у Олімпіаді. Збірна СРСР у третій раз приймала участь у літніх Олімпійських іграх, і знову стала першою не тільки за кількістю медалей у цілому, а і по кількості нагород різного достоїнства окремо.

У командному заліку першою фінішувала збірна СРСР – 103 (43,29,31) нагород, другими були олімпійці США – 71 (34,21,16), третіми Італії – 36 (13,10,13) нагороди.