2.5 Ігри V Олімпіади Стокгольм (Швеція) 1912 рік (5 травня – 27 липня)

Виступало 2541 спортсмена з 28 країни,

розіграли 103 комплектів нагороди у 18 видах спорту.

Заявку на проведення Олімпійських ігор Швеція подавала ще на першій сесії МОК. Проте її довго не задовольняли. І тільки у 1904 році Стокгольм був обраний столицею Ігор 1912 року. Вся Швеція готувалася до цієї події. Оргкомітет очолив майбутній президент МОК Зігфрид Едстрем. Йому допомагали уряд та громадськість. Навіть король Швеції Густав V віддав під забудову олімпійськими об’єктами десять гектарів своїх володінь. Новозбудований стадіон мав сидячі місця для тридцяти тисяч глядачів. Проте при його будівництві була змінена лінія віражів бігової доріжки, в результаті чого її довжина скоротилась до 380 метрів, замість потрібних 400.

Вперши на цій Олімпіаді були застосовані фотофініш та електронний годинник. Тим не менш під час проведення та після Ігор були багато критичних зауважень на адресу господарів через їх покровительство своїм спортсменам. Так, наприклад, у розпал змагання зі стрільби пішов сильний дощ, і атлети повинні були виступати під потоками води. Але для шведів швидко збудували спеціальний навіс, коди не пускали представників інших команд. У змаганнях борців організатори зводили у пари сильніших атлетів, і якщо вони не виявляли між собою переможця, обом зараховували поразку. А у пари до шведів призначали завідомо слабших суперників. Звісно при такому порядку шведи мали більше шансів для завоювання медалей.

Вперши на Ігри прислали своїх представників такі країни як – Єгипет, Португалія, Люксенбург, Сербія, Японія, Ісландія. Проте виникла загроза в участі у Іграх представників Фінляндії та Чехії. Справа у тому, що ці країни не були незалежними, і уряди Росії та Австрії заперечували проти їх участі у Іграх самостійними командами. Та після довгих уговорів ці збірні виступили на Олімпіаді. Єдине, в чому поступились перед Росією – замість великого прапора Фінляндії був використаний маленький прапорець.

Сама з команда Російської імперії була представлена 178 чоловіками, які виступали майже у всіх видах програми. Всі вони прибули до Стокгольму на пароплаві «Бірма», на якому і проживали через відсутність коштів. Втім вибороти бодай одну золоту нагороду не судилося. А найбільш успішним став борець Мартін Клейн, що виграв срібну медаль. У змаганнях з кінного спорту виступав великий князь Дмитро Павлович, який у 1916 році брав участь у вбивстві Григорія Распупіна. Невдалий виступ спортсменів Російської імперії змусив керівництво прийняти рішення про проведенні Руських олімпіад, перша з яких відбулася у Києві у 1913 році.

Вперши у практику проведення змагань сучасних Олімпійських ігор за ініціативою Кубертена до програми були включені змагання з конкурсу мистецтв – архітектури, живопису, скульптури, літератури та музики. Сам ініціатор брав участь у номінації література під псевдонімом. А його «Ода спорту» була відмічена золотою нагородою. Тільки під час Ігор у Стокгольмі були проведені змагання з штовхання ядра та метання диску правою та лівою рукою, а зараховувалась сума цих результатів. Після Ігор у Парижі знову були проведенні змагання зі стрільби по голубам. Проводились показові виступи з ісландської боротьби гліма та матч з бейсболу між командами США та Швеції.

Серед офіційних змагань у Стокгольмі вперши були проведені змагання з п’ятиборства та у плаванні серед жінок. Проте на відміну від попередніх Ігор не били присутні бокс, вільна боротьба, важка атлетика, фігурне катання, хокей на траві та стрільба з луку. Самим представницьким видом спорту була легка атлетика.

Саме у Стокгольмі вперши до програми Ігор включили змагання, які зараз вважаються одними з класичних – біг на 5000 та 10000 метрів, а також естафети 4х100 та 4х400 метрів.

Найбільш успішним на Олімпіаді став фінський бігун Ханнес Колехмайнен, що завоював три золоті нагороди у бігу на 5000 та 10000 метрів і кросі на 12000 метрів. Цікаво, що починав Колехмайнен свою спортивну кар’єру з лиж. А змагатися на перших порах йому довелося зі трьома своїми старшими братами, які і заохотили у нього бажання займатися легкою атлетикою. Програючи на перших порах братам у марафонському бігу, він вирішив перекваліфікуватись, та вже у двадцять років став переможцем в змаганнях у Петербурзі на дистанціях 1500 та 5000 метрів. З тих пір він став одним з кращих стаєрів Європи.

На цих Іграх найбільш драматично склався його двобій на дистанції 5000 метрів з французом Жаном Буєном, який невдовзі загинув на полях Першої світової війни, а у Стокгольмі у попередньому забігу встановив світовий рекорд. У фінальному забігу випередивши всіх суперників майже на коло, вони десять разів по черзі виходили в лідери. Та зрештою переможцем, з новим світовим рекордом, став фінський спортсмен, що випередив свого суперника на лічені сантиметри.

Можливо фін виграв би і більше золотих нагород, та кращі його спортивні роки припали на світову війну, під час якої Колехмайнен мешкав та тренувався у США. І це принесло свої плоди. На Іграх 1920 року в марафонській дистанції Колехмайнен виборов свою четверту золоту медаль. Поїхав він і на наступні Олімпійські ігри, де знову мав намір виступити у марафоні, та пошкодивши ногу, був вимушений зійти з дистанції, всього – 5 (4,1,0).

У секторі для штовхання ядра на своїх третіх Іграх переміг американець Ральф Роуз, який крім того цього разу, ще й встановив новий олімпійський рекорд.

Та головним героєм та одночасно невдахою Ігор було визнано американського спортсмена Джима Торпа, який походив з бідної індіанської родини. Він виборов золоті медалі, зі значною перевагою над суперниками, у найбільш важких видах програми – п’ятиборстві та десятиборстві. Вручаючи спортсменові лавровий вінок, король Швеції сказав, що вважає його найбільш великим атлетом усіх часів. А по приїзді додому з ним зустрівся президент США, який нагородив його державною відзнакою. На честь Торпа було назване його рідне місто.

Та не пройшло й року, як у пресі з’явилася інформація, що за два роки до Олімпіади Торп грав у бейсбол у складі якоїсь полу професійної команди і отримував за це гроші – 60 доларів на місяць, що порушує статус аматора. Відразу три члени виконавчого бюро Аматорського атлетичного союзу США – ААЮ, від імені Олімпійського комітету США звернулась з листом до Олімпійського комітету Швеції, де повідомлялось о дискваліфікації Торпа як професіонала та прохали переглянути порядок зайнятих місць у змаганнях де він приймав участь. У своєму бажанні принизити індіанського спортсмена діячі НОК США пішли навіть на те, щоб позбавити свою країну двох золотих нагород. На превеликий жаль з цим вердиктом погодився і МОК, який у травні 1913 року анулював результати виступу Торпа та відібрав у нього золоті медалі.

Щоправда слід віддати належне багатьом спортсменам, які протестували тоді проти такого рішення МОК. А швед Хуго Вісландер, який виборов друге місце у десятиборстві, навідріз відмовився поміняти свою срібну нагороду на золоту. Та тільки у 1973 році, через шістдесят років після тих подій, була встановлена справедливість. Торпа амністували а медалі повернули. Щоправда лише його родичам, адже самого великого спортсмена вже давно не було у живих.

У гімнастиці другий раз поспіль абсолютним чемпіоном Ігор став італієць Альберто Бралья, який крім того на цей раз виграв ще й командну першість. Триразовим чемпіоном Олімпіади у стрільбі з пістолету став американець Альфред Лейн. Після війни у 1920 році він майже повторив своє досягнення, вигравши два золота та бронзу у тих же дисциплінах, всього – 6 (5,0,1). Ще одним героєм Ігор став шведський стрілок Оскар Сван, який став найстаршим олімпійським чемпіоном сучасності, вигравши змагання в складі команди у віці 64 роки. Він же став і найбільш старим призером Ігор. У 1920 році він у віці 72 роки виграв срібло.

Дві золоті нагороди на цих змаганнях виборов і його син Альфред Сван. Батько і син змагалися разом на трьох Олімпіадах - 1908, 1912 та 1920 років, здобувши при цьому по шість нагород. У 1924 році, де Оскар Сван не зміг прийняти участі через хворобу, син виборов ще три медалі, срібло та дві бронзи. Це зробило Сванів з 15 нагородами самою успішною династією у історії Олімпіад. Оскар Сван запам’ятався не лише гарною стрільбою. а й своєю неадекватною поведінкою. Він завжди носив довге волосся, стріляв тільки у чорному пальто та шляпі, залишав собі тільки золоті нагороди, а інші викидав або дарував першому кого зустрічав.

Другий офіційний футбольний турнір знову виграла збірна Великої Британії, яка як і чотири роки тому у фіналі переграла команду Данії.

Під час церемонії нагородження крім медалей були вручені також двадцять перехідних призів: за перемогу у фехтуванні на шаблях – приз міста Будапешт; за перемогу у індивідуальних змаганнях з гімнастики – приз міста Прага; за перемогу у п’ятиборстві – приз шведського короля; за перемогу у десятиборстві – приз російського імператора і так далі. Це були останні Ігри коли для нагородження використовувалися медалі з чистого золота. У подальшу нагороди були зроблені з позолоченого срібла. А після церемонії закриття Ігор відбувся заключний прийом, на який були запрошені всі спортсмени, тренери та офіційні представники команд.

У командному заліку першою фінішувала збірна США – 63 (25,19,19) нагород, другими були олімпійці Швеції – 65 (24,24,17), третіми Великої Британії – 41 (10,15,16) нагороди.

Ігри VI Олімпіади Берлін (Німеччина) 1916 рік (не відбулися). Проведення наступних VI Олімпійських ігор у 1916 році було доручено Берліну. Та новий стадіон у Грюнвальді марно чекав учасників змагань. Вже у серпні 1914 року почалася Перша світова війна, яка зробила неможливим проведення спортивних змагань.