2.3 Ігри III Олімпіади Сент-Луїс (сша) 1904 рік (1 липня – 23 листопада)

Виступало 651 спортсмена з 12 країни,

розіграли 94 комплектів нагород у 18 видах спорту.

Це були, можливо сказати американські Ігри. США отримали право на проведення Олімпіади, як нагороду за успішний виступ спортсменів цієї країни на двох попередніх Олімпіадах. Крім того сам Кубертен вважав, що після Греції та Франції, найкраща кандидатура для популяризації олімпійського руху саме Сполучені Штати. Проте спочатку право проведення Олімпіади було доручено Чикаго. Та влада Сент-Луїсу перенесла Всесвітню виставку, яка повинна була пройти у 1903 році, на один рік, та заявила про намір провести свої спортивні змагання під егідою «Легкоатлетичного аматорського союзу», які могли затьмарити Олімпійські ігри. Так МОК був змушений перенести Ігри у Сент-Луїс, та знову приурочити їх до Всесвітньої виставки.

Через це організатори повторили всі помилки своїх попередників. Ігри були посунуті на другий план та розтягнулися на п’ять місяців. Через великі відстань та вартість проїзду на Олімпіаді були відсутні багато спортсменів з інших континентів, передусім з Європи. Тільки 53 чоловіка представляли не американський континент. А відразу у десяти видах спорту змагалися лише представники США та Канади. Відсторонився від проведення Ігор і Кубертен.

Єдиною країною, що вперши прибула на Олімпіаду стала ПАР. На цих Іграх стали вперши нагороджувати трьох кращих спортсменів – золотою, срібною та бронзовою медаллю, а не двох як на попередніх змаганнях.

До програми Ігор вперши додались змагання з боксу, лакросу, стрибкам у воду. У легкоатлетів вперши були проведені змагання з десятиборства. Повернулися у олімпійську сім’ю таки змагання як боротьба та важка атлетика, проте не відбулися змагання з баської пелоти, крокету, парусному спорту, стрільби, поло. Вперши були проведені показові змагання з баскетболу та водного поло. Жінки змагалися тільки у стрільбі з луку.

На цих Іграх було показано ряд видатних результатів у легкій атлетиці. Так було встановлено шістнадцять олімпійських рекордів, два з яких перевершували світові. А рекорд американця Арчі Хана у бігу на 200 метрів – 21,6 секунди протримався аж до 1932 року. Крім того Хан переміг у Сент-Луїсі ще на дистанціях 60 та 100 метрів. Три дистанції виграв також інший американець Джеймс Лайтбоді – 800 та 1500 метрів. а також 2500 метрів з перешкодами. Герой попередніх Ігор Рей Юрі – «людина-гума», як його нарекли журналісти, знову виборов три золоті нагороди у всіх видах стрибків з місця. Американець Гаррі Хіллман виграв біг на 400 та 200метрів і 400 метрів з бар’єрами. Вперши в історії спорту за команду США виступав негритянський атлет Джордж Пудж, який зайняв трете місце у бар’єрному бігу на 200 та 400 метрів. А у перших змаганнях з десятиборства переміг ірландець Том Келі.

З перевагою американців завершились і змагання гімнастів. Так головним героєм Ігор став американець німецького походження Антон Хейда, що вперши виборов п’ять золотих нагород – першість на семи снарядах, командна першість, перекладена, кінь, опорний стрибок, а також срібло на брусах, всього – 6 (5,1,0). Виступив Хейда на цих Іграх і у змаганнях легкоатлетів, прийнявши участь у триборстві. Щоправда зайняв місце тільки в шостому десятку. Інший американський гімнаст Джордж Ейсер також виграв шість нагород, та тільки три з них були золотими.

Чотири нагороди вищого ґатунку здобув у велогонці американець Маркус Харлі. Три пловець Чарльз Данієльс. Другий раз поспіль у потрійному стрибку тріумфував американець Майер Прінстейн, який став також першим, після срібла 1900 року, і у стрибках в довжину. А першою жінкою, що отримала три золоті медалі стала американська лучниця Матільда Хауєлл.

Ще одним героєм Ігор став кубинський фехтувальник Рамон Фонст. До золотої та срібної медалей 1900 року, він додав три золота – шпага, рапіра та командна рапіра, у 1904 році. Та став першим латиноамериканцем, триразовим чемпіоном Ігор, всього – 5 (4,1,0). Велика заслуга в успіхах Фонста належить батьку спортсмена, що помітив його здібності та повіз сина у Європу, де з ним займалися кращі тренери з Італії та Франції. Так вже в сімнадцять років він стає олімпійським чемпіоном Парижу в змаганнях шпажистів. Крім того на тій Олімпіаді виступали й професійні фехтувальники, у так званих змаганнях для «маестро». І в них Фонст дійшов до фіналу, поступившись тільки своєму вчителю, французу Альберу Айя.

На цих Іграх відзначилися ще два американця. Фрєнк Канглер вперши в історії приймав участь відразу у трьох видах програми – вільна боротьба, перетягування канату та важка атлетика, у яких здобув срібну та три бронзові нагороди. А Самюєль Дьювалл, срібний призер зі стрільби з луку, став найбільш ранньої народженим, у 1836 році, з тих хто приймав участь у сучасних Олімпійських іграх.

Скандалом завершились змагання з марафону. Чемпіоном став американець Томас Хікс, хоча він прийшов до фінішу тільки другим після іншого американця Фреда Лорца. Та згодом Лорц був дискваліфікований, так як частину шляху він проїхав на автомобілі. Та і це ще було не все. Пізніше тренер Хікса Шарль Люк розповів, що його підопічний прийшов першим тільки за допомоги допінгу. На останніх кілометрах два рази Хікс губив свідомість, і два рази доктор давав йому випити коньяк з додаванням кокаїну та стрихніну у якості стимулятора. Проте медаль Хіксу залишили.

Під час проведення Ігор 12 та 13 серпня відбулося сумне явище. Організатори виставки не знайшли нічого кращого, як відвести два дні щоб провести так звані «антропологічні» дні – змагання для людей не білої раси: негрів, індіанців, філіппінців, ескімосів та інших. Переможцям замість медалей вручався американський прапор. Цим було нанесено суттєвої шкоди самому принципу олімпійського руху, та лягло чорною плямою на III Олімпіаду. Та проти такого свавілля різко виступила громадськість та особисто П’єр де Кубертен, які добилися, щоб такого більше не відбувалося.

У футбольному турнірі, як і чотири роки тому збірні команди представляли клуби. А перемогу здобув канадський «Голт», який по черзі переграв дві американські команди: «Сент–Роуз Скул», та збірну коледжу християнських братів.

Згідно офіційному протоколу у Сент-Луїсі було розіграли 94 комплектів нагород, однак похвалитися званням олімпійського чемпіона змогли 390 чоловік. Справа у тому, що дирекція виставки ще весною почала проводити змагання, які носили місцевий характер. Для того, щоб збільшити інтерес до Ігор, їх стали називати олімпійськими, а переможці в них навіть отримали золоті нагороди. Таким чином спроба знову з’єднати Олімпійські ігри та Всесвітню виставку виявилася невдалою. У Європі ці Ігри пройшли майже непомітними.

У командному заліку першою фінішувала збірна США – 209 (70,75,64) нагород, другими були олімпійці Куби – 10 (5,2,3), третіми Німеччини – 13 (4,4,5) нагороди.