2.2 Ігри II Олімпіади Париж (Франція) 1900 рік (14 травня – 28 жовтня)

Виступало 1330 спортсмена з 21 країни,

розіграли 95 комплектів нагород у 20 видах спорту.

Ці Ігри, право проведення яких за заслуги перед олімпійським рухом П’єра де Кубертена вирішено було провести у французькій столиці, проходили одночасно з Всесвітньою виставкою. Директор якої Альфред Пікард вважав спорт безкорисним заняттям, і спочатку був проти їх проведення. Маючи безліч власних проблем виставком не хотів навіть слухати ні про які спортивні змагання. І тільки після довгих уговорів спортивними функціонерами вони погодилися включити до програми виставки олімпійські змагання.

Все це суттєво зашкодило проведенню Олімпіади на достатньо високому рівні. Організаційний комітет майже не використовував слово «Олімпійський», тому багато змагань так і називались «Міжнародним чемпіонатом» або «Конкурсом Виставки», а багато спортсменів навіть не знали, що вони приймають участь на Олімпійських іграх.

Ні на одній Олімпіаді змагання не були так розкидані по всьому місту і так віддалені один від одного. Змагання проходили не тільки у Парижі, а також навколо французької столиці. Фехтування у садах Тюільрі, плавання у річці Сені, теніс – на острові Пюто, легкоатлетичні змагання у Булонському лісі, гімнастика – у Венсенському лісі і таке інше. Не було офіційно проведено ні церемонії відкриття, ні параду закриття Ігор, а дати початку та закінчення Олімпіад є досить умовними, тому що в це період у програму Виставки включались різноманітні змагання.

Тільки на цих Іграх проводилися змагання з таких екзотичних видів спорту, як крокет, крікет, баська пелота, перетягування канату, поло на конях, плавання з перешкодами на 200 метрів, підводне плавання на 60 метрів та деякі інші. Ці Ігри вважаються самими довгими та найгіршими за всю історію олімпійського руху. Так, наприклад, деякі переможці отримували свої нагороди лише через декілька років по почті.

Вперши на Іграх прийняли участь такі країни як – Бельгія, Богемія, Іспанія, Італія, Куба, Канада, Нідерландів, Норвегії, Гаїті та Індії, яка стала першою азійською державою на Олімпіадах. Найбільш чисельну команду, як і чотири роки тому, виставили господарі змагань – на цей раз команда Франції.

Програма Ігор також суттєво збільшилась. Крім видів спорту з яких проводились змагання у Афінах, за виключенням боротьби та важкої атлетики, до програми Ігор додали академічну греблю, водне поло, гольф, кінний та парусний спорт, регбі, футбол. В багатьох видах змагань були показані дуже високі як для того часу результати. Так, наприклад у бігу на 100 метрів – 10,8 секунд, 400 метрів – 49,4 секунди, у стрибках у довжину – 7,18 метрів.

Вперши в Олімпіадах приймали участь жінки, які розіграли першість у змаганнях з гольфу та тенісу. А першою олімпійською чемпіонкою сучасності стала англійка тенісистка Шейла Купер, яка крім того у парі зі своїм співвітчизником Реджинальдом Дохетрі стала першою і у змаганнях змішаного парного розряду. Взагалі обидва брати Дохерті стали на цих Іграх дворазовими чемпіонами, вигравши разом турнір у парі, а Лоуренс Дохерті став чемпіоном і у одиночному турнірі.

Змагання легкоатлетів завершилися з великою перевагою спортсменів США. Так у змаганнях з бігу по дві золоті – 200 метрів та 400 метрів з бар’єрами, та дві срібні нагороди і одну бронзу виборов Джон Тьюксбері. Інший американець Ірвін Бакстер виграв дві золоті нагороди у стрибках з жердиною та у висоту а також три срібні нагороди. Він увійшов в історію завдяки застосуванню нового способу подолання планки «ножицями». Всі три рази коли він був другий переможцем ставав його співвітчизник Рей Юрі, котрий переміг у стрибках з місця у довжину та висоту, а також у потрійному стрибку.

А кращим спортсменом Олімпіади визнано ще одного представника Сполучених Штатів Елвіна Крейнцлейна, який став першим в історії, хто завоював чотири золоті нагороди на одній Олімпіаді з легкої атлетики, три з бігу на 60метрів, та 110 та 200 метрів з бар’єрами, а також у стрибках в довжину, всього – 4 (4,0,0). Цікаво, що народився майбутній чемпіон Ігор у столиці Австрії – Відні, та у трьохрічному віці переїхав з батьками до Америки. Мріючи стати зубним доктором, Елвін поступає в Університет, де і заохочується до занять легкою атлетикою. Його коронною дистанцією був біг з бар’єрами, де він першим застосував нову техніку бігу, яка дозволила йому втрачати менше часу на подолання перешкоди. На жаль після Ігор 1900 року він залишив легкоатлетичну доріжку, і сконцентрувався на лікарській практиці в німецькому Дюссельдорфі. Та згодом не витримав та повернувся у спорт в якості тренера. Спочатку він третирував легкоатлетичну команду Пенсільванського університету, а потім його було запрошено тренувати легкоатлетів збірної Німеччини. Щоправда з останньою йому завадила займатися Перша світова війна, яка розпочалася невдовзі.

Несправедливо завершились змагання з марафону. Справа в тому, що багатьом навіть не була відома траса змагань. Тому коли лідер забігу швед Ернст Фаст наблизився до поліцейського, що слідкував за порядком на трасі, той через помилку вказав йому неправильний напрям руху. Так Фаст, добряче поблукавши вулицями Парижу, дістався до фінішу тільки третім. А перемогу здобув француз Мішель Теато.

Трьохкратним чемпіоном Ігор став швейцарський стрілок з пістолету та гвинтівки Конрад Штеелі. У спортивній новинці цих Ігор, змаганнях з перетягування канату перемогла збірна команда складена зі спортсменів Швеції та Данії. Ще одним екзотичним видом на цих Олімпійських іграх стала стрільба по живим голубам. Так переможець у цій вправі бельгієць Леон де Лунден тільки у фіналі застрелив 21 голуба.

У футбольному турнірі збірні країн цього разу представляли клубні команди. Спочатку французький «Клуб Франсе» переграв команду Брюсельського вільного франкомовного університету, а потім поступився англійському «Аптон Парку», який і став чемпіоном.

Попри справедливу критику, Олімпіада у Парижі відзначалася значно вищими технічними результатами ніж попередня. Відчувалося, що у всіх країнах почали більш серйозно ставитися до підготовки атлетів, досконалішими стала спортивні знаряддя, майданчики, техніка виконання рухів.

У командному заліку першою фінішувала збірна Франції – 95 (26,36,33) нагород, другими були олімпійці США – 51 (20,15,16), третіми Великої Британії – 37 (17,8,12) нагороди.