4. Роль Олексія Бутовського у відроджені Олімпійського руху

Коли у 1894 році у Парижі скликався перший міжнародний конгрес, Кубетен та його однодумці недовго думали кого запрошувати від Росії. Головою делегації російської імперії став Олексій Дмитрович Бутовський.

Бутовський прожив довге та цікаве життя. Народився він ще до скасування кріпосного права, 9 червня 1938 року на Полтавщині в незаможній дворянській сім’ї, а помер у рік двох революцій у 1917 році.

Все в його долі було визначено з самого початку. Батьки відразу вирішили, що їх син стане військовим. Після закінчення гімназії Бутовський навчався у Костянтинівському артилерійському училищі, служив у військах. Далі закінчив Миколаївську інженерну академію, але кар’єра військового будівельника, або саперного інженера його не приваблювала. Тому, за його проханням, у 1871 році, він був призначений вихователем у Петербурзьку військову гімназію, а потім переведений до Головного управління військових навчальних закладів і через декілька років отримав чин генерала для особливих доручень при цій установі.

Бутовський був людиною різнобічною та творчою. Педагогіка та проблеми навчання становили його головний життєвий інтерес. Він пише праці по історії, гігієні, методики викладання музики та співу.

Нарешті він зупиняється на питаннях фізичного виховання дітей та складає рекомендації з викладання гімнастики. У 1900 році Бутовський організує літні курси з підготовки спеціалістів в галузі фізичного виховання з числа офіцерів кадетських корпусів, та сам читає там лекції з історії, теорії та методики фізичного виховання, наукової основи цього предмету.

Ця робота, а також служба в регулярних військах та участь у бойових операціях, дозволили Бутовському зрозуміти всю важливість значення фізичного виховання у підготовці майбутніх офіцерів. Тому він стає ініціатором проведення в гімназії занять з гімнастики, фехтування, рухливих ігор та інших фізичних вправ. Велику увагу Бутовський доклав до створення Головної гімнастично – фехтувальної школи у Санкт-Петербурзі, відкритого у 1909 році, яка згодом була реорганізована у Військовий інститут фізичної культури та спорту.

Наприкінці 80-х років XIX століття Олексій Бутовський стає одним з найпопулярніших у Росії фахівців в області фізичного виховання та фізкультурної освіти, його ім’я добре знали і за кордоном.

Вже у зрілому віці Бутовський знайомиться з П’єром де Кубертеном, і відразу спалахує ідеєю Олімпійських ігор. Допомагаючи Кубертену він веде активне листування, виступає у пресі і з лекціями. Наполегливо і дуже переконливо він розкриває перед росіянами високий сенс ідей олімпізму.

Безперечна і велика заслуга Олексія Дмитровича і в тому, що наша держава в числі перших відгукнулася на олімпійський заклик Кубертена і стала згодом могутньою олімпійською країною.

Бутовський відіграв одну з провідних ролей у підготовці та проведенню першого Міжнародного Олімпійського конгресу у Парижі 1894 року, на якому був утворено Міжнародний олімпійський комітет, та увійшов до його першого складу як представник Росії, та упродовж шести років, 1894-1900, був активним діячем цієї організації.

На паризький конгрес завдяки підтримці Бутовського прибули й інші українці – дворянський депутат Дмитро Меленевський та князь Сергій Белосельский – Білозерській, який був другим членом МОК від Росії у 1900-1908 роках.

У 1896 році Бутовський був присутнім на перших Іграх сучасності у Афінах. Та незважаючи на його досить великий вплив у тодішньому спортивному русі, спортсмени Російської імперії на Олімпіаді були відсутні. Хоча існують відомості, що декілька атлетів спробували дістатися на Ігри самотужки. Однак виступити їм не пощастило, бо грошей на дорогу вистачило лише до Константинополя. Достовірно відомо лише про перебування в Афінах киянина Миколи Ріхтера, та є всі підстави вважати його єдиним, щоправда неофіційним, учасником Ігор першої Олімпіади від Росії.

Подробиці цієї грандіозної події генерал виклав у книзі «Афіни весною 1896» - першому і єдиному російськомовному виданні, присвяченому даній історичній події.

Тим не меш популярність Олімпійських ігор сприяла створенню Російського олімпійського комітету (РОК). Сталося це у Петербурзі 16 березня 1911 року за діяльної участі Бутовського.

Після революції 1917 року майже 80-річний Бутовський, який до того ж втратив зір, навідріз відмовився залишати батьківщину. Після цього його доля, а також доля його брата невідома. А датою та місцем смерті прийнято вважати 1917 рік у Петербурзі.

Трагічною була й доля його дітей та родичів. Відомо, що останні з родини Бутовських були арештовані за часів сталінських репресій. І тільки у 1990 році їх реабілітували.

Вдячні потомки пам’ятають діяльність Олексія Дмитровича, і з повагою ставляться до його надбання. Так, наприклад центральний стадіон на Батьківщині Бутовського у Полтаві названо його ім’ям. А у 2006 році біля нього відкрито пам’ятник великому землякові.