2. Життя та діяльність п’єра де Кубертена

Народився П’єр де Кубертен 1 січня 1863 року у Парижі в родині живописця з давнього та знатного роду. В дитинстві він полюбляв їздити верхи, займатися фехтуванням, греблею. Прочитавши ще у юному віці книжку Тома Брауна «Шкільні роки» Кубертен на все життя глибоко захопився фізичним вихованням.

Успішно закінчивши коледж він поступив у Паризький університет Сорбона, один з старіших та кращих у Європі, де захопився педагогікою, психологією та історією, точніше – історією, культурою та літературою Давньої Еллади.

Ще у коледжі у нього виник майже фантастичний план – відродження Олімпії, у тому вигляді, що і багато років тому. Згодом ця мрія стала для Кубертена реальною, хоча для цього знадобилося все життя.

А поки, у віці дев’ятнадцяти років він разом з товаришами створює спортивний клуб. У ньому займаються футболом, фехтуванням, греблею. Приблизно з цієї пори Кубертен приходить до висновку, що спортивна педагогіка, фізичне виховання та спорт можуть стати засобом духовного та морального виховання людини ще з раннього віку.

Важко собі уявити, що колись, зовсім не було дитячого спорту. І тільки Кубертен став засновником спортивних союзів для дітей, організатором міжнародних змагань. Вже тільки за це його ім’я повинно було назавжди залишитися у світовому спорті. Однак головна справа та подвиг Кубертена був попереду.

В юнацькі роки він багато подорожував. Вивчаючи системи фізичного виховання багатьох країн та дійшов до думки використати ідею відродження Олімпійських ігор для створення системи всесвітніх спортивних змагань. Так в Англії він познайомився з філософією Томаса Арнольда, одного з пропагандистів англійської школи фізичного виховання, що мала величезний вплив на формування особистості Кубертена. Будучи досить діяльною людиною, Кубертен пише статті з фізичного виховання нації, вивчає зарубіжний досвід.

Осмислив надбання предків він дійшов висновку, що головна причина поразки Франції у франко – прусській війні 1870-1871 років, був слабкий фізичний розвиток французьких солдат. Тому він прагнув змінити ситуацію за допомогою покращення фізичної культури французів.

Завдяки глибокому вивченню впливу рухової активності та спорту на здоров’я, культуру, освіту та виховання людей в різних країнах світу Кубертен сформулював своє особисте відношення до спорту, завдяки якому бажав змінити національний егоїзм та зробити вклад у боротьбу за мир і міжнародне взаєморозуміння між народами. Він вважав, що «молодь світу» повинна мірятися силами в спортивних змаганнях, а не на полях битв. Найбільш близькими до уявленням Кубертена про місце спорту у суспільстві були погляди давніх греків, реалізовані в їхній системі виховання та різноманітних спортивних змаганнях, з яких найбільш яскравими були ігри Давньогрецьких Олімпіад. Тому відродження Олімпійських ігор було в його очах кращим рішенням, щоб досягти поставлених цілей.

За словами самого Кубертена, його компанія за відродження Олімпійських ігор почалася 30 серпня 1887 року після оприлюднення статті, у якій він звернув увагу французів на необхідність більш різносторонньої фізичної підготовки дітей у школах та створенню Ліги фізичного виховання. У 1888 та 1889 роках він видає книги «Виховання у Англії» та «Англійське виховання у Франції», у яких ділиться своїми планами.

1 липня 1888 року на засіданні Комітету з впровадження фізичних вправ, який створили у Міністерстві освіти Франції він виклав головні ідеї відродження Олімпійських ігор.

Не потрібно думати, що ідеї олімпізму відразу сподобалась всьому світу. Багато було як противників, так і тих спортивних діячів, котрі казали, що ця справа добра, але самі займатися нею не бажали. Кубертен же враховуючи невдалий досвід греків у відродженні Олімпійських ігор вирішив залучати до організації відродження видатних спортивних діячів ряду країн, щоб з самого початку надати олімпійського руху міжнародний характер. З цією метою у 1889-1890 роках він листується зі спеціалістами різних країн, організовує ряд міжнародних спортивних змагань з різних видів спорту, здійснює ділові поїздки до Англії, США та інших провідних країн світу. У 1890 році організовує у Парижі міжнародний науковий конгрес з фізичного тренування. Це дало можливість Кубертену встановити тісні зв’язки зі спортивними організаціями Англії та Північної Америки. В цей же час створюється спілка спортивних товариств Франції, першим генеральним секретарем якого був обраний Кубертен.

Відвідування США та Великої Британії дозволило Кубертену найти активних прихильників відродження Олімпійських ігор у особі доктора Уільяма Пені Брукса, засновника олімпійського товариства у 1890 році та національної Олімпійської асоціації у 1895 році Мач Венлока; Уільяма Слоєна, професора політичних наук у Прінстоні, що користувався великим авторитетом в університетських колах, які керували розвитком спорту в Америці; а також Чарльза Герберта, переможця багатьох великих змагань у 70-х роках XIX століття, з бігу та греблі, а в подальшому провідного організатора спорту, прибічника олімпійської ідеї та засновника міжнародних федерацій. Кубертен високо оцінював діяльність всіх цих людей.

У 1890-ті роки Кубертен тісно зійшовся з Анрі Дідоном, домініканським священиком, котрий в останні роки свого життя очолював ліцей у Парижі. На базі цього ліцею вони разом проводили апробацію різноманітним спортивним програмам. І саме над входом у цей ліцей вперше з’явилося відоме гасло – вище, швидше, сильніше, котре і запропонував Дідон.

У період з 1891 по 1894 роки на базі утвореного англо – американсько - французького союзу Кубертен розширив спортивний обмін та розповсюдив ідею відродження Олімпійських ігор. За допомогою англійського та американського атлетичних союзів він утворює комітет з підготовки скликання установчого конгресу.

Найбільш визначальну роль у цьому зіграла подія, що відбулася 25 листопада 1892 році. На асамблеї Союзу, що проходив у великій залі Сорбонського університету, відбулася історична дискусія про спорт. Кубертен виступив з доповіддю «Фізичні вправи у сучасному світі». Це був його перший крок до інтернаціоналізації спорту, перша публічна пропозиція про відродження Олімпійських ігор.

Він говорив настільки переконливо, що французькі спортивні діячі, хоч і не зразу, приймають рішення скликати Міжнародний Атлетичний конгрес та запросити на нього представників найбільших спортивних країн світу, які повинні були домовитися о правилах та принципах проведення Ігор.

Процесу відродження Олімпійських ігор та створенню МОК також сприяв і цілий ряд факторів серед яких слід виділити: бурний розвиток зв’язку та транспорту, що облегшив обмін матеріальними та духовними цінностями між народами, скоротили відстань між ними; проведення всесвітніх промислових, сільськогосподарських та торгових виставок; конференцій; виникнення міжнародних організацій у тому числі і спортивних. У багатьох провідних країнах світу - Англії, Франції, Сполучених Штатах Америки, Німеччині, Швеції, Росії та інших, з’явився інтерес до фізичних вправ. Все це сприяло пошуку шляхів до міжнародної співпраці та проведенню міжнародних змагань. В цьому сенсі ідея відродження Олімпійських ігор була найбільш жаданою.