Тема 3. Відродження Олімпійських ігор

1. Передумови до відродження Олімпійських ігор

Після заборони античних Олімпійських ігор римським імператором Феодосієм I у 394 році, Олімпійський рух був забутий майже на 1500 років. Основоположником сучасного Олімпійського руху людство справедливо вважає французького просвітителя, барона П’єра де Кубертена. Завдяки перш за все його зусиллям були відроджені Олімпійські ігри сучасності. Хоча сама ідея їх відродження виникла ще задовго до нього.

Лише у середні віки людство знову проявляє інтерес до фізичних вправ, згадує чудові часи стародавньої Греції, закликає відновити проведення Олімпійських ігор.

Так ще у епоху відродження, коли почала з’являтися тенденція до використання ідей античного світу першим, хто заговорив про відродження Олімпійських ігор, був визначний італійський державний діяч Матео Палмієрі (1405-1475).

Це дало поштовх тому, що у подальшому визначні державні діячі, педагоги, медики, філософи приділяли особливу увагу до спорту Давньої Греції. Перша ж відома спроба організувати змагання, подібні до Давніх Олімпійських ігор належить англійському прокурору Роберту Доверу, на початку XVII століття. У дні Святої Трійці на території свого маєтку у 1604 році він влаштував «Олімпійські ігри», які привернули увагу досить великої кількості глядачів. До програми ігор входили: боротьба, фехтування, хокей на траві, змагання на палицях, стрибки, метання металевого молоту або спису. Пізніше схожі змагання проводилися неодноразово, не тільки у Англії, а й у Франції. хоча це були невеликі змагання, та носили здебільшого регіональний характер.

У 1723 році бенедиктинець Бернар де Монфако, повернувшись з мандрів Грецією, запропонував археологам розпочати розкопки в Олімпії.

Першим кому належить глибоке дослідження олімпійського спорту Давньої Греції є англійський вчений Джильберт Вест (1703-1756). Будучи гарячим прихильником різноманітних спортивних змагань та підтримуючи ідею відродження Олімпійських ігор, він присвятив олімпійському спорту Давньої Греції свою докторську дисертацію.

1764 року німецький вчений Іоган Вінкельман у своїй фундаментальній праці «Історія античного мистецтва» писав про необхідність проведення ретельних досліджень в Елладі.

Багато істориків вважають, що вперше ідею відродження Олімпійських ігор у міжнародному масштабі висловив у 1793 році німецький теоретик і практик фізичного виховання Йохан Гутс-Мутс, що вперши звернув увагу на античну культуру давніх греків та спортивні ігри котрі вони проводили.

Ідеї відродження Олімпійських ігор неодноразово піднімалися і у інших країнах світу – Сполучених Штатах Америки, Швеції, Італії, Канаді та інших. Серед найбільш відомих «Олімпійські ігри», що проходили в американському місті Венлок у середині XIX століття, та «Англосаксонська Олімпіада», що була запропонована у 1891 році як Ігри для країн Британської імперії та США.

Спроби відродження Олімпійських ігор були і в самій Греції. Сама ідея їх відродження належала поетові Панайотісу Суцосу ще у 1832 році, коли Греція позбавилася від турецької залежності. У 1858 році майор грецької армії Евангеліс Цаппас (1800-1865), що володів фінансовими можливостями запропонував королю Греції відродити Олімпійські ігри, та втілив на практиці цю ідею у життя. Він на власні кошти створив фонд олімпійців та побудував великий спортивний зал. Королівським указом у 1859 році був створений Оргкомітет і проведені Ігри, котрі пізніше отримали назву Панелінської Олімпіади. Вони були приурочені промисловій та сільськогосподарській виставці в Афінах та включали в себе - біг на короткі та довгі дистанції, стрибки, боротьбу, метання диску та спису, кінні скачки, лазіння та командне перетягування канату. Пізніше гри проводилися ще декілька разів – у 1870, 1875, 1888 та 1889 роках.

Ідея олімпізму підтримувалась і завдяки історичним дослідженням та археологічним розкопкам. Перші спроби провести розкопки на місці проведення Олімпійських змагань були здійснені ще у XVIII столітті. Проте успіху вони не мали. Перші успішні розкопки зробили французи у 1829 році. У цей період були знайдені залишки споруд та кілька експонатів, що мали велику художньо - пізнавальну цінність.

Та найбільший внесок у розкопки Олімпії вніс німецький археолог Ернст Курціус (1814-1896). У 1866 році в результаті археологічних розкопок у Олімпії, були знайдені перші спортивні та храмові спорудження. У 1875-1881 роках німці продовжили свої дослідження, результати яких Курціус опублікував у книзі «Олімпія».

Значну роль у відродженні Олімпійських ігор відіграла й практика фізкультури та спорту. У XVII – XIX століттях виникають національні системи фізичного виховання та спортивного руху, для яких олімпійська ідея була природньою. Найбільшого розвитку серед них набули: німецька – Йохан Гутс-Мутс, Герхард Фіт, Фрідріх Ян, Адольф Шпісс; англійська – Джон Локк, Томас Арнальд; французька – Жан-Жак Руссо, Франциско Аморос, Жорж Демені; чеська – Мірослав Тирш; шведська – Пер Лінг, Ялмар Лінг; російська – Єгор Покровський, Петро Лесгафт.

Відродженню сучасних Олімпійських ігор багато в чому допомогло розповсюдження в другій половині XIX століття сучасних видів спорту та проведенні перших міжнародних змагань. Так вже у 1846 році і австралійському Сіднеї був проведений перший чемпіонат світу з плавання. У 1871 році у угорському Будапешті проведені великі змагання зі стрільби. У 1877 році в англійському Вімблдоні відбувся перший міжнародний турнір з великого тенісу. З 1889 року проводяться чемпіонати світу зі швидкісного бігу на ковзанах, а з 1891 року – чемпіонати Європи з легкої атлетики та інші.

З ціллю керівництва розвитком спорту почали виникати національні та міжнародні спортивні об’єднання, союзи, федерації та ліги. У 1863 році була створена англійська футбольна ліга. Пізніше національні федерації гімнастики, плавання, легкої атлетики, боротьби та інших видів спорту у багатьох країнах світу.

У 1881 році була створена перша міжнародна федерація – гімнастики, через дванадцять років, у 1892 - міжнародна федерація веслування та міжнародна спілка ковзанярів та інші.

Значна кількість національних спортивних об’єднань шукала шляхи до міжнародної співпраці та проведення міжнародних змагань. Сучасні види зв’язку - залізна дорога, пошта, телефон, телеграф та інші, скоротили відстань та зблизили нації. Ідея відродження Олімпійських ігор до кінця XIX століття охопила майже всю спортивну громадськість, але мало хто сподівався, що ідею втілить в життя саме Франція, бо Франція того часу не належала до числа країн з активним розвитком спорту. Але у цієї країни знайшлася людина – історик, літератор, педагог, соціолог, барон П’єр де Кубертен. Який втілив цю ідею у життя. Його наполегливість та організаторські здібності сприяли цьому.