2. Розвиток мовлення.

Слово в ранньому віці виступає для дитини як знаряддя яке вона використовує значно частіше, ніж будь-яке інше. Саме тому, що слово виступає як знаряддя, відбувається надзвичайно інтенсивний розвиток мовлення.

Основні тенденції в розвитку мовлення дитини раннього віку:

1. Пасивне мовлення у розвитку випереджає активне.

2.Перше мовне "відкриття" описане В.Штерном. Дитина відкриває, що кожний предмет має свою назву. З цього моменту дитина виявляє іниціативу у розвитку словника. З'являються питання:"Що це?", "Хто це?»

3. Розвиток фазичної та семічної сторін мови. На початку раннього віку в мовленні дитини спостерігається феномен однослівного речення. "Фазично - це слово, семічно - речення' -писав Л.С.Виготський.

4. Друге мовне "відкриття" - це "відкриття" флективної природи мови, описане К.Бюлером. На межі 2 та 3 року житгя дитина, сама, того не розуміючи, ніби інтуїтивно "відкриває", що слова в реченні пов'язані між собою. О.М.Гвоздев - три стадії розуміння .граматичної структури мови: І - слова в жіночому роді, 2- чоловічому роді., З- з'являється диференціація

5, Розвивається значення дитячих слів». Відбувається перехід від багатозначності дитячих слів до перших функційних узагальнень, які побудовані на основі практичних дій.

6, Фонематичний слух випереджає розвиток артикуляції. Дитина спочатку вчиться правильно слухати мовлення, а потім правильно говорити.

До 1,5 року кількість слів зростає від 30-40 до 100, Наприкінці 2 року - 200

слів, наприкінці 3 року1500 слів,

3. Розвиток спільної діяльності в ранньому дитинстві .

Ранній вік є періодом інтенсивного опанування різноманітними діями з предметами. Предметна діяльність не можлива поза участі дорослого, який демонструє як можна з предметами діяти.

Дитина діє з 2 групами предметів - ручними та знарядійними. Чітке розмежування між цими видами предметних дій було введено П. Я.Гальперіним. В першому випадку (ручні дії) - предметом діють так як діють самою рукою, предмет стає ніби простим продовження або просто

додатком руки, В іншому випадку (знарядійні дії)-рука ніби підлаштовуєтьея

під предме -знаряддя. Саме при опануванні знарядійних операцій для дитини

виникає саме знаряддя як. та нова реальність, якою можна опановувати. Дитина починає діяти одним предметом для отримання іншого, використовувати специфічні рухи не для простого функційного задоволення, а для отримання якого-небудь іншого результату

Дії з одним і тим самим предметом можуть бути то ручними, то знарядійними. Це добре можна простежити на прикладі опанування таким простим і в той же час складним знаряддям як звичайна ложка.

В спільній, діяльності з дитиною дорослий виконує одразу декілька функцій:

1.Дорослий дає дитині смисл дій з предметом, його суспільну функцію.

2. Дорослий організує діє та рухи дитини, передає їй технічні прийоми здійснення, дій,

3. Дорослий за допомогою заохочень та покарань контролює перебіг виконання дій дитиною.

Наприкінці цього віку дитина використовує свої предметі дії для налагоджування контактів з дорослим за допомогою предметної дії. Дитина намагається викликати дорослого на спілкування. Знову виникає спілкування як діяльність, предметом якої для дитини стає доросла людніш.

Дитина - предмет - Дорослий змінюється на

Дитина -Предмет - ДОРОСЛИЙ