4.2 Протитанкова артилерія

Для боротьби з танками противника радянські частини мали 14 937 протитанкових 45-мм гармат [16; С. 111]. Її снаряди пробивали броню усіх німецьких танків на дальності до 1000 метрів. Німецькі війська для боротьби з радянськими танками і бронемашинами мали 14459 гармат калібру 37 мм і 1047 гармат калібру 50 мм [7; С. 201]. 37-мм гармата Pak 35/36, яку у військах прозвали «калаталом», як і 50-мм Pak 38, були малоефективними проти радянських КВ-1 і Т-34. А цих танків було, фактично, стільки ж, скільки німецьких танків всього на Східному фронті. [13; C. 145]. Крім того, у 1940 році радянськими конструкторами була розроблена 57-мм протитанкова гармата. Після проведення випробувань її не прийняли на озброєння через те, що на той момент бронетанкові частини Вермахту не мали адекватних цілей для її повноцінного використання [16; С. 626].

4.3 Польова артилерія

У складі Вермахту було 4176 легких і 867 важких піхотних знарядь, 4845 10,5-см гаубиць зразку 1916 та 1918 років. Їм протистояло 4708 полкових і 10 тис. дивізійних 76-мм гармат, 8 тис. 122-мм і 4 тис. 152-мм гаубиць [16, C. 501]. Більш ніж дворазова перевага радянської польової артилерії говорить сама за себе. Можна також додати, що уламки фугасних гранат ОФ-540 152-мм радянської гаубиці МЛ-20 пробивали броню 20 - 30 мм, тобто навіть непряме попадання виводило з ладу не тільки живу силу супротивника, але і його бронетехніку [15; C. 86; Додаток 1; Табл. 1].

4.4 Знаряддя великої потужності

Артилерія РГК Червоної Армії мала 22 червня 1941року: 28 152-мм Бр-2, 849 203-мм гаубиць Бр-4, 47 280-мм мортир Бр-5 і 25 280-мм мортир Шнейдера [3; С. 16]. А у Вермахті було 3882 10-мм мортир Mrs.18. Німецькі знаряддя ще більшого калібру (різні «Карли», «Дори» та інші) [13; C. 548] можна не враховувати, оскільки ефект від їх застосування був незначний, а труднощі і ціна будування, транспортування та використання були великі. Тому застосовували їх лічені рази за усю війну. Тут ми бачимо велику кількісну перевагу Червоної Армії.

4.5 Міномети 

На початку Великої Вітчизняної війни в стрілецьких частинах Червоної Армії було 3857 120-мм, 1468 107-мм, 13645 82-мм і 36097 50-мм мінометів. У німців нічого схожого на наші 120-мм міномети не було. Їх почали розробляти лише в 1942 році [16, C .312].

Частини Вермахту мали на озброєнні тільки 11767 мінометів калібру 80 мм і 652 міномета 105-мм калібру [13, C .222].

Міномети - проста і компактна зброя, яку недооцінювати не можна. Сховатися від неї неможливо було навіть в окопі, який надійно захищав від пострілів гармат і гаубиць. До речі, при обороні Севастополя зафіксовано випадок, коли радянський солдат пострілом із міномету збив ворожий літак.

Були у німців і реактивні міномети. Але в силу того, що проектувалися ці системи для хімічних боєприпасів, ефект від їх використання не виправдав надій нацистського керівництва. Та й у Червоній Армії були свої гвардійські міномети, що перевершували опонентів як з морального впливу на супротивника, так і по вбивчому ефекту.

Співвідношення протитанкових засобів в танкових і моторизованих дивізіях було на користь Червоної Армії ще більш вражаючим, особливо якщо врахувати, що кожній такій дивізії Вермахту надавався моторизований зенітний дивізіон РГК у складі 8 88-мм зенітних гармат і 12 20-мм зенітних автоматів [13; С. 404]. Цей факт говорить про те, що у складі німецької протитанкової артилерії не було гармат для успішної боротьби з танками супротивника.

Як бачимо, по артилерійським знаряддям Вермахт теж значно поступався своєму супротивнику. І те, що в перших боях Великої Вітчизняної війни радянські артилеристи не показали повністю свої можливості, пояснюється перш за все несподіванкою нападу німців і неготовністю до оборони. Адже у перші ж дні війни було втрачено тисячі тонн снарядів і безліч тягачів, велика частина артилерійських частин опинилася в оточенні, кидаючи або знищуючи свою техніку і прориваючись на схід.

З цього і інших порівнянь артилерії протиборчих сторін ясно видно, що ніякої кількісної і якісної переваги у ній війська вермахту 22 червня 1941 року не мали.