Розділ 2

Танкові війська

2.1 Танкові війська Вермахту й рсча. Кількість та штатна структура

Друга Світова війна була першим військовим конфліктом, в якому дії танків зіграли найважливішу роль. Саме танки були основним наступальним видом озброєнь і найчастіше від результату їх дій залежав успіх будь-якої операції.  Перед Другою Світовою війною і в Німеччині і в СРСР були розроблені теорії масованого застосування танкових частин, як самостійного роду військ. У той же час, у Франції, Англії та США танкові частини в передвоєнні роки розглядалися тільки, як засіб підтримки піхоти. Тому танки були розподілені малими підрозділами по піхотним частинам, ніякого централізованого управління та координації танкових військ не існувало. Розглянемо, яким чином декларована теорія танкових дій була використана на практиці Німеччиною та СРСР на момент початку Великої Вітчизняної Війни.

У 1939-1941 роках основними тактичними з'єднаннями танкових військ Німеччини були танкові й моторизовані дивізії. Танкові дивізії зразку 1939 року за штатним розкладом налічували 324 [5; C. 120] танка, за штатним розкладом 1941 - 221 танк [5; C. 131]. У Німеччині в період з 1939 року по липень 1941 року було сформовано за різними даними від 15 до 19 танкових дивізій [5; 133]. Слід зазначити, що далеко не всі вони були укомплектовані згідно зі штатним розкладом. Загальна чисельність танків на момент початку здійснення плану «Барбаросса» у Німеччини та її союзників становила 3200 танків [5; C. 135].

Крім того, слід зауважити, що німецькі генерали суттєво помилялися з приводу реального досвіду своїх танкових військ. Так як вони отримали його в боях у Франції на якісних французьких дорогах, а в Німеччині в той час взагалі вже були побудовані автобани. Німецькі танкові війська мали досвід бліцкригу, але не танкової війни. Вони були не готові до ведення бойових дій в умовах бездоріжжя і запеклого опору танкових військ противника.

З червня 1940 року вищим оперативним з'єднанням танкових (механізованих) військ СРСР був танковий (механізований) корпус. За штатним розкладом до складу корпусу входило 1031 танк [2; C. 46]. До літа 1941 року було сформовано 19 корпусів першої черги [13; C. 237]. Через крайню заполітизованість питання, точна кількість танків в СРСР на момент літа 1941 року, за різними джерелами становила від 25,5 до 32 тисяч [9; С. 183 ].

Висновок: наведені дані дозволяють зробити висновок про те, що в кількісному відношенні танкові сили СРСР перевершували танкові сили Вермахту мінімум у 8 разів. Організаційна структура танкових сил СРСР потенційно забезпечувала більш масоване застосування танків.

2.2 Порівняльні технічні характеристики танків Вермахту й рсча Безумовно, кількісний склад техніки не можна розглядати без урахування його технічних характеристик.

До складу танкових сил Вермахту на момент нападу на СРСР входили танки наступних типів: PzKpfw 1, PzKpfw 2, P zKpfw 3, Pz Kp fw 4 різних модифікацій.

Танки в моїй роботі будуть описуватися за такими характеристиками: бойова маса, озброєння, бронювання, двигун, швидкість по пересіченій місцевості, запас ходу. Опис технічних характеристик танкових військ Вермахту [Додаток 1; Табл. 1].

У своїй роботі я скористався загальноприйнятою західною класифікацією: танки вагою до 20 т - легкі, 20 т - 40т - середні, понад 40т – важкі

Таким чином танк Pz 1, що вироблявся в 1934-1937 [3; C. 190] роках і мав тільки кулеметне озброєння був по суті своїй - танкеткою і до 1941 року був безнадійно застарілим. При цьому частка його у складі Вермахту в 1941 році становила від 10% до 20% [3; C.196]. 

Танк Pz 2, розроблений й у 1933 році [3; C. 200] також був легким танком. Його гармата калібру 20 мм [Додаток 1; Табл. 1] не могла вражати радянські танки періоду початку війни, а його бронювання було вразливим для будь-яких радянських протитанкових засобів. На початку ВВВ такі танки становили 28% танків Вермахту [3; C. 217].

Pz 3 становив близько 38% всіх танків [3; C. 252]. Бронепробівальність його гармати на відстані 1000м становила 22мм, при цьому «застарілий» советский танк Т-28, створений в 1932 році [1; C. 45] мав лобову броню товщиною 30мм [Додаток 1; Табл. 2], а лобова броня легкого радянського танка БТ-7М становила 22мм [Додаток 1; Табл. 2]. При цьому, 45-мм гармата танка БТ-7 пробивала лобову броню Pz3 на відстані понад 1,5 тис. м [5; C. 299].

Танк Pz 4 представляв собою найсучасніший танк Вермахту і був розроблений в 1936 році [3; С. 311]. Він був самим важким німецьким танком часів початку війни [Додаток 1; Табл. 1] і являв собою єдиний середній танк Вермахту. Його гармата мала бронепробівальність до 50мм [3; C. 314] і не дозволяла вражати радянські танки Т-34 і КВ-1 у фронтальних проекціях. У той же час, 76-мм гармата «нових» радянських танків вражала Pz 4 на будь-яких відстанях [1; C. 58].

До складу танкових частин Червоної Армії до початку війни входили танки: Т-26, Т-28, БТ-5, БТ-7 (-7М), Т-34, КВ-1 різних типів модифікацій. У своїй роботі я не враховую танк Т-35 по причині того, що їх випустили всього лише 60 штук [1; C. 52]. Технічні характеристики танків Червоної Армії у роботі також наведені: [Додаток 1; Табл. 2].

Танк Т-26 на думку офіційних істориків СРСР був безнадійно застарілим до початку війни [1; С. 28-29]. При цьому характеристики його гарматного озброєння дозволяли успішно вражати танки Pz 1 - Pz 3 на будь-яких дистанціях бою. У 1941 році до складу Червоної Армії увійшло 9665 таких танків [(2)с5]. У будь-якому випадку лекгий танк Т-26 з гарматою 45мм за всіма параметрами перевершував німецькі танки Pz 1 і Pz 2.(2с5)

Влітку 1941 року танк Т-28, з точки зору радянської інженерної думки вже був морально застарілим [1; С. 48]. Однак, по озброєнню він перевершував усі танки Вермахту, а його броньовий захист дещо поступався Pz 4 [Додаток 1; Табл. 1; Табл. 2] (екрановані Т-28Е перевершували всі наявні німецькі танки) [3; С. 60]. Досвід бойових дій показав, що Т-28 (особливо Т-28Е) були здатні ефективно боротися зі всіма типами бронетехніки противника і протистояти вогню малокаліберної протитанкової артилерії противника.

Лінія легких танків БТ-5 - БТ-7 - БТ-7М представляла собою бойові машини, які перевершували по озброєнню однотипні німецькі танки, при цьому володіли неперевершеними ходовими характеристиками [Додаток 1; Табл. 2]. На моделі БТ-7М вперше в світі був встановлений швидкохідний танковий дизель В-2, потужність якого становила 500 кінських сил [1; С. 88].

Середній танк Т-34 на початковому етапі війни перевершував усі зразки німецьких танків, являючись танком нового покоління. За своїми тактико-технічними характеристиками він не мав собі рівних до появи в 1943 році танків «Пантер» і «Тигрів». Його гармата дозволяла впевнено вражати всі німецькі танки на будь-яких дистанціях бою [2; С. 84]. До 22 червня 1941 року до війська було відправлено 1066 танків Т-34 [2; C.101]

Танк КВ-1 в 1941 році був єдиним серійно випускаємим важким танком у світі [1; C. 133]. Рівень його бронювання дозволяв успішно протистояти будь-яким зразкам танкового і протитанкового озброєння сил Вермахту [Додаток 1; Табл. 2]. Влітку 1941 року Гудеріан видав спеціальний наказ, в якому заборонив своїм танкістам вступати до бойових зіткнень із танками КВ-1 [5; С. 269], боротьба з КВ-1 була покладена на встановлені горизонтально зенітні гармати великого калібру [5; 272].

Порівняльний аналіз бронетанкової техніки СРСР і Німеччини дозволяє зробити висновок, що ні кількісно, ні якісно танкові сили Вермахту не могли забезпечити виконання поставлених у плані «Барбаросса» завдань.

Це легко довести наступними розрахунками.