1.4.2. Наадф – внутрішньоклітинний посередник вивільнення

У 1987 р. встановлено, що невідома домішка у придбаному реактиві НАДФ вивільняє Ca2+ з мікросом яєць морського їжака (Clapper, Walseth, 1987).

Цією домішкою виявився нікотинацидаденіндинуклеотидфосфат (НААДФ) (Lee, Aarhus, 1995)

Відомо, що нікотинацидаденіндинуклеотидфосфат (НААДФ) здатний вивільнювати Са2+ з депо, а тому відіграє ключову роль у формуванні внутрішньоклітинного Са2+-сигналу і бере безпосередню участь у регуляції цілої низки клітинних процесів (Galione, Parrington, 2011).

Природа НААДФ-чутливого рецептора, його розташування усередині клітини та механізми активації вивільнення Са2+ інтенсивно вивчаються. На сьогодні накопичилися докази того, що НААДФ опосередковує вивільнення Са2+ з ендо-лізосомальної системи через активування нової родини проникних для Са2+ каналів, що мають назву – двопорові канали (TPCs) (Galione, Morgan, 2010).

Ще однією системою активного транспорту йонів у клітинах, діяльність якої пов’язують як з плазматичною мембраною, так і з мембраною кислих депо, є базальна Mg2+-АТФ-аза(Костерін,Векліч, 2005). Показано, що робота базальної Mg2+-АТФ-ази асоційована з протонною помпою (Бичкова,Чорна, 2012).

Показано, що за дії НААДФ спостерігається залуження люмену ендо-лізо- сомальних органоїдів (Morgan, Platt, 2011). Це буде безпосередньо впливати на протонну помпу і опосередковано пригнічуватиме активність базальної Mg2+-АТФ-ази ацидофільних депо. Припускається, що НААДФ-чутливі рецептори локалізовані на ендо-лізосомальному депо, окремі структури якого пов’язані з ендоплазматичним ретикулумом. (Вергун, Бичкова, 2014)

1.4.3. Бафіломіцин – інгібітор атф-ази V-типу.

Бафіломіцин А1 був виділений з Streptomyces sp. (Werner, Hagenmaier, 1984)

Бафіломіцин А1відомий як сильний інгібітор вакуолярного типу -АТФ-ази in vitro, в той час як інші типи АТФ-ази, наприклад -АТФ-аза не страждають від цього антибіотика. (Bowman, Siebers, 1988) Ефекти цього інгібітора були випробувані на лізосомах живих культивованих клітин.

Бафіломіцин А1 (Баф-А1), при використанні у відносно високих концентраціях (≥10 нМ), інгібує вакуолярні АТФ-ази (V-АТФ-ази) і зменшує ендосомальне окиснення і число лізосом, перешкоджаючи таким чином реплікації вірусу грипу А але сприяє цитотоксичності клітини-господаря. При концентраціях ≥10 нМ Баф-А1 інгібує формування кислих лізосом, в результаті чого знижується реплікація і вивільнення вірусу грипу А. На відміну від впливу високих концентрацій Баф-A1, дуже низькі концентрації не володіють цитотоксичною дією і не індукують апоптоз клітин. Низький рівень концентрації Баф-A1 є ефективним інгібітором реплікації вірусу грипу А, не впливаючи на життєздатність клітин-господарів (Yeganeh, Ghavami et al, 2015)

Бафіломіцин А1 є потужним і специфічним інгібітором V – АТФ-ази. Цей антибіотик викликає дуже мало побічних ефектів. Тому цей препарат в даний час широко використовується як потужний інструмент для вивчення ролі V-АТФ-аз кислих компартментів. Бафіломіцин А1 запобігає дозрівання автофагосом і лізосом, ефективно пригнічує ендогенну деградацію білків.

Якщо бафіломіцин А1 може проникати в органели живих клітин через плазматичну мембрану не вбиваючи клітини, можна безпосередньо дослідини in vivo відношення між V-АТФ-азою, закисленням органел і різних функцій центральної вакуолярної системи (Yoshimori et al., 1991).