- •1. Огляд літератури
- •1.1. Цикл трикарбонових кислот
- •1.1.1. Ферментативні реакції цтк:
- •1.1.2. Анаплеротичні й амфіболічні реакції
- •1.1.2. Енергетичний баланс циклу трикарбонових кислот
- •1.1.3. Регуляція цтк
- •1.3. Окисне фосфорилювання і дихальний ланцюг
- •1.3.1. Комплекси дихального ланцюга мітохондрій
- •1.3.1.1.Надн-убіхінон оксидоредуктаза
- •1.3.1.2. Сукцинат-убіхінон оксидоредуктаза
- •1.3.1.3.Убіхінон-цитохром с оксидоредуктаза.
- •1.3.1.4.Цитохром с оксидаза.
- •1.3.2. Цитохроми та FeS-білки
- •1.3.3 Окисне фосфорилювання
- •1.3.3.1. Механізм спряження окислення і фосфорилювання
- •1.3.3.2. Хеміосмотична теорія спряження
- •1.3.5. Інгібітори електронного транспорту та окисного фосфорилювання в мітохондріях
- •1.3.5.1. Інгібітори мітохондріальних функцій
- •1.3.5.2. Роз’єднувачі окисного фосфорилювання
- •1.4 Ендо-лізосомальна система клітини – апарат внутрішньоклітинного перетравлювання
- •1.4.1 Ендосоми і лізосоми
- •1.4.2. Наадф – внутрішньоклітинний посередник вивільнення
- •1.4.3. Бафіломіцин – інгібітор атф-ази V-типу.
- •1.5. Лімфома nk/Ly
1.3.5. Інгібітори електронного транспорту та окисного фосфорилювання в мітохондріях
Певні хімічні сполуки здатні специфічним чином порушувати електронний транспорт (інгібітори електронного транспорту) та окисне фосфорилювання (інгібітори та роз’єднувачі окисного фосфорилювання) в мітохондріях. Дані сполуки взаємодіють з певними компонентами дихального ланцюга або системами окисного фосфорилювання, порушуючи їх біохімічні функції.
1.3.5.1. Інгібітори мітохондріальних функцій
Сполуки цього класу порушують функціонування дихального ланцюга мітохондрій за рахунок зв’язування з окремими ферментними білками або коферментами, що беруть безпосередню участь у переносі електронів від субстратів біологічногоокислення на . При надходженні в організм людини або тварин ці речовини діють як клітинні отрути, спричиняючи феномен тканинної гіпоксії.
Ротенон – інгібітор транспорту електронів через НАДН-коенозим Q- редуктазний комплекс. Ротенон застосовується як інсектицид.
Амобарбітал (амітал) та близький до нього за структурою секобарбітал (секонал). Ці похідні барбітурової кислоти (барбітурати) застосовуються у фармакології як снодійні засоби. Разом з тим, барбітурати, подібно до ротенону, є активними інгібіторами клітинного дихання, блокуючи електронний транспорт на рівні НАДН-коенозим Q- редуктази.
Пієрицидин А – антибіотик, що також блокує НАДН-коенозим Q- редуктазний комплекс за рахунок конкурентної взаємодії з убіхіноном.
Антиміцин А – антибіотик, що блокує дихальний ланцюг мітохондрій на рівні переносу електронів через комплекс ІІІ (цитохром b - цитохром ).
Ціаніди(
іони
)
– потужні клітинні отрути, що є
інгібіторамитранспорту електронів на
термінальній ділянці дихального ланцюга
мітохондрій (у цитохромоксидазному
комплексі). Іони
утворюють комплекси з ферри (
)
– формою молекул гему цитохромоксидази,
блокуючи їх відновлення до ферро (
)
– форм.
Монооксид вуглецю (СО) – інгібує цитохромоксидазу шляхом зв’язування з ділянкою гему, що взаємодіє з молекулою кисню. (Губський Ю., 2000)
Інгібітори окисного фосфорилювання блокують як окислення субстратів, так і фосфорилювання АДФ у мітохондріях.
Олігоміцин – антибіотик, що протидіє як фосфорилюванню АДФ до АТФ, так і стимуляції поглинання , що спостерігається після додавання до мітохондрій АДФ (феномен «дихального контролю»). Механізм дії олігоміцину полягає в інгібуванні функції АТФ – синтази. (Губський Ю., 2000)
1.3.5.2. Роз’єднувачі окисного фосфорилювання
Сполуки
цього класу спричиняють «неконтрольоване»
дихання мітохондрій,яке не залежить
від функціонування системи фосфорилювання
АДФ. В присутності роз’єднувачів
спостерігається активне поглинання
мітохондріями
,
незважаючи на зниження швидкості (або
відсутності) генерації АТФ з АДФ та
.
Згідно з хеміосмотичною теорією,
роз’єднувачі спричиняють втрату
мембранною протонного потенціалу.
До роз’єднувачів окисного фосфорилювання належать:
1)2,4-динітрофенол та сполуки, близькі до нього за хімічною структурою (динітрокрезол, пентахлорфенол)
2)СССР(карбонілціанід-м-хлорфенілгідразон) – сполука, що в 100 разів перевищує за специфічною активністю 2,4-динітрофенол.
Здатність роз’єднувати дихання та окисне фосфорилювання в мітохондріях мають також гормони щитоподібної залози (тироксин, трийодтиронін).
Порушення синтезу АТФ спостерігається в умовах дії на організм людини і тварин багатьох патогенних факторів хімічного (природні та синтетичні токсини), біологічного та фізичного (іонізуюча радіація) походження, які спричиняють роз’єднання дихання та окисного фосфорилювання за рахунок порушення спроможності створювати і підтримувати протонний потенціал на спрягаючих мембранах мітохондрій. (Губський Ю., 2000)
