9. Аналоги технологій індивідуалізації:

План Трампа широко відомий в США – система організаційних форм навчання, яка поєднує заняття в великих аудиторіях з індивідуальними заняттями в малих групах. Лекції з використанням сучасних технічних засобів (телебачення, КВК ін.) для великих груп в 100-500 чол. Читають висококваліфіковані викладачі, професори. Малі групи в 10-15 чоловік обговорюють матеріали, лекції, ведуть дискусії. Індивідуальна робота проводиться в спільних кабінетах, лабораторіях. Час усіх видів занять розподіляється так: на лекційні заняття відводиться 40%; на заняття в малих групах – 20%; на індивідуальну роботу і кабінетах і лабораторіях – 40%. Класів як таких немає, склад груп непостійний.

Шлях до досягнення всього цього проходить, на його думку, через мистецтво спілкування, яке полягає:

Вчитель повинен бути відкритий з учнями, його контакт з дітьми не повинен обмежуватися професійним спілкуванням. Він має дати відчути учням, що він з ними рівний і може як «вести», так і підкорятися будь-якому учневі. 

Вчитель має зацікавити клас тим матеріалом, що поданий на розгляд. Не чекати, поки весь клас прочитає книгу, а потім розпочати її обговорення, а обговоренням викликати зацікавленість до читання.

Вчителю треба давати учням в першу чергу ті знання, які необхідні їм будуть в житті, які допоможуть їм зрозуміти життя і зрости як особистість. «Суху» теорію треба розбавляти яскравими деталями, не забувати, що джерела великого - в малому. 

Вчитель повинен володіти мистецтвом питання – питати себе як іншого, і іншого, як себе. Через питання зблизитись з учнями, разом з ними пізнавати істину. Питання має бути «невмируще», воно повинно підштовхувати учня до подальших роздумів і відкриттів. 

Вчитель повинен давати учням творче домашнє завдання, яке органічно випливає з уроку, є його продовженням. 

Принципи, які покладено в основу педагогічної системи Є.М. Ільїна, такі:

1.Викладання літератури – це художньо-педагогічний процес. Це означає, що вчитель повинен враховувати специфіку літератури як виду мистецтва, а не тільки педагогічні закономірності навчання дітей.

2. На уроці необхідно створити своєрідну ситуацію естетичної комунікації, в ході якої організується вільне самовираження й спілкування учнів на основі навчального матеріалу; необхідно викликати естетичне співчуття в учнів змістом твору або розповіддю вчителя.

3. Вчитель-майстер упроваджує такі методи та прийоми організації пізнавальної активності учнів, як «проблемні питання», коментарі до ілюстрацій, рольові ігри, складання плану,сюжету, дискусії тощо.

Система є.М. Ільїна, викладання літератури як предмета, що формую людину

Класифікаційні параметри системи Є.М. Ільїна:

За рівнем застосування: однопредметна.

За філософською основою: гуманістична.

За основним фактор розвитку: соціогенна + психогенна.

За концепцією засвоєння: ассоціативно-рефлекторна елементами сугестії.

За орієнтацією на особистісні структури: емоційна сфера .

За характером змісту: навчаюча + виховна, гуманістична, загальноосвітня.

За типом управління: система малих груп.

За організаційною формою: традиційна класно-урочна, групова з елементами індивідуального підходу.

За підходом до дитини: особистісно-орієнтована.

Найбільш використовувані методи: пояснювально-ілюстративна з елементами діалогу, проблемності, творчості.

За напрямом модернізації: гуманізація і демократизація педагогічних відносин.

За категорією навчання: масова + продвинута.

Цільові орієнтири:

• Моральне і емоційне виховання особистості, в процесі якого відбувається необхідне навчання.

• Викладання літератури як мистецтва.

Концептуальні положення і гіпотези:

• засвоєння основ наук, відображених у змісті навчальних предметів, що дає можливість формувати в учнів наукове світосприйняття, погляди, переконання, що необхідні сучасній людині;

• принцип гуманізації: моральний потенціал книг пробуджує особливу систему гуманістичних знань, переконань;

• художність: урок літератури будується по законам мистецтва, закон трьох: зачарувати книгою, окрилити героєм, заворожити письменником;

• принцип навчаючого виховання: навчання - не домінанта, а складова частина виховання;

• у процесі навчальної діяльності у школярів можуть бути виховані такі найважливіші якості особистості, як патріотизм, пізнавальна активність, потреба в постійному самонавчанні і саморозвитку, емоційна чуттєвість, естетичні смаки, моральні основи, повага і готовність до праці;

• приходити до учнів не тільки з темою уроку, а й цікавою проблемою;

• моральні категорії спілкування з книгою важливіше ніж навчально-теоретичні завдання;

• знання через спілкування і спілкування через знання - подвійний процес морального розвитку;

• сама особистість вчителів, класних керівників, керівників школи, їх моральний облік, ідейно-політичне переконання і педагогічна майстерність можуть найбільше вплинути на формування особистості учнів, на виховання в них кращих якостей громадян держави;

• педагогіка словесника - це педагогіка експресії: «слово + відчуття»;

• формула особистісного підходу: любити + розуміти + приймати + співчувати + допомагати;

• метод духовного контакту; • учитель - предметник, художник, лікар;

• демократизм: спілкування з учнем як з особистістю, духовно рівною вчителю;

• роботу і життя вчителя-словесника неможна розділяти.

Особливості змісту:

Кожен художній твір, вивчення якого входить до програми шкільного курсу літератури, має в собі багато моральних проблем, котрі так чи інакше в ньому ставляться. Питання-проблема є ядром уроку, вчитель Ільїн ставить їх так, щоб:

а) питання було для сучасних учнів пекучим, злободенним, особистісно значимим;

б) було по можливості звернене не в загальному до учнів, а саме до учня даного класу або до конкретного учня;

в) відповідь, вирішення проблеми, що стоїть в питанні, вимагає ґрунтовного вивчення твору, підручника, додаткової літератури, ознайомлення з історією твору і біографією автора.

Особливості методики:

В навчанні предмета формула розвитку виглядає так: від досвіду особистості - до аналізу художнього твору і від нього - до Книги.

Спосіб введення учня в структуру матеріалу через «деталь» - «питання» -«проблему» універсальне і може бути використано всіма вчителями для створення проблемних ситуацій. Відповідь на поставлену проблему організовують у формі колективного пошуку, жвавого обговорення, дискусії, що організовує й ініціює вчитель.

Урок літератури - це:

- вчитель, що формує процес; - не аргументи і факти, а відкриття;

- урок - спілкування, а не просто робота, це мистецтво, а не тільки навчальне заняття, життя, а не час в розкладі;

- своєрідний одноактний спектакль з багатьма явищами, співтворчість двох моралістів - письменника й вчителя;

- спільна діяльність вчителя й учня на творчій основі, духовна рівність і міжособистісне спілкування.

Класифікаційні характеристики технологій індивідуального навчання:

За рівнем застосування: всі рівні.

За філософською основою: гуманістичні. 

За основним фактом розвитку: комплексне, біо-, соціо-, психогенні.

За концепцією засвоєння: асоціативно-рефлекторні. 

За орієнтацією на персональні структури: інформаційна. 

За характером змісту: навчаюча, світська, гуманітарна, загальноосвітня, персонально- орієнтована, дидактоцентрична, проникаюча.

За типом керування: система “репетитор”.

За організаційними формами: альтернативні, академічні, індивідуально-групові. 

За підходом до дитини: гуманно-особистісні. 

За напрямом модернізації: альтернативні. 

За категорією учнів: всі категорії.

Цільові орієнтації: 

• Збереження і подальший розвиток індивідуальності дитини, її потенціальних можливостей (здібностей);

• Сприяння засобами індивідуалізації виконання навчальних програм кожним учнем, попередження неуспішності учнів;

• Формування загальноосвітніх вмінь і навичок при опорі на долю найбільшого розвитку кожного учня;

• Поліпшення навчальної мотивації і розвиток пізнавальних інтересів;

• Формування особистісних якостей: самостійності, працелюбності, творчості.

Загальні принципи технологій індивідуального навчання.

Загальні принципи: 

• Індивідуалізація є стратегія процесу навчання;

• Індивідуалізація являється необхідним фактором формування особистості;

• Використання індивідуалізованого навчання з усіх предметів, які вивчаються;

• Інтеграція індивідуальної роботи з іншими формами навчальної діяльності;

• Навчання в індивідуальному стилі і темпі;

• Передумовою Індивідуалізації навчання являється вивчення особливостей учнів, які в першу чергу слід враховувати при індивідуалізації навчальної роботи, навчання, навчальні вміння, пізнавальні інтереси;

• Індивідуальна робота вимагає адекватного рівня розвитку вмінь і навичок.

Загальні особливості технологій індивідуалізації: 

• врахування факторів, які обумовлюють неуспішність учнів (прогалини в знаннях, дефекти в мисленні, в навичках навчальної роботи, зниженні працездатності та ін.), засоби подолання індивідуальних недоліків в знаннях, вміннях і навичках в процесі навчання;

• врахування і подолання недоліків сімейного виховання, а також нерозвинутості мотивації, слабкості волі;

• оптимізація навчального процесу відносно до здібних і обдарованих учнів (творча діяльність, поєднання класної і позашкільної роботи); 

• надання свободи вибору ряду елементів процесу навчання;

• формування загальноосвітніх вмінь і навичок;

• формування адекватної самооцінки учнів;

• використання технічних засобів навчання.

17