Функції освіти

Культурна функція забезпечує переданий від покоління до покоління культурної спадщини, відтворення та розвиток культури.

Професійно-економічна функція визначає характер взаємозв’язку освіти з розвитком продуктивних сил суспільства.

Соціальна функція містить можливості впливу на соціальну структуру, створює певні канали соціаіьної мобільності, рольових та статусних переміщень.

Виховна функція втручається у процес гармонізації та вдосконалення людських якостей, формування громадянина.

Функція соціального захисту поошрює можливості людини у професійному й особистому самовизначенні, особливо за ринкових умов.

Соціалізаційна функція забезпечує засвоєння широкого кола цінностей, соціальних ролей і очікувань, на основі яких складаються повсякденне жиггя людей.

Функція соціального контролю проявляється у тому що, перебуваючи у навчальних закладах по декілька годин на день учні та студенти одержують знання на основі стандартизованих підручників, виконують внутрішній розпорядок закладу, вимоги адміністрації та наставників, засвоюють звички і переконання, що пропагуються освітньою установою.

Освіта - це соціальна система, яка має свою структуру (форми, види, ступені). Традиційно виділяють: дошкільну, шкільну і вищу освіту; професійну і непрофесійну; природничо-наукову, технічну, гуманітарну; очну, вечірню, очно-заочну, дистанційну;

самоосвіту, постосвіту.

В Україні на початку XXI ст. функціонувало 9,8 тис. дошкільних установ, 21,3 тис. загальноосвітніх шкіл, 1180 професійно- технічних училищ, 740 вищих навчальних закладів 1 і II рівнів акредитації (технікуми, училища, коледжі), 14 кпасичних і 45 технічних університетів, 30 академій, 72 інститути.

• дошкільна освіта і виховання - здійснюються разом із сім’єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров’я дітей, їхній повноцінний розвиток, набуття життєвого досвіду, нироблення умінь, навичок, потрібних, для навчання у школі;

• загальна середня освіта - забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину і суспільство, екологічне виховання, фізичне вдосконалення (поділяється на початкову - І ступеня, основну — II ступеня, старшу — III ступеня);

• позашкільна освіта і виховання - забезпечує творчу самоорганізацію дитини в системі позашкільних освітньо-виховних іакладів, орієнтується на динамізм розвитку потреб дітей та їхніх батьків у освітньо-виховних послугах (це музичні, спортивні школи, рі іііі гуртки, студії, клуби за інтересами);

• професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадя­нами робітничої професії відповідно до покликання, інтересів, здібно­стей, підвищення їхньої виробничої кваліфікації, перепідготовку;

• вища освіта - забезпечує фундаментальну наукову та загальнокультурну, практичну підготовку, одержання громадянами спеціальності відповідно до покликання, інтересів, здібностей, підвищення їхньої кваліфікації, вдосконалення професійної підготовки, перепідготовку наукових і науково-педагогічних кадрів (це технікуми і коледжі - І-ІІ рівнів акредитації, інститути - III рівня акредитації, університети - IV рівня акредитації);

• післядипломна підготовка - забезпечує систематичне поновлення набутих у ВНЗ знань, перепідготовку людей з вищою освітою з метою опанування нових спеціальностей та професій.

• аспірантура і докторантура забезпечують наукову та педагогічну підготовку кандидатів і докторів наук;

• самоосвіта — система набуття і підвищення рівня знань шляхом самостійного опанування знань та вмінь, одержання професії і спеціальності. Самоосвіта набуває легітимності шляхом перевірки та

оцінки знань за системою екстернату.

Система освіти в Україні переживає радикальні зміни, які торкаються всіх її елементів і ланок. Поруч з традиційною школою з’явились ліцеї, гімназії, коледжі, школи і класи з поглибленим вивченням предметів, профільні класи тощо. Паралельно з системою безоплатної освіти існує платна (комерційна) освіта у всіх ланках — від дитячих садків до університетів.

Змінюється система відносин між інститутом освіти і церквою, яка розвиває свої семінарії, відкриває богословні факультети та університети, недільні школи тощо.

Ще на початку 90-х pp. XX ст. у монолітній системі державної освіти України виникли окремі недержавні (приватні) навчальні закла­ди, які значно розширюють можливості вибору варіативних форм освіти.