3. Конституційний статус суддів у зарубіжних країнах.

Статусу суддів у конституціях зарубіжних країн приділяється велика увага. Крім того їх статус регулюють також і спеціальні закони.

До суддів як правило ставляться високі вимоги як професійного плану (наявність вищої юридичної освіти, певний таж роботи на юридичних посадах), так і моральні вимоги (відсутність судимості, бездоганна незаплямована репутація), а також вимоги щодо певного життєвого досвіду (підвищений вік для обіймання посади судді).

У конституціях як правило сформульовані загальні принципи правового статусу суддів, до яких належать:

• призначення суддів (це принцип покликаний забезпечити професіоналізм судової діяльності, оскільки під час обрання суддів діє політичний чинник, так як виборці як правило керуються не професійними та особистими якостями кандидатів, а їх політичними переконаннями; найбільш прийнятним є таке призначення, яке не є прерогативою однієї гілки влади);

• незмінність суддів (призначення суддів на певний строк зустрічається досить рідко – 10 років у Японії, спочатку на певний строк, а згодом безстроково – у Молдові, незмінність поєднується з таким поняттям як безстроковість та пожиттєвість; наприклад, у Великобританії суддя займає свою посаду до досягнення 72 років, у Японії – 65 років. Кар’єра судді може закінчитися у зв’язку із фізичним станом, скоєнням злочину, недостойною поведінкою і т.д.);

• незалежність суддів (судді – незалежні і підкоряються лише закону, економічною гарантією незалежності є високий рівень заробітної плати; судовий імунітет – одна з гарантій незалежності суддів, суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за свої рішення у конкретних справах, за винятком випадків, передбачених законом);

• суддівська несумісність (заборона одночасно займати інші державні та громадські посади, а також займатися іншою оплачуваною (крім викладацької та наукової) діяльністю; у судових установах виключаються родинні зв’язки).

У більшості країн суддівський корпус формується шляхом призначення (хоча й існують винятки, наприклад, виборність суддів у деяких штатах США; в країнах тоталітарного соціалізму судді нижчих судів обираються громадянами або представницькими органами, як правило на термін переобрання 5 років).

В Іспанії і Франції судді призначаються на конкурсній основі органами суддівського самоврядування.

У Польщі судді призначаються Президентом за поданням Всепольської Судової Ради.

У Великобританії - лордом-канцлером, але без конкурсу та за порадою комісії, яка знаходиться при ньому (склад комісії не розголошується).

У США федеральні судді, а також голова Верховного суду призначаються Президентом за згодою Сенату.

У Мексиці судді штатів призначаються законодавчими органами штатів.

Суддівське самоврядування одним із своїх завдань має представництво та захист інтересів суддів, вирішення кадрових питань та питань дисциплінарної відповідальності. Такі органи можуть здійснювати інспектування суддів, пропонувати кандидатури для призначення на суддівські посади чи навіть самі призначати суддів (Іспанія).

ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Предмет і метод державного права зарубіжних країн.

2. Державне право зарубіжних країн як навчальна дисципліна.

3. Предмет науки конституційного права.

4. Поняття і предмет галузі конституційного права.

5. Система галузі конституційного права.

6. Суб‘єкти конституційного права.

7. Система джерел державного права.

8. Конституція – основне джерело державного права зарубіжних країн.

9. Характерні риси, юридичні ознаки та особливості конституцій.

10. Форма і структура конституції в зарубіжних країнах.

11. Прийняття, зміна та скасування конституцій в зарубіжних країнах.

12. Моделі правових систем, їх типологія, загальна характеристика.

13. Поняття і елементи форми держави в зарубіжних країнах.

14. Форми правління: поняття і види.

15. Монархія (поняття та ознаки). Роль монархії в розвинутих країнах.

16. Парламентська монархія: особливості й основні риси.

17. Президентська республіка: особливості й основні риси.

18. Парламентська республіка: особливості й основні риси.

19. Особливі форми правління.

20. Форма державно-територіального устрою: поняття і види.

21. Проста (унітарна) форма державного устрою в зарубіжних країнах.

22. Складна форма державного устрою: федерація, конфедерація.

23. Унія та протекторат держав.

24. Автономія в державі.

25. Політичний режим як елемент форми держави.

26. Демократичний режим, їх різновиди.

27. Ознаки демократичного режиму правової держави.

28. Недемократичні режими, їх різновиди та основні ознаки.

29. Основи правового статусу особи як інститут державного права.

30. Інститут громадянства в зарубіжних країнах.

31. Основні способи набуття та втрати громадянства в зарубіжних

країнах.

32. Конституційні права та свободи, їх класифікація.

33. Гарантії основних прав і свобод у зарубіжних країнах.

34. Політичні партії (поняття, види, місце і роль у політичній системі).

35. Партійні системи зарубіжних країн.

36. Двопартійні системи (система США та Великобританії).

37. Однопартійні системи, їх оцінки.

38. Виборче право в зарубіжних країнах.

39. Принципи виборчого права в зарубіжних країнах.

40. Виборчі системи (загальна характеристика).

41. Мажоритарна виборча система, її різновиди.

42. Пропорційні та інші виборчі системи.

43. Референдум як форма прямої демократії: поняття, види, значення.

44. Система органів державних органів зарубіжних країн.

45. Глава держави в системі державних органів зарубіжних країн.

46. Президент, його правовий статус і роль у зарубіжних країнах.

47. Монарх, його правовий статус та роль у зарубіжних країнах.

48. Місце парламенту в системі вищих органів зарубіжних країн.

Структура та порядок формування парламентів.

50. Компетенція парламентів.

51. Законодавчий процес у зарубіжних країнах.

52. Правовий статус депутатів парламенту.

53. Комітети, комісії та парламентські фракції.

54. Допоміжний апарат та органи при парламентах.

55. Конституційний статус і система органів виконавчої влади в

зарубіжних країнах.

56. Уряд у системі органів виконавчої влади.

57. Структура, порядок формування та повноваження урядів.

58. Міністерства та відомства в системі виконавчої влади.

59. Глава уряду, порядок його призначення, правовий статус і роль.

60. Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади.

61. Відповідальність уряду його структур та членів.

62. Система судів загальної юрисдикції.

63. Особливості судових систем в зарубіжних країнах.

64. Місцеве управління і самоврядування в зарубіжних країнах: поняття

і місце в політичній системі.

65. Порядок діяльності і повноваження органів місцевого

самоврядування.

30