Завдання батьків, які виховують дитину з особливими потребами:

1. Незважаючи на інвалідність дитини, ставитися до неї як до дитини з особливими потребами, яка вимагає спеціального навчан­ня, виховання і догляду.

2. За допомогою спеціальних рекомен­дацій, порад та інструкцій дефектолога, со­ціального педагога, лікаря чи реабілітолога поступово і цілеспрямовано:

• навчати дитину альтернативних спо­собів спілкування;

• навчати основних правил поведінки;

• прищеплювати навички самообслуго­вування;

• формувати вміння, що допоможуть по­долати стреси;

• виявляти та розвивати творчі здіб­ності;

• розвивати зорове, слухове, тактильне сприйняття.

3. Створювати середовище емоційної без­пеки:

• дитина має виховуватися в атмосфері любові та добрих стосунків між усіма члена­ми сім'ї;

• слід додержуватися постійного режиму дня;

• треба позбавитися небезпечних речей, предметів, що спричиняють у дитини страх чи іншу негативну емоційну реакцію.

4. Відвідувати групи підтримки і взаємо­допомоги, де можна відверто висловлювати свої думки.

5. Батьки повинні навчитися:

• поважати дитину;

• сприймати її такою, яка вона є;

• хвалити й заохочувати до пізнання но­вого;

• стимулювати до дії через гру;

• розмовляти з дитиною, слухати її, спо­стерігати за нею;

• не боятися щохвилини за її життя;

• не піддаватися всім примхам і вимогам дитини;

• бути реалістом щодо своїх можливос­тей;

• підтримувати і допомагати один одно­му;

• не забувати про себе, ставитися до себе позитивно й розвивати в себе почуття гумо­ру;

• брати тайм-аут.

Розв'язувати ці завдання можна лише тоді, коли батькам надати своєчасну соціаль­но-педагогічну і психологічну допомогу. Со­ціально-педагогічна допомога сім'ї, яка ви­ховує дитину з особливими потребами, ‒ це сімейно-центрована практика, що спрямована на соціалізацію дитини.

Рівні соціалізації дітей з особливими потребами.

1. Фізична реабілітація, педагогічна та психологічна корекція, які здійснюються на індивідуальній основі. На цьому рівні вирі­шуються особливі проблеми та задовольня­ються особливі потреби дитини. Деякі діти потребують спеціальних вправ та ігор, інших ортопедагогічних апаратів. Кожна дитина ретельно обстежується з метою визначення найбільш ефектив­них методів соціально-педаго­гічної допомоги. Чим раніше виявляються специфічні по­треби дитини, тим більш діє­вим буде процес реабілітації.

2. Соціально-педагогічна реабілітація, під час якої реалі­зуються соціальні потреби ди­тини: участь у сімейних спра­вах, іграх, навчання в школі чи вдома; потреби в дружбі, любові, подорожах, пригодах, участі в громадському житті. На цьому рівні дитина іден­тифікує поведінку, групові норми і цінності. Дитина виробляє навички творчої спрямованості в соціальній ситуації, виявляє свою соціальну активність завдяки соціальній адаптації.

За такого підходу соціально-педагогічна допомога дітям-інвалідам визначається як професійна діяльність, спрямована на гар­монізацію відносин особистості і суспільства через педагогізацію середовища дитини і на­дання соціальних послуг. Соціальні послуги являють собою систему соціальних дій, які спрямовані на задоволення потреб людини. Зміст соціальних послуг становить інфор­маціино-консультаційна допомога сім ям із правових питань, соціально-психологіч­не консультування, допомога у догляді й нагляді за дитиною, забезпечення ліками і продуктами харчування, організація жит­тєдіяльності й дозвілля особистості.

Найпоширенішою формою роботи, що прямо чи опосередковано сприяє адаптації дітей-інвалідів, є групи взаємодопомоги батьків. Ці групи базуються на тому при­пущені, що батьки часто можуть бути більш обізнаними з проблемами інвалідності дити­ни, ніж професіонали.

Процес взаємодопомоги ‒ не стихій­ний, а старанно підготовлений соціальним працівником. До груп взаємодопомоги при­ходять батьки, яким необхідно полегшити почуття ізоляції, емоційного виснаження, поділитися своїм горем, знайти надію у по­кращенні свого становища. Соціально-пе­дагогічна допомога сім'ї сприяє соціалізації дитини, покращенню і нормалізації життя родини, а також виробленню нової концепції діяльності всіх спеціалістів, причетних до виховання дітей з особливими потребами.

Виховання і розвиток кожної дитини від­бувається за певних умов і під впливом інших осіб, тому конкретних рецептів цих процесів дати неможливо. Кожному, хто виховує ді­тей, завжди треба пам'ятати слова великого вченого І. Павлова: «... Ніщо не залишається непорушним, а все завжди може змінитися на краще, аби тільки були створені відповідні умови».

Дітей з порушенням фізичного чи розу­мового розвитку можна виховувати вдома.

Таким дітям більше, ніж здоровим, необхідні любов, турбота, увага: вони потребують до­помоги в оволодінні навичками самообслу­говування. Виховання таких дітей вимагає від батьків багато терпіння, наполегливості, розуміння і часто ‒ педагогічної винахід­ливості.

У навчанні та вихованні дітей з пору­шеннями фізичного та розумового розвитку важливо враховувати їхні вікові та індиві­дуальні особливості. Така дитина теж здатна відчувати ставлення до себе, вона сильніше переживає образу, радіє ласці та доброті. Як і всі діти, вони проявляють гнів, страх, любов, але виражають їх більш відверто, ніж здорові.

Батькам необхідно навчати дитину всього, що тільки вона здатна сприйняти і засвоїти. Всі виконані дитиною доручення необхідно закріплювати винагородою (погратись улюб­леною іграшкою, послухати музику, скуш­тувати щось смачненьке тощо).

Корекційно-виховна робота повинна бути спрямована на максимальну активі­зацію та розвиток всіх можливостей ди­тини. Тільки в процесі активної діяльності виявляються можливості дитини, котрі хоч і дуже обмежені, але частіше переважають ті, що можна було б очікувати до трену­вання, до навчання. Важливо розвивати у дитини емоційне ставлення до того, що її оточує: до людей, тварин, рослин. Можна навчити дитину поливати квіти, годувати домашніх тварин, турбуватися про них. Та­кий зв'язок з оточенням і живими істотами розвиває у дитини моральні якості, формує, наскільки це можливо, характер і душевну рівновагу.

Не можна нехтувати внутрішнім станом дитини, ігнорувати її схильності, симпатії, якщо вони виявляються. Уважне, добре і справедливе ставлення до таких дітей викли­кає у них довіру до оточення і готовність іти за його порадами та вказівками, тобто фор­мується необхідна риса ‒ слухняність.

Вдома, в сім'ї дитину можна навчити: само­обслуговування, виконання доручень і неважких видів праці, спілкування з іншими людьми.

Для досягнення найкращих результатів виховання та навчання вчити дітей треба починати раніше, тому що для формування у них най­простіших навичок потрібно багато часу та зусиль. В май­бутньому дитина буде володі­ти тільки тим, що їй дадуть, і зможе зробити тільки те, чого її навчили. Таким чином, її подальше життя повністю визначається вихователями й тими людьми, які її оточу­ють. Від батьків залежить ступінь пристосування дити­ни до життя.

Фізичний та психічний розвиток дитини, яка має якісь порушення, відбу­вається значно повільніше, ніж розвиток нормальної. Вчити стояти і ходити таку дитину слід під час гри. До охайності її треба привчати поступово, терпляче, лагідно. Якщо дитина смокче свій па­лець чи іграшку, то вона зможе оволодіти точ­ними координованими рухами, необхідними для того, щоб піднести до рота їжу. Таку дити­ну вже можна привчати самостійно їсти.

Щоб привчити до точних координованих рухів, спершу краще, якщо дитина буде сиді­ти на колінах у матері, яка зможе допомогти їй піднести їжу до рота. Поступово вчимо ди­тину користуватися ложкою, злегка підтри­муючи та спрямовуючи її руку. Краще, коли дитина буде сидіти на високому стільчику, а дорослий стоятиме за її спиною. Поступово та терпляче потрібно привчити користуватися чашкою для пиття.

Щодо навичок самостійного вдягання, то воно формується повільно й важко. Батьки роблять це систематично та наполегливо, постійно спонукаючи дитину до діяльності, працюючи разом з нею, спрямовуючи та під­тримуючи її руку.

Гратись дитину треба теж вчити, тому що гра має важливе виховне значен­ня: під час гри відбувається корекція особис­тості. Вдало дібрані ігри та іграшки, вміло поставлені пізнавальні завдання сприяють розвитку дітей, розширюють коло їхніх знань та умінь, розвивають мислення. В процесі гри вчимо дітей поводитися в різноманітних ситуаціях, користуватися іграшками, при­бираючи їх у визначене місце, пробуджуємо та закріплюємо їхні емоції. Гру неможливо відділити від навчання. Ці два процеси тісно взаємопов'язані, оскільки гра сприяє про­будженню інтересів до діяльності, розвитку уваги та мислення. Засобами гри розвиваєть­ся дрібна моторика, диференціюються пред­мети за кольорами та розмірами. Знання, яке сприяє розвитку вправності рук, вмінню точно виконувати визначені дії, а також фор­муванню терпимості та охайності, ‒ перед­умови подальшого розвитку дитини.

Надзвичайно важливо формувати у дітей навички культурної поведінки (вітатися, дякувати, поступатися місцем і пропуска­ти старших) та охайності (мити руки перед прийняттям їжі, чистити зуби, користува­тися серветкою для носа тощо). Оволодіння навичками культурної поведінки дасть змогу дитині пристосуватися до життя в сім'ї та суспільстві.

Користуючись тим, що діти легко підда­ються навіюванню та дуже схильні до на­слідування, формуємо навички суспільно корисної діяльності.

Отже, система виховання і формування навичок побутової та суспільно корисної діяльності дітей, які мають порушення фі­зичного та розумового розвитку, повинна бути гнучкою і розумно застосовуватися з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини.

№3 Діагностичні методики у соціально-педагогічній роботі.

Спостереження - це цілеспрямоване, планомірне сприйняття явищ та об’єктів з метою подальшого їх аналізу та використання для потреб практичної діяльності. Спостереження буває:

включеним (коли експериментатор на певний час стає рівноправним членом сім’ї, яка досліджується). Допомагає виявити особливості, недоступні іншим методам;

невключеним (спостереження зі сторони, коли дослідник не належить до сім’ї, яку спостерігає). Використовується при підготовці програми дослідження, для уточнення та конкретизації гіпотези, визначення методів, вихідних положень дослідження;

відкритим (коли сім’я знає, що вона є об’єктом вивчення);

прихованим (коли сім’я не підозрюють, що за нею ведеться спостереження, при цьому використовуються телекамери, магнітофони, спеціальні кімнати з стінами однобічного бачення);

лабораторним (коли спостерігається експериментальна ситуація, більш-менш наближена до реальності модель);

польовим (коли об’єктом спостереження є реальний соціальний процес).

Умови успішного проведення спостережень: обов’язкова наявність мети спостереження та її відповідність завданням дослідження; вибір способів спостереження і способів фіксації явищ, що спостерігаються; планомірне проведення спостережень за певною схемою; перевірка результатів спостереження з точки зору їх обґрунтованості та надійності; об’єктивна позиція спостерігача; комплексній та аналітичний характер спостережень.

Метод спостереження має свої „плюси” та „мінуси”.

„Плюси”: дозволяє зафіксувати явище в момент його здійснення в реальній ситуації. „Мінуси”: вплив суб’єктивної точки зору спостерігача; знання об’єкта про те, що за ним спостерігають.

Методи опитування - це методи збору первинної інформації на основі безпосередньої чи опосередкованої взаємодії респондента і дослідника. Опитування буває груповим чи індивідуальним, очним чи заочним, усним та письмовим.

До „плюсів” опитування належить легкість обробки результатів, масовість, швидкість отримання інформації.

Бесіда - це діалог на певну тему з метою отримання інформації. Питання можуть бути прямі й непрямі, але за продуманим планом, відповідати меті дослідження, бути чіткими та етичними. Бесіда передбачає створення обстановки довіри, розуміння, вільного, неформального спілкування. Відповіді повинні фіксуватися, але непомітно.

Інтерв ’ю - це діалогова форма опитування, для якої характерними є прямі питання, які ставить тільки дослідник, певний відрізок часу, нейтральна позиція дослідника, більш швидкий, ніж у бесіді, темп розмови.

У основі будь-якого спілкування „дорослий - дитина” - питання про індивідуальний внесок кожного учасника в психологічне непорозуміння. Необхідно виявити, з ким треба працювати далі та як розставити акценти.

Інтерв’ю повинно включати кілька обов’язкових питань:

Що найбільше Вам не подобається у вашій дитині?

Що найбільше Вас радує в ній?

Чи вважаєте Ви, що майбутнє дитини більш-менш щасливе?

Чи вважаєте Ви, що Вашу дитину спіткає важка доля?

Чому саме особисто Ви завдячуєте таким якостям дитини, як... (перелічуються гарні риси, названі у питанні 2)?

Як Вам заважали такі недоліки, як... (перелічуються риси, названі у питанні 1)?

Як Ви вважаєте, якою часткою свого внутрішнього світу дитина завдячує спілкуванню з Вами?

Під час інтерв’ю важливим є отримання максимально конкретних, чітких відповідей та ілюстрацій із повсякденного життя. В інтерв’ю використовуються динамічні оцінки стану сім’ї: екокарту, генограму, сімейну скульптуру.

Екокарта - це створення схеми, яка відбиває: 1) стосунки сім’ї з навколишнім середовищем (школою, медичними закладами, родиною батьків, дорослими братами і сестрами, роботою); 2) склад сім’ї і якість стосунків між членами сім’ї; між сім’єю і середовищем (добрі, слабкі, стресові); 3) потреби і можливості сім’ї, ресурси, які їй надає навколишнє середовище для задоволення потреб сім’ї та її окремих членів. Створення екокарти здійснюється соціальним педагогом разом з членом сім’ї шляхом відповідей на прямі запитання (Чи є у вас робота?) та на інформаційні (Які у вас стосунки з батьками?), які поступово переходять у розповідь члена сім’ї про себе, родину, потреби, ресурси тощо. Екокарта відбиває взаємостосунки сім’ї як системи з іншими значущими для неї та її членів суспільними системами та інститутами. Це дозволяє виявити шляхи допомоги їй, спланувати подальшу роботу з сім’єю на основі існуючих ресурсів і потреб. Але вона дозволяє вивчити стан сім’ї на окремий момент, не дає інформації про причини таких стосунків.

Це дозволяє зробити генограму - схема, яка складається у бесіді з членом сім’ї і показує сімейну історію, родовід (генеалогію), основні сімейні події, які відбилися на її життєдіяльності; осіб, які впливають на життя сім’ї та її функції; існування й якість стосунків між поколіннями сім’ї, шлюбних, кровних. Це дозволяє визначити причини конфліктів і проблем у сім’ї, шляхи їх розв’язання. Разом з тим генограма не показує, як впливає мікро- і макросередовище на сім’ю, як це робить екокарта.

Скульптура сім’ї - це прийом створення живого сімейного портрету всіма її членами (в той час як екокарта і генограма можуть створюватися соціальним педагогом з 1 чи 2 членами сім’ї) і дає можливість одержати інформацію про відсутніх при бесіді членів сім’ї. Але ця інформація не завжди об’єктивна). Отже, скульптура сім’ї дозволяє одержати об’єктивну інформацію про стан стосунків у сім’ї, ролі кожного у сім’ї, але зібрати всіх членів сім’ї буває важко (це може бути кризова ситуація); до того ж, скульптура сім’ї у кожного своя (версії можна порівняти) і дозволяє задіяти осіб, які не хочуть розмовляти. Соціальний педагог пропонує кожному члену сім’ї представити своє тіло в глині, яке гнучке і кожна його частина відбиває члена сім’ї та його взаємостосунки з іншими членами сім’ї. Рухи тіла відбивають емоційні зв’язки, фізичні дії і просторові стосунки у сім’ї. Створює скульптуру соціальний педагог, а інші члени сім’ї мовчки спостерігають за цим процесом, приховуючи свої позиції і думки (що усуває сварки). Порівняння скульптур дозволяє виявити причини порушення родинних зв’язків, негативної девіантної поведінки окремих членів сім’ї. Але цей метод не дозволяє виявити зв’язки сім’ї із середовищем, міжпоколінні зв’язки, отже, він, як і екокарта, показує стосунки в сім’ї на момент її вивчення, але з урахуванням думок всіх членів сім’ї.

Анкетування - це письмова форма опитування через структурно організовані питання.

Анкети бувають: а) відкриті (питання ставляться так, що відповідь може бути будь-якою: „Які предмети в школі тобі найбільш подобаються?”); б) закриті (питання даються разом з варіантами відповідей); в) напівзакриті (питання даються разом з варіантами відповідей, але можна запропонувати і свій варіант). Анкети включають прямі й непрямі, основні та контрольні питання.

Вимоги до складання анкети: питання повинні відповідати меті дослідження, бути логічно пов’язаними, послідовними, чіткими, короткими, зрозумілими респонденту, відповідати віку, підготовці. З метою підвищення надійності анкет часто до основного переліку запитань додають ще й групу питань, які дозволяють оцінити ступінь щирості людей при відповіді на основні питання.

Методи якісних (експертних) оцінок застосовуються тоді, коли є необхідність з кількох запропонованих варіантів обрати оптимальний, враховуючи матеріальні й фінансові можливості, морально-правові та інші конкретні умови; визначити сформованість певних якостей особистості, цінності колективу тощо. Основним джерелом інформації є судження експертів, їхні якісні та кількісні оцінки варіантів рішень, які пропонуються. Оскільки характер інформації є різним, то використовуються й різні методи її обробки та аналізу: метод парних порівнянь, метод множинних порівнянь, метод ранжування альтернатив та ін.

Метод парних порівнянь. Його суть полягає в тому, що експерту послідовно пред’являються пари альтернативних проектів рішень і пропонується вказати для кожної з них найбільш оптимальний, з точки зору експерта, варіант. Наприкінці з усіх пред’явлених експерту пар визначаються альтернативні варіанти, які є ранжованими за ступенем оптимальності. Соціальний педагог обирає той варіант розв’язання із залишених, який є найбільш сприйнятливим у даних умовах.

Метод множинних порівнянь. Він відрізняється від попереднього тим, що експертам послідовно пред’являються не пари альтернативних рішень, а трійки, четвірки та ін. варіантів, що менш вірогідно, але можливо. Процедура оцінок та ж сама. Перевага полягає в тому, що при більшій кількості варіантів, рішень є можливість систематизувати найближчі і класифікувати їх за співпадаючими показниками.

Метод ранжування альтернатив. У процесі цього методу експерт упорядковує за перевагою усі наявні варіанти рішення досліджуваних проблем. Способи ранжування можуть бути різними, наприклад, за ступенем найбільшої переваги по відношенню до всіх інших. Указаний експертом найбільш (чи найменш) переважаючий варіант виключається з подальшого розгляду (його ранг уже визначено). Потім така ж процедура повторюється із варіантами, що залишилися, поки всі вони не будуть мати певний ранг. Таке групування альтернативних варіантів полегшує кінцевий вибір одного з них, який найбільш відповідає можливостям та умовам.

Метод діагностичних ситуацій - це організація виконання завдань, які вимагають володіння певними знаннями і практичними вміннями, їх застосування в різних умовах з метою діагностики знань, умінь, життєвих установок, спрямованості, ціннісних орієнтацій, нахилів, вибору, оцінки. Ситуації можуть бути: на аналіз та оцінку; на вибір та його обґрунтування; на прийняття рішення; за рівнем творчості: стандартні і нестандартні; за характером діяльності: імітуючими, моделюючими, відтворюючими реальність, реальними.

Метод діагностики сприйняття.  Методика «Чого не вистачає на цих малюнках?»  Суть цієї методики полягає в тому, що дитині пропонується серія малюнків. На кожній з картинок цієї серії не вистачає якоїсь суттєвої деталі. Дитина отримує завдання якомога швидше визначити і назвати відсутню деталь.  Проводить психодіагностику за допомогою секундоміра фіксує час, витрачений дитиною на виконання всього завдання. Час роботи оцінюється в балах, які потім служать основою для укладення про рівень розвитку сприйняття дитини.  ^ Оцінка результатів  10 балів - дитина впорався із завданням за час менше,  ніж 25 сек, назвавши при цьому всі 7 відсутніх на  картинках предметів.  ^ 8-9 балів - час пошуку дитиною всіх відсутніх перед-  метов зайняло від 26 до 30 сек.  6-7 балів - час пошуку всіх відсутніх предметів заня-  ло від 31 до 35 сек.  ^ 4-5 балів - час пошуку всіх відсутніх предметів скла-  вило від 36 до 40 сек.  2-3 бали - час пошуку всіх відсутніх предметів вияви-  лось в межах від 41 до 45 сек. 

бал - час пошуку всіх відсутніх деталей состави-  ло в цілому більше ніж 45 сек.  Висновки про рівень розвитку  10 балів - дуже високий.  ^ 8-9 алів - високий.  4-7 балів - середній.  2-3 бала - низький.  0-1 бал - дуже низький.  Методи діагностики уваги.  Методика «проставити значки".  Тестове завдання в цій методиці призначене для оцінки перемикання і розподілу уваги дитини. Перед початком виконання завдання дитині показують малюнок і пояснюють як з ним працювати. Ця робота полягає в тому, щоб у кожному з квадратиків, трикутників, гуртків і ромбів проставити той знак, який заданий вгорі на зразку, тобто, відповідно, галочку, рису, плюс або крапку.  Дитина безперервно працює, виконуючи це завдання протягом двох хвилин, а загальний показник переключення і розподілу його уваги визначається за формулою:  S = 0,5 * N - 2,8 n  120  де S - показник переключення і розподілу уваги;  N - кількість геометричних фігур, переглянутих і помічених відповідними знаками протягом двох хвилин;  n - кількість помилок, допущених під час виконання завдання. Помилками вважаються неправильно проставлені значки або пропущені, тобто НЕ помічені відповідними знаками, геометричні фігури.  Оцінка результатів  10 балів - показник S більше, ніж 1,00.  8-9 блів - показник S знаходиться в межах від 0,75 до 1,00.  6-7 балів - показник S розташовується в межах від 0,50 до 0,75.  4-5 балів - показательS знаходиться в інтервалі від 0,25 до 0,50.  0-3 бали - показник S знаходиться в межах від 0,00 до 0,25.  Висновки про рівень розвитку  10 балів - дуже високий.  8-9 балів - високий.  6-7 балів - середній.  4-5 балів - низький.  0-3 бали - дуже низький.  Методика «Запам'ятай і розстав крапки».  За допомогою даної методики оцінюється обсяг уваги дитини. Для цього використовується стомлений матеріал. Лист з точками попередньо розрізається на 8 малих квадратів, які потім складаються в стопку таким чином, щоб вгорі виявився квадрат з двома точками, а внизу - квадрат з дев'ятьма точками (всі інші йдуть зверху вниз по порядку з послідовно збільшується на них числом точок).  Перед початком експерименту дитина отримує наступну інструкцію:  «Зараз ми пограємо з тобою в гру на увагу. Я буду тобі одну за одною показувати картки, на яких намальовані точки, а потім ти сам будеш малювати ці точки в порожніх клітинках в тих місцях, де ти бачив ці точки на картках ».  Далі дитині послідовно, на 1-2 сек, показується кожна з восьми карток з точками зверху вниз в стосі по черзі і після кожної чергової картки пропонується відтворити побачені точки в порожній картці за 15 сек. Цей час дається дитині для того, щоб він зміг згадати, де знаходилися побачені точки, і відзначити їх у порожній картці.  ^ Оцінка результатів  Обсягом уваги дитини вважається максимальне число точок, яке дитина змогла правильно відтворити на будь-який з карток (вибирається та з карток, на якій було відтворено безпомилково найбільшу кількість точок). Результати експерименту оцінюються в балах таким чином:  10 балів - дитина правильно за відведений час програванні-  вимучив на картці 6 і більше точок.  ^ 8-9 балів - дитина безпомилково відтворив на картці від  4 до 5 точок.  6-7 балів - дитина правильно відновив по пам'яті від 3 до  4 точок.  ^ 4-5 балів - дитина правильно відтворив від 2 до 3 точок.  0-3 бали - дитина змогла правильно відтворити на одній  картці не більше однієї точки.  ^ Висновки про рівень розвитку  10 балів - дуже високий.  8-9 балів - високий.  6-7 балів - середній.  4-5 балів - низький.  0-3 бали - дуже низький.  Методи діагностики уяви.  Методика «Придумай розповідь».  Дитині дається завдання придумати розповідь про кого-небудь або про що-небудь, витративши на це всього 1 хв, і потім переказати його протягом двох хвилин. Це може бути не розповідь, а, наприклад, яка-небудь історія або казка.  Оцінка результатів  Уява дитини в даній методиці оцінюється за такими ознаками: 

1. Швидкість придумування розповіді. 

2. Незвичайність, оригінальність сюжету оповідання. 

3. Різноманітність образів, що використовуються в оповіданні. 

4. пропрацьованість і деталізація образів, представлених в оповіданні. 

5. Вразливість, емоційність образів, наявних в оповіданні. 

По кожному з названих ознак розповідь може отримати від 0 до 2 балів залежно від того, наскільки в ньому виражений той чи інший ознака з перерахованих вище. Для висновків про це використовуються наступні критерії.  За першою ознакою розповідь отримує ^ 2 бали в тому випадку, якщо дитині вдалося придумати даний розповідь протягом не більше, ніж 30 сек. 1 бал оповіданням ставиться тоді, коли на придумування його пішло від 30 сек до 1 хв. 0 балів за цією ознакою розповідь отримує, якщо за хвилину дитина так і не зміг нічого придумати.  Незвичайність, оригінальність сюжету оповідання (друга ознака) оцінюється так. Якщо дитина просто механічно переказує те, що він колись бачив або чув, то його розповідь за цією ознакою отримує 0 балів. Якщо дитина привніс у бачене або почуте їм що-небудь нове від себе, то розповідь отримує 1 бал. Нарешті, якщо сюжет оповідання повністю придуманий самою дитиною, незвичайний і оригінальний, то він одержує 2 бали.  За критерієм «різноманітність образів, що використовуються в оповіданні» (третя ознака) розповідь отримує 0 балів, якщо в ньому з початку і до кінця незмінно йдеться про одне й те ж, наприклад тільки про єдиному персонажа (подію, речі), причому з дуже бідними характеристиками цього персонажа. У 1 бал за різноманітністю використовуваних образів розповідь оцінюється в тому випадку, якщо в ньому зустрічаються два-три різних персонажа (речі, події), і всі вони характеризуються з різних сторін. Нарешті оцінку в 2 бали розповідь може отримати лише тоді, коли в ньому є чотири і більше персонажа (речі, події), які, у свою чергу, характеризуються оповідачем з різних сторін.  Оцінка опрацьованості і деталізації образів в оповіданні (четвертий ознака) проводиться таким способом. Якщо персонажі (події, речі тощо) в оповіданні тільки називаються дитиною і ніяк додатково не характеризуються, то за цією ознакою розповідь оцінюється в 0 балів. Якщо, крім назви, вказуються ще один або дві ознаки, то оповіданням ставиться оцінка в 1 бал. Якщо ж об'єкти, згадані в оповіданні, характеризуються трьома і більше ознаками, то він отримує оцінку 2 бали.  Вразливість і емоційність образів в оповіданні (п'ятий ознака) оцінюється так. Якщо образи розповіді не справляють ніякого враження на слухача і не супроводжуються ніякими емоціями з боку самого оповідача, то розповідь оцінюється в 0 балів. Якщо у самого оповідача емоції ледь виражені, а слухачі також слабо емоційно реагують на розповідь, то він отримує 1 бал. Нарешті, якщо і сам розповідь, і його передачі оповідачем досить емоційні та виразні і, крім того, слухач явно заражається цими емоціями, то розповідь отримує вищу оцінку - 2 бали.  ^ Висновки про рівень розвитку  10 балів - дуже високий.  8-9 балів - високий.  4-7 балів - середній.  2-3 бала - низький.  0-1 бал - дуже низький.  Методи діагностики пам'яті.  Методика «Запам'ятай цифри».  Ця методика призначена для визначення обсягу короткочасної слухової пам'яті дитини. У завданні до неї дитина отримує інструкцію такого змісту:  «Зараз я буду називати тобі цифри, а ти повторюй їх за мною відразу після того, як я скажу слово« повтори »».  Далі експериментатор послідовно зачитує дитині зверху вниз ряд цифр, представлених на малюнку 1А, з інтервалом в 1 сек між цифрами. Після прослуховування кожного ряду дитина повинна його повторити слідом за експериментатором. Це продовжується до тих пір, поки дитина не допустить помилки.  1) А Б  3 вересня  2 квітня 9 липня  3 8 6 1 5 4  1 5 8 5 6 8 5 2  4 6 2 3 9 3 5 ​​9 6 1  4 8 9 1 7 3 7 9 6 4 8 3  5 1 7 4 2 3 8 9 8 5 2 1 6 3  1 4 2 5 9 7 6 3 4 2 7 0 1 8 9 5  Якщо помилка допущена, то експериментатор повторює сусідній ряд цифр, що знаходяться праворуч (рис. 1Б) і складається з такої ж кількості цифр, як і той, в якому була допущена помилка, і просить дитину його відтворити. Якщо дитина двічі помиляється у відтворенні ряду цифр однієї і тієї ж довжини, то на цьому дана частина психодіагностичного експерименту завершується, відзначається довжина попереднього ряду, хоча б раз повністю і безпомилково відтвореного, і переходять до зачитування ряду цифр, наступних в протилежному порядку - спадання ( рис. 2А).  2) А Б  4 9 1 6 3 2 ​​5 8 4 5 7 1 9 2 8 3  8 5 9 2 3 4 6 1 7 9 5 8 4 6  1 6 5 2 9 8 3 1 7 6 9 2  4 1 3 7 2 2 8 5 9 1  9 2 6 5 4 9 3 7  4 1 7 1 5 8  5 лютого 8 березня  3 червень  На закінчення визначається обсяг короткочасної слухової пам'яті дитини, який чисельно дорівнює напівсумі максимальної кількості цифр в ряду, правильно відтврених дитиною в першій і в другій спробах.  ^ Оцінка результатів  10 балів - дитина правильно відтворив у середньому 9 цифр.  8-9 балів - дитина точно відтворив в середньому 7-8 цифр.  6-7 балів - дитина безпомилково зміг відтворити в середньому 5-6 цифр.  ^ 4-5 балів - дитина в середньому відтворив 4 цифри.  2-3 бали - дитина в середньому відтворив 3 цифри.  0-1 бал - дитина в середньому відтворив від 0 до 2 цифр.  ^ Висновки про рівень розвитку  10 балів - дуже високий.  8-9 балів - високий.  4-7 балів - середній.  2-3 бала - низький.  0-1 бал - дуже низький.  Методики для оцінки образно - логічного мислення.  ^ Методика «Пори року».  Ця методика призначена для дітей, віком від 3 до 4 років. Дитині показують малюнок і просять, уважно подивившись на цей малюнок, сказати, який час року зображено на кожній частині даного малюнка. За відведений на виконання цього завдання час - 2 хв - дитина повинна буде не тільки назвати відповідний час року, а й обгрунтувати свою думку про нього, тобто пояснити, чому він так думає, вказати ті ознаки, які, на його думку, свідчать про те, що на даній частині малюнка вказано саме це, а не яке - або інший час року.  ^ Оцінка результатів  10 балів - за час дитина правильно назвав і  пов'язав всі картинки з порами року, вказавши на  кожної з них не менше двох ознак, свідок-  ствующих про те, що на картинці зображено  саме даний час року (всього не менше 8 при-  знаків за всіх картинок).  ^ 8-9 балів - дитина правильно назвав і пов'язав з потрібними вре-  менами року всі картинки, вказавши при цьому 5-7  ознак, що підтверджують його думку, на всіх  картинках разом узятих.  ^ 6-7 балів - дитина правильно визначив на всіх картинках  пори року, але вказав тільки 3-4 ознаки, під-  підтвердних його думку.  4-5 балів - дитина правильно визначив час року тільки  на одній - двох картинках з чотирьох і вказав  тільки 1-2 ознаки в подвержденном своєї думки.