2. Журналістські прийоми вибору образів

Виділяют три основні прийоми вибору образів у журналістському творі. Прийом 1 – гіперболізованість на картинці. Практики радять, уявіть, що ви дивитеся по те­левізору те, про що пишете. Подумки зупиніть картинку та уважно роздивіться її у своїй уяві. Наприклад, ви пишете: «Сьогодні зустрілися президенти двох кра­їн – України та Білорусі». Тепер уявіть, яку картинку можна підібрати до цієї фрази. Приміром, картинка матиме такий вигляд: президенти двох країн потис­кують один одному руки, у цей час їх фотографують, вони посміхаються один одному. Створюючи образ, ви можете влучно втілити цю картинку на папері: «Сьогодні президенти України та Білорусі під спалахи фотокамер з посмішками потисли один одному руки». У такому разі легко відчути різницю між цим реченням і тим, що, наприклад, було в журналіста на початку. Спершу це була лише констатація факту: «Сьогодні зустрілися президенти двох країн – України та Білорусі».

Однак для того, аби цей образ став довершеним, літературно досконалим, картинку треба гіперболізувати, тобто «перебільшити». Потрібно уявити: на картинці ніби все теж саме, але наба­гато сильніше. Тоді вона матиме вигляд такий: президенти двох країн завзято потискують один одному руки, а в цей час їх не просто фотографують, а засліплюють спалахами фотокамери, тому вони навіть мружаться. До того ж президенти не просто посміхаються, а здається, ніби зараз підморгнуть один одному з приводу якоїсь відомої тільки їм теми.

Тепер можна передати гіперболізованість на картинці словесно: «Сьогодні пре­зиденти України та Білорусі мружилися від спалахів фотокамер і з загадковими, зрозумілими тільки їм посмішками тиснули один одному руки. Робили це так завзято, ніби вже більше не побачаться».

Прийом 2 – аналогія. Використовуючи цей прийом, потрібно провести аналогію з тим, що журналіст описує, з іншими сфе­рами діяльності. Наприклад, він пише речення: «Уряд Бельгії знову підвищує податки для громадян». Для початку потрібно виокремити головне слово чи словоспо­лучення, до якого треба знайти аналогію. Наприклад, слово «податки». Далі журналіст обирає будь-яку зрозумілу читачеві сферу, приміром, побутову. У побутовій сфері можна провести аналогію між по­датками та кількістю діамантів, які чоловік дарує дружині для того, аби вона його сильніше кохала. А вона в будь-який момент може забажати їх усе більше й більше. Отже, утілюємо цю аналогію: «Уряд Бельгії знову підвищує по­датки для громадян, як ненаситна дружина, яка хоче ще і ще діамантів під закоха­ного чоловіка».

Прийом 3 – асоціативний ряд. Прочитавши вголос речення, яке треба зробити образним, записуємо сино­німи, що спадають при цьому на думку. Наприклад, таке речення: «Магомет не йде до гори». З чим це можна проасоціювати? Потрібно назватить перші 5 слів, які спадають на думку. Наприклад: змусимо; лінощі; упертий; чекає; принесемо. У кожного автора ці п’ять слів будуть особистими, адже ніхто не назве однакові. І в цьому – особливість і сила літературного мислення журналіста.

Тепер, перечитавши речення і 5 слів, які першими спали на думку, спробує­мо поєднати їх. Це може бути такий варіант: «Упертий Магомет, напевно, через лінощі не йде до гори і все чекає, що йому її принесуть. А ми – мусимо іти». До речі, не обов’язко­во використовувати всі п’ять слів, адже можна обрати з них скільки журналіст захоче і в будь-якому поєднанні («Магомет уперто не йде до гори, і як його тільки змусити?», «Лінивий Магомет сидить і чекає, коли йому гору принесуть», і т. п.)

Для того, аби влучно підбирати образи, обов’язково треба постійно тренуватися. Навчившись використовувати прийоми «гіперболізованість на картинці», «аналогія», «асоціативний ряд», журналіст зможе швидко робити свій текст образним і завдяки цьому – незвичним, цікавим, легким для сприйняття.