Довести або спростувати твердження запровадження мегарегулятора фінансового ринку в Україні

Давно виникає закономірне питання, а чи має потребу Україна в реформуванні існуючої системи банківського нагляду та перегляді підходів до регулювання ринку фінансових послуг взагалі?

Умовно можна говорити про чотири основні моделі нагляду за банками:

Перша модель. За центральним банком країни закріплюються виняткові

повноваження у сфері банківського нагляду;

Друга модель. Функції нагляду, регулювання і контролю виконуються спеціалізованими органами при безпосередній участі центрального банку і міністерства фінансів;

Третя модель. Нагляд за банківськими установами є прерогативою незалежного спеціалізованого органу при участі і взаємодії міністерства фінансів;

Четверта модель. Функції нагляду відокремлені від центрального банку. У країні діє єдиний мегарегулятор ринку фінансових послуг.

На даний момент в Україні використовується перша модель нагляду за банками, в той же час досвід розвинених держав показує, що йде поступова еволюція від першої моделі до четвертої. Пояснюється це, перш за все, тим, що в сучасних ринкових економіках зникають, розмиваються чіткі границі між різними видами фінансових інститутів. Тому відпадає необхідність в існуванні окремих спеціалізованих органів нагляду і таким чином виникають передумови для створення єдиного регулятора фінансових ринків, так званого, мегарегулятора.

Проте, створення в Україні єдиного мегарегулятора на даний момент є щонайменше передчасним. Причина перша – головна перевага мегарегулятор полягає в тому, що він може здійснювати моніторинг за всією фінансовою системою країни. Проте у нас поки такої необхідності немає. По суті, банківський сектор є найбільш розвиненою частиною ринку фінансових послуг, а взаємопроникнення різних фінансових ринків мінімальне. Друга причина – впродовж всього перехідного періоду становлення мегарегулятора рівень нагляду характеризується низькою ефективністю, що зменшує рівень фінансової безпеки країни.

В умовах, коли економіки України все ще далека від рівня розвинених країн, але в той же час ми маємо швидко зростаючу банківську систему, це може привести до дестабілізації фінансового і банківського сектора. Причина третя – ефективність діяльності єдиного мегарегулятора на даний момент викликає сумніви у економістів.

Також на сьогодні відсутня єдина модель побудови та роботи подібної структури. Таким чином, можна зробити попередній висновок про недоцільність створення мегарегулятора в Україні.

Як виправити фінансову нерівність серед країн Європи

Коли говорять про економічну нерівність, як правило, мають на увазі нерівність доходів – наприклад, у скільки разів відрізняються доходи найбіднішої частини суспільства від доходів найбагатшої. Як правило, це співвідношення має обмежені розміри. Звиклі до інформації про нерівність доходів люди часто шоковані тим, якою величезною може бути нерівність за іншим показником – майном – причому, найчастіше, в найнесподіваніших країнах.

Наприклад, якщо співвідношення доходів 10% найбагатших домогосподарств Німеччини до доходів 10% найбідніших дорівнює приблизно 6 до 1, то співвідношення за чистими активами для 20% найбагатших до 20% найбідніших майже 150 до 1! Це може здатися дивним, особливо в світлі уявлень про розвинені країни ЄС. Однак, пояснюються такі дивні показники досить просто. У різних країнах абсолютно по-різному стоять питання домоволодіння та оренди, а основним активом для переважної більшості домогосподарств є саме нерухомість.

Повністю подолати економічну нерівність дуже важко і фактично неможливо. Лише можна зменшити розрив між багатими і бідними країнами і таким чином частково вирішити проблему, яка на сучасному етапі особливо загострилася і потребує оперативних дій, спрямованих на її подолання.

Найважливішими факторами, що сприяють формуванню цілісного організму світового господарства, і зближення розриву між розвиненими країнами, можна назвати: прискорений процес інтеграції, тобто зближення економічних структур країн. Інтеграція повинна здійснюватися на основі принципів поваги державного суверенітету, незалежності і забезпечення національних інтересів, невтручання у внутрішні справи країн, повної рівноправності та взаємної вигоди. Вона охоплює багато форм у сфері виробництва (прямі зв'язки між підприємствами, поглиблення процесів спеціалізації і кооперування, створення міжнародних господарських організацій, спільних підприємств тощо), широкий спектр напрямів спільних наукових досліджень і розробок нової техніки й технології в сільськогосподарській, транспортній, зовнішньоторговельній та природоохоронній сферах.

Велику роль у зменшенні розриву між розвиненими країнами та країнами , що значно відстають від країн з розвиненою економікою відіграють міжнародні організації. Зокрема, міжнародний банк реконструкції і розвитку надає країнам-членам технічну допомогу і консультації, які дають змогу спрямувати розвиток певної країни в правильне русло. А також надає допомогу урядам країн в здійснені програм економічного розвитку. В цьому бере також активну участь ООН, яке планує і здійснює реалізацію програм для розвитку конкретної країни. МББР надає позики країнам на досягнення розвитку з метою подолання бідності країни.