3. Прийоми спостереження за особами, які викликали підозру своєю поведінкою, за місцями можливої появи злочинців.

Патрульні і постові міліціонери хоч і не віднесені до категорії служб міліції, але у своїй діяльності по охороні громадського порядку використовують окремі прийоми оперативного спостереження за особами, які викликають підозру бути причетними у скоєнні злочину. Однією із вимог, пред'явлених до оперативного спостереження, є його негласне проведення по відношенню до особи, яка перевіряється.

Оперативне спостереження у процесі особистого розшуку дозволяє:

• установити у діях тієї чи іншої особи або групи осіб ознаки приготування до злочину, замах або уже скоєння злочину;

• приймати негайні заходи для припинення злочину;

• виявити зв'язки по відношенню осіб, які надають оперативний інтерес;

• викривати місця зберігання знаряддя злочину, викраденого майна, цінностей, здобутих злочинним шляхом.

Ефективність оперативного спостереження може бути забезпечена при дотриманні ряду загальних тактичних прийомів, до них належать:

- знання оперативної обстановки на території району, міста, ділянки (об'єкту), поста або маршруту патрулювання;

• визначення та попереднє вивчення об'єкту спостереження (можливо маршруту його пересування або місця знаходження);

• прийняття рішення на проведення спостереження та підготовку до його здійснення.

Визначивши тактику спостереження, необхідно ураховувати дві його різновидності:

- перша - коли об'єкт спостереження знаходиться у одному місці і міліціонер ППС ставить своєю метою установити факт скоєння ним злочинних дій, визначити коло осіб, із якими об'єкт спостереження вступив у контакт, зацікавлені речі, майно, з якими об'єкт спостереження міг стикатися.

- друга - коли об'єкт спостереження пересувається, а метою спостереження є установити особливість його поведінки, час та мету відвідання ним відповідних місць зустрічі із різними особами і т. інше.

На практиці ці різновидності, як правило, застосовуються у поєднанні.

Одним із основних тактичних прийомів спостереження є те, що працівник міліції якомога менше виділяється із навколишнього середовища, ніби "з'єднується" із фоном місця спостереження, постійно пристосовується до зміни обстановки, уміти стати пасажиром, покупцем, відпочиваючим. Проводячи спостереження у цивільному одязі, він не повинен різко відрізнятися своїм одягом від одягу загальної маси оточуючих. При необхідності він повинен користуватися простішими прийомами та засобами змінити зовнішній вигляд (використовувати окуляри, головні убори, верхній одяг і т. інше).

Спостереження за об'єктом по маршруту його пересування із метою установлення його злочинних зв'язків або затриманні на місці скоєння злочину доцільно вести із допомогою спеціальних груп міліції, утворених для боротьби із кишеньковими та квартирними крадіжками і іншими злочинами. При цьому необхідно ретельно підготувати усіх учасників груп, які ведуть спостереження, визначити кожному конкретні обов'язки, способи зв'язку, маскування своїх дій і т. інше.

У процесі спостереження часто виникає ситуація, коли об'єкт заходить у громадські місця (магазини, ресторани і т. інше) або використовує для пересування громадський транспорт, таксі, власників особистого транспорту. У цій ситуації працівник міліції, який вів спостереження, приймає рішення у залежності від ситуації, що склалася і доцільності застосування відповідного прийому спостереження.

Якщо, наприклад, об'єкт, прямує у приміщення, то працівник міліції вирішує: прямувати за ним або залишитися на вулиці і продовжувати стежити за ним після виходу його із приміщення. При спостереженні за об'єктом у громадському транспорті важливо вірно вибрати місце для спостереження. Доцільно займати місце біля виходу, щоб мати можливість самому вийти для спостереження за ним, але, по можливості, прислухатися до розмови, яку він веде із пасажирами.

Необхідно ураховувати, що особи, які раніше судимі, уживають різні засоби перевірки для викриття спостереження за ними. Частіше всього вони раптово змінюють напрямок руху, різко зупиняються біля вітрини магазину, входять у під'їзд будинку і та інше. У окремих випадках злочинці, особливо кишенькові злодії удаються контр. спостереження. Тому працівнику міліції, який проводить особистий розшук, необхідно грамотно вибрати тактику його здійснення, щоб не розшифрувати себе.

Викладена тактика проведення особистого розшуку стосується оперативних працівників, або спеціально підготовлених для цієї мети працівників міліції інших служб ОВС, у т.ч. ППС.

За умови виконання службових обов'язків у роботі патрульно-постових нарядів, які несуть службу у форменому міліцейському одязі, виникає необхідність проводити спостереження за особами, що надають оперативний інтерес. Але і у цих умовах, виходячи із характеру несення служби, особливості маршруту, поста, наявності або відсутності людей, транспорту, патрульні наряди мають можливість вести спостереження за особами, які їх зацікавили у оперативному відношенні. У зв'язку із цією обставиною працівники патрульної служби, які застосовують особистий розшук, повинні добре знати та уміло використовувати: житлові масиви, вулиці, майдани, провулки, прохідні двори, їх освітленість у нічний час, райони новобудов, нежитловий фонд, розміщення вокзалів, причалів, парків, скверів, дачних ділянок та інших місць масового відпочинку людей; розміщення промислових і будівельних об'єктів, підприємств торгівлі, лікувальних установ, складів, баз, учбових закладів, зупинок міського транспорту, засобів пересування і зв'язку і місць можливого сховища злочинців і правопорушників.

ВИСНОВОК: Працівники міліції, які застосовують особистий розшук, повинні постійно удосконалювати свою професійну майстерність, розвивати спостережливість, уміти швидко орієнтуватися у складній обстановці, що часто змінюється, вивчати повадки і хитрощі злочинців при скоєнні ними злочинів. Володіти оперативною та спеціальною технікою, спецзасобами, прийомами самозахисту і особистою зброєю.

4. Використання особистого розшуку спеціальними групами ППС по боротьбі із найбільш розповсюдженими видами злочинів (крадіжками із квартир і державних об'єктів, автотранспорту, грабежі і т.п.).

Роблячи аналіз криміногенної ситуації в районі, місті, керівники ОВС, оперативних служб, спільно із командирами стройових підрозділів патрульно-постової служби створюють спеціальні оперативно-пошукові групи, які працюють у режимі особистого розшуку. Склад і кількість спеціальних груп міліції визначається у залежності від оперативної обстановки: динаміки розвитку злочинів, способу і часу їх скоєння). Спеціальні групи міліції створюються при органах внутрішніх справ, транспортній міліції для боротьби із крадіжками із житлових приміщень, особливо у денні часи, кишеньковими крадіжками, на ринках, ЦУМах, громадському транспорті, автоматичних камерах сховища, шахрайством та іншими аналогічними видами злочинів, а також для припинення і розкриття так званих "сезонних" видів злочинів: пограбування, крадіжок речей у місцях відпочинку громадян, угону автотранспорту, зґвалтування та інших.

Учасники спеціальних груп патрульно-постової служби працюють у цивільному одязі, у їх розпорядження виділяються спеціальні оперативно-технічні засоби: прилади нічного бачення, біноклі, спеціальні радіостанції, автотранспорт із взаємно змінюваними номерними знаками, екіпіровка для різних ремонтно-експлуатаційних служб міського комунального господарства та інше. Ці спеціальні групи кожен день ознайомлюються із орієнтировками, повідомленнями і заявами громадян, іншими матеріалами: фотороботами, спец фільмами, відеозаписами і працюють у спостережено-пошуковому варіанті спільно із оперативними працівниками карного розшуку, державної служби по боротьбі із економічними злочинами, службою по боротьбі із організованою злочинністю та дільничними інспекторами міліції.

При безпосередньому виконанні заходів особистого розшуку міліціонери спеціальних груп, проводячи спостереження за конкретною особою або об'єктом, використовують різні способи маскування, застосовуючи для цього різні види одягу, речі (головні убори, книжки, зонти, т.і.), прийоми передачі сигналів, наприклад, використання носової хустки та інших речей, які необхідні для затримання особи, за якою ведеться спостереження.

Результати особистого розшуку міліціонерами оформляються рапортом на ім'я начальника ОВС або тієї служби, яка організувала цей захід.

ВИСНОВОК: При умілій організації особистого розшуку спеціальними групами патрульно-постової служби у боротьбі із найбільш розповсюдженими видами злочинів, дає позитивний ефект і сприяє розвитку оперативно-розшукового професіоналізму у міліціонерів цієї служби.