2. Тактика особистого розшуку: виявлення злочинців по прикметах, слідах, речах, залишених на місці злочину, а також по способу скоєння злочину.

Тактика проведення особистого розшуку нарядами міліції відрізняється від тактики розшуку, здійснюваного оперативним складом карного розшуку та ДСБЕЗ.

Тактика особистого розшуку, як сукупність правил, прийомів і способів його проведення включає в себе:

- прийоми розпізнавання та прогнозування поведінки осіб, що викликають інтерес у правоохоронних органів;

• прийоми маскування, тобто вибір місця для спостереження, використовуючи різні особливості ландшафту, або архітектурних побудов;

• правила спілкування із людьми, уміння вести офіційну розмову та просту бесіду;

• уміння вірно оцінювати криміналістичне значення слідів та речей, викритих на місці скоєння злочину;

• уміння "читати" сліди, що дозволяють грамотно організувати переслідування по „гарячих” слідах; знання особливостей та способів затримання злочинців, виявлених особистим розшуком.

Патрульно-постові наряди міліції, одержавши на інструктажі інформацію про злочинців, що розшукуються, викрадених речах, угнаному автотранспорті, розпочинають їх розшук з моменту виходу на пост або на маршрут. Досвід свідчить, що володіння прийомами розпізнавання злочинців по словесному портрету, манерам поведінки, жаргонним словам дає можливість нарядам міліції безпомилково виділити серед великої кількості людей осіб, які скоїли крадіжку, наркоманів, угонщиків автотранспорту та інших злочинців.

Знання термінологічних ознак складання "словесного портрету" дозволяє наряду міліції вірно описати зовнішність людини, за якою спостерігалося короткий час, описати його прикмети по фотокартці, дає можливість міліціонерам однозначно уявити досвід людини, що має відповідні прикмети і розпізнати її серед великої кількості людей.

Кожний міліціонер, який займається особистим розшуком повинен володіти навичками ідентифікації людини по ознаках зовнішності із використанням методики "словесного портрету", яка розподіляється на тактику явища і розпізнання розшукуваних осіб шляхом зіставлення:

• зовнішності із фотокарткою або фотороботом;

• зовнішності із описанням ознак зовнішності, одержаної на інструктажі в період несення служби від організаторів розшуку;

• зовнішності із ознаками підозрюваних, описанням зовнішності, які дали потерпілі, свідки у випадках, коли розшук ведеться по "гарячих" слідах.

Особистий розшук можливо успішно використовувати при розкритті злочинів по "гарячих" слідах. Уміння "читати" сліди, вірно оцінювати їх криміналістичне значення дозволяє міліціонеру патрульно-постової служби грамотно організувати переслідування злочинця. Для цього важливо знати територію, на якій забезпечується служба по охороні громадського порядку:

- розташування вулиць, провулків, парків, скверів;

• наявність прохідних дворів, глухих кутів;

• горища у житлових будинках та установах;

• розташування підприємств торгівлі;

• зупинок міського транспорту, стоянок таксі та іншого.

Успішному проведенні особистого розшуку сприяє патрульно-постовим нарядам міліції знання жаргону злочинців та інших характеризуючих їх повадок і звичок. Прислухаючись до окремих, іноді невразливих висловів, та знаючи, що це означає на мові злочинця, можна зробити висновок, про що вели розмову "співбесідники" та чи надають вони оперативний інтерес для органів внутрішніх справ.

Необхідно мати на увазі, що різні категорії кримінального злочинного елементу використовують у розмові відрізняючи один від одного жаргоном. Так, наприклад, жаргон осіб, які займаються крадіжками або пограбуванням, відрізняються від жаргону тих, хто скоює шахрайство, розкрадає державне або колективне майно. Жаргон злочинців постійно поповнюється новими висловлюваннями. Все це необхідно ураховувати при проведенні особистого розшуку. Тому інструктажі патрульно-постових нарядів, крім керівників ОВС, повинні проводити представники оперативних та експертно-криміналістичних служб, які зобов'язані назначати міліціонерів ППС формам і методам виявлення та документування осіб, що надають оперативний інтерес для правоохоронних органів.

Особистий розшук повинен здійснюватися в умовах суворого дотримання законності. Не можна забувати, що виявлення людини, сховища по прикметах на розшукувану особу, або майно, що збігається по своїм ознакам із викраденим ще не дає підстави для термінового реагування, яке вимагає затримання громадянина, проведення особистого обшуку та доставлення у ОВС. При більш ретельному аналізу ознак може статися, що працівник міліції помилився у своїх припущеннях і не має підстав для прийняття яких-небудь заходів.

З метою недопущення порушень прав і інтересів громадян, рекомендується деякий час приховано спостерігати за діями запідозрюваної особи, щоб визначити характер його поведінки, а також ціленаправленої перевірки документів та затримання.

Слід мати на увазі, що поруч із підозрюваною особою можуть знаходитися його співучасники, його близькі зв'язки, родичі та інші зацікавлені особи. Цілком можливо, що вони учинять опір працівнику міліції при затриманні виявленої ним особи з тим, щоб допомогти йому зникнути і приймуть необхідні заходи для переховування та знищення слідів і доказів злочину.

В залежності від обставин, що склалися, необхідно буде деякий час продовжувати спостерігати за поведінкою запідозрюваної особи, вичікуючи зручний момент для перевірки документів та затримання. Не треба також квапитися із вилученням викраденого майна, викритого особистим розшуком ломбардах, комісійних магазинах та інших місцях. Інтереси повного розшуку часто вимагають організації і проведення необхідних оперативно-розшукових заходів, переслідують мету виявити не тільки тих осіб, які здійснили збут викраденого, але і причетних в іншій формі до скоєння злочину.

ВИСНОВОК: Досвід і навички проведення особистого розшуку, його тактика здобуваються ціною самовідданої напруженої праці. Особливе значення тут мають такі якості міліціонера, як професіональна спостережливість, професіональна пам'ять, ініціативність.