7. Актуальні проблеми державного ладу України.

В українській і зарубіжній науковій юридичній, політологічній, філософській та іншій літературі існує багато визначень термінів «державний лад», «державність», «суспільний лад», «конституційний лад», «політична система суспільства», «тип та форма держави» тощо. Виділення різних підходів та їх різноманітність пов’язана з істотними змінами, що відбулися і відбуваються в Україні та в інших державах, а також із збагаченням юридичної думки щодо форми, сутності і змісту державного ладу. Сьогодні необхідно досліджувати ці категорії як ідею, концепцію, процес і як реальність.

Прихильники першого – широкого підходу – включають до змісту державного ладу й елементи суспільного устрою, а прихильники другого – розглядають державний лад як відносно самостійний елемент конституційного ладу, сукупність відносин будівництва (організації) та діяльності держави й державних органів. Представник першого підходу П. Кудрявцев визначив державний лад як організацію держави, що включає в себе суспільний і державний устрій, систему державних установ, основні права і свободи громадян та виборчу систему. Близькою до вищезазначеної є позиція А. Сухарева, який вважає, що державний лад – це сукупність суспільнополітичних відносин, які відображають найбільш стійкі властивості, взаємозв’язки і взаємодії елементів внутрішньої організації суспільства. С. Телешун виходить із змісту родового поняття держави й вважає, що державний лад включає суспільний і державний устрій, систему державних органів влади, систему установ, які цю владу забезпечують, правову і виборчу системи. У даному випадку мова йде про певне ототожнення державного та конституційного ладу.

Представники другого підходу А. Колодій, В. Копєйчиков виходили з того, що Конституція – це насамперед Основний Закон держави, звідси саме характеристика державного ладу, його складових посідає в ній провідне місце. Автори зазначають, що на відміну від суспільного ладу, поняття якого об’єднує і характеризує основні риси суспільства, державний лад визначає основні риси держави, напрями та форми впливу останньої на суспільство. Обґрунтовуючи такий підхід, дослідники констатують, що поняття державного ладу охоплює питання, пов’язані із сутністю і функціями держави, статусом громадянина в ній, формами правління й державного устрою, структурою державного апарату та іншими важливими рисами державного життя.

Державний лад визначає основні організаційні форми та інститути політичної влади, що властиві державі в цілому з урахуванням історичних та інших умов. Виходячи з цього, В. Чиркін обґрунтовано виокремлює три основних параметри державного ладу: певну структуру відносин між державою, суспільством і особистістю, що відтворюється в системі методів здійснення державної влади; систему вищих та інших органів державної влади, їх структуру, співвідношення їх компетенції; порядок утворення державної влади і державного устрою.

Державний лад, як і суспільний лад, є певним системоутворюючим явищем. Будь-яка система для свого існування повинна мати механізм управління, який розглядається в широкому розумінні як свідомий вплив на соціальну систему в цілому або її окремі елементи відповідно до належних їй закономірностей. З цих позицій соціальний зміст управління, його основне завдання трактуються як досягнення відповідності суб’єктивної діяльності людей вимогам об’єктивних закономірностей, об’єктивних умов; вміле використання цих умов для реалізації цілейуправління, для отримання оптимального результату.

Часто поняття «державний режим» ототожнюють із поняттям «політичний режим», що є помилковим.Політичний режим визначають як «сукупність методів, способів і засобів політичного владарювання, що утворюють певні умови життєдіяльності особи і суспільства». Виходячи зі змісту визначення поняття «політичний режим», можна зауважити, що його зміст більш широкий, ніж зміст поняття «державний режим», він охоплює не лише засоби і методи діяльності державних органів, а й характеризує соціальну базу держави, діяльність недержавних об’єднань, форми й методи здійснення політичної влади в суспільстві. П. Рабінович акцентує увагу на тому, що кожна держава, як і будь-яке інше суспільне утворення, має бути певним чином організована, побудована, сформована, тому здійснення нею влади має відбуватися певними