6.3. Нормування оборотних засобів (коштів) підприємства

Процес встановлення нормативу оборотних коштів, необхідних для нормальної діяльності підприємства, називається нормуванням.

Норматив оборотних засобів (оборотних коштів) – це грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.

До нормованих оборотних засобів відносяться всі оборотні виробничі фонди та частина фондів обігу (готова продукція на складі).

Норматив оборотних засобів у виробничих запасах сировини, матеріалів, палива:

Н_{в.з .}= Q_{ден і} × Т_{норм ,} (6.5)

де Q_{ден і} – середньоденна потреба в і-тому матеріалі:

Q_{ден і} = Q_річне / Ф_{річне ,} (6.6)

де Q_річне – річна потреба в і-тому матеріалі;

Ф_річне – кількість днів у році;

Т_норм – норма запасу оборотних засобів в днях:

Т_норм = Т_пот+ Т_тр + Т_пр + Т_підг + Т_{страх ,} (6.7)

де Т_пот – час поточного запасу, який залежить від інтервалу поставок даного виду матеріалів, що встановлюється на основі договорів. На практиці, як правило, Т_пот приймається у розмірі 50% від протяжності середньозваженого інтервалу між поставками. Для матеріалів, які надходять з інтервалом до 5 днів, норма оборотних засобів встановлюється в повному розмірі;

Т_тр – транспортний запас визначається за нормами чи фактичним часом перебування матеріалів у дорозі;

Т_пр – час на приймання, розвантаження, сортування, складування. Визначається шляхом технічного нормування чи хронометражу і не перевищує 1–2 дні;

Т_підг – час підготовки до виробництва (технологічний запас). Час відведений на лабораторний аналіз, сушку, різання;

Т_стр – страховий запас матеріалів. Створюється для безперервної роботи підприємства, в разі порушення термінів поставок та надходження неякісних чи недокомплектованих матеріалів. Приймається в розмірі 50% від Т_пот.

Норматив власних оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається за формулою:

, (6.8)

де N – кількість виробів у натуральних одиницях;

С – собівартість одиниці виробу, грн.;

Т_ц – тривалість виробничого циклу (тривалість циклу виготовлення одного виробу), робочих днів;

К_нв – коефіцієнт наростання витрат при виготовленні виробу;

Д – кількість робочих днів в розрахунковому періоді.

Коефіцієнт наростання витрат розраховують за такими формулами:

, або , (6.9)

де В_п – первісні витрати (одноразово здійснені на початку виробництва), грн.;

В_р – решта витрат, що були здійснені до завершення виробництва продукції, грн.;

М – матеріальні витрати, грн.

Первісні витрати та решта витрат, що були здійснені під час виготовлення продукції, становлять виробничу собівартість (С):

. (6.10)

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів о виходячи із залишків коштів на початок періоду і суми витрат, які слід буде зробити в плановому році, за вирахуванням суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів (Н_г.п.) обчислюється за формулою:

, (6.11)

де В_п – залишок витрат на початок планового періоду, грн.;

В_пл – витрати, які будуть здійснені у плановому періоді, грн.;

В_{погаш.пл.} – витрати, які будуть погашені за рахунок собівартості у плановому періоді, грн.

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції (Н_г.п.) визначається добутком випуску продукції (за виробничою собівартістю) на норму запасу готової продукції на складі в днях:

, (6.12)

де Q_г.п. – норматив залишків готової продукції, грн.;

N_д – середньоденний випуск продукції, грн.;

З_дн – норма запасу готової продукції на складі, днів.

Сукупний норматив власних оборотних коштів (Н_сук) підприємства на розрахунковий (плановий) період дорівнює сумі нормативів, розрахованих для окремих їх елементів:

. (6.13)