5.3. Спрацювання і амортизація основних засобів підприємства.

У процесі експлуатації основні засоби піддаються зношенню (спрацюванню).

Зношення – це втрата основними засобами своєї вартості. Розрізняють два види зношення – фізичне і моральне.

Фізичне зношення – це втрата основними засобами своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задовольняти вимоги, які до них ставляться.

Фізичне спрацювання може мати місце внаслідок експлу­атації основних засобів у результаті зносу деталей, вузлів, блоків, а також у процесі їх бездіяльності і тривало­го зберігання під впливом дії зовнішнього середовища (ат­мосферні явища, корозія).

На фізичне спрацювання впливають дві групи чинників:

1. якість основних засобів (визначається доскона­лістю конструкції виробу, дотриманням технологічної дис­ципліни у процесі його виготовлення, якістю комплектую­чих та матеріалів);

2. умови експлуатації основних засобів (рівень заван­таження, якість і своєчасність технічного догляду та ремон­тів, режим роботи, захищеність від впливу вологості, тиску і т.п.).

Фізичне спрацювання основних засобів може бути усув­не, яке ліквідовується шляхом проведення ремонтів різної складності, в т.ч. капітальних, та неусувне, яке призводить до повного руйнування основних засобів і їх ліквідації.

Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зношення основних засобів (К_ф.,знош), який можна обчис­лити:

або (5.8)

, (5.9)

, (5.10)

де В_{кап.рем} – вартість капремонтів обладнання від початку служби, грн.;

А_сум – сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума спрацювання), грн;

Т_ф, Т_н – відповідно фактичний та нормативний строк служби обладнання, роки.

Коефіцієнт фізичного зношення знаходиться в межах від нуля до одиниці:

. (5.11)

Рівень фізичного зношення визначається у відсотках шляхом множення коефіцієнта на 100 %. Допустимий рівень фізичного зношення сягає не більше 50%. В ринкових умовах господарювання підвищення рівня конкуренції, несвоєчасна заміна фізично спрацьованого обладнання призводять до випуску більш дорогої та менш якісної продукції, що зумовлює зменшення їх конкурентоспроможності та стає на перепоні подальшого розвитку.

Моральне зношення – це передчасне (до закінчення терміну фізичної служби) знецінення основних засобів, викликане або здешевленням відтворення основних засобів (моральне спрацювання першого роду), або використанням більш продуктивних за­собів праці (моральне спрацювання другого роду).

Моральне зношення І роду викликане підвищенням продуктивності праці у тих галузях, які виготовляють засоби праці; виробництво у них відбувається з меншими затратами і вони дешевшають.

Коефіцієнт морального спрацювання І роду (К_{мор.знош1}) обчислюється:

. (5.12)

Моральне зношення ІІ роду – це часткова втрата ос­новними засобами своєї вартості в результаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці. В такому випадку старі основні засоби перестають задовольняти по­треби споживачів, їх використання стає економічно невигід­ним. Величина цього спрацювання буде різною у різних спо­живачів даного виду основних засобів. Цей вид спрацювання можна частково усунути шляхом мо­дернізації основних засобів.

Моральне спрацювання основних фондів ІІ роду можна обчислити визначити за коефіцієнтом морального спрацювання ІІ роду (К_{мор.знош2}):

, (8.13)

де П_н, П_д – продуктивність нових та діючих основних засобів, од./год.

Загальний коефіцієнт зношення основних засобів (К_{знош.заг}) визначається:

. (8.14)

Процес відшкодовування вартості основних засобів здійснюється шляхом амортизації.

Амортизація – це перенесення вартості ос­новних засобів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення. Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансо­вої вартості основних засобів. Амортизаційні відрахування відносяться на витрати вироб­ництва і з них формується амортизаційний фонд підприємства, який і використовується для відновлення основного капіталу.

Для здійснення економічно вигідного процесу нарахування амортизації важливо правильно вибрати метод амортизації.

Згідно з Податковим Кодексом України та ПБО 7 “Основні засоби” існують такі методи амортизації основних засобів:

• прямолінійний;

• виробничий;

• зменшення залишкової вартості;

• прискореного зменшення залишкової вартості (подвійного залишку, що зменшується);

• кумулятивний.

Прямолінійний метод нарахування амортизації передбачає рівномірне списання (розподіл) вартості об'єкта основних засобів, що амортизується, протягом строку його експлуатації. Щорічні амортизаційні відрахування (Ар) визначаються діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основні засобів:

; (8.15)

де Тсл – термін служби об’єкта основних засобів (строк корисного використання);

На – норма амортизації – це річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів:

. (8.16)

Завдяки рівномірності розподілу за прямолінійним методом суми амортизації між обліковими періодами при використанні цього методу забезпечується зіставність собівартості продукції з доходами від реалізації. Але даний метод не враховує впливу таких факторів:

• моральний знос об'єкта;

• виробничу потужність основних засобів у різні роки експлуатації;

• збільшення витрат на ремонт в останні роки експлуатації об'єкта основних засобів.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості. При використанні методу прискореної амортизації ліквідаційна вартість об'єкта не враховується. Сума амортизаційних відрахувань в і-му році ( )визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із терміну корисного використання об'єкта, і подвоюється:

; (8.17)

. (8.18)

Річна норма амортизації визначається діленням 100% на кількість років корисного використання об'єкта основних засобів.

Сума амортизації зменшується з року в рік. Сума амортизації останнього року обмежена сумою, необхідною для зменшення залишкової вартості до ліквідаційної, яка за даного методу завжди дорівнює нулю.

Місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Метод зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається:

; (8.19)

. (8.20)

Місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Виробничий метод нарахування амортизації. За цим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

, (8.21)

де – фактичний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг)в і-тому році;

– виробнича ставка амортизації;

, (8.22)

де - загальний розрахунковий обсяг виробництва.

Виробничий метод нарахування амортизації доцільно використовувати для основних засобів, знос яких в основному залежить від інтенсивності їх використання та які можуть самостійно виконувати визначений обсяг робіт (вантажні автомобілі і т.д.).

Кумулятивний метод. Цей метод ще називають методом списання вартості за сумою чисел років. Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

, (8.23)

де – кумулятивний коефіцієнт в і-тому році:

	=	Число років, що залишається до кінця терміну корисного використання об’єкта	(8.24)
		Сума років терміну корисного використання об’єкта

.

Місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Амортизація об’єктів груп 9, 12, 14, 15, може нараховується за будь-яким з вище перелічених методів. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів (група 11) і бібліотечних фондів (група 10) може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100 відсотків його вартості.

На основні засоби груп 1 та 13 амортизація не нараховується.