5.2. Оцінка й облік основного капіталу підприємства

Облік основного капіталу здійснюється в натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники (площа, обсяг, потужність, продук­тивність обладнання, кількість одиниць обладнання і т.д.) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання для вдосконалення складу основного капіталу і т. д.

Вартісна форма обліку необхідна для визначення роз­мірів амортизації, калькулювання собівартості продукції. Облік основних засобів у вартісному виразі називається їх оцінкою.

Оцінку основного капіталу у вартісному виразі здійснюють залежно від:

• моменту проведення оцінки;

• стану основного капіталу.

Залежно від моменту проведення оцінки вартість основного капіталу визначається як:

1) первісна вартість — це фактична вартість основного капіталу на момент його придбання і взяття на баланс.

Первісна вартість складається з таких витрат (згі­дно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»):

• суми, що сплачується постачальникам засобів праці (це фактично ціна придбання основних засобів);

• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні пла­тежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриман­ням) прав на об'єкти основних засобів;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (ство­ренням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

• витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

• витрати на встановлення, монтаж, налагодження ос­новних засобів;

• інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для вико­ристання із запланованою метою.

Первісна балансова вартість основних засобів (В_п) може бути в загальному вигляді представлена формулою:

В_П=Ц + 3 + С + М, грн., (5.1.)

де Ц – вартість придбання основного засобу, грн.;

З – збори, мита, непрямі податки, грн.;

С – витрати на страхування ризиків, грн.;

М – витрати на установку, монтаж і доведення до робочого стану основних засобів, грн.

2) відновна вартість (В_в) – це вартість відтворення основного капіталу в сучасних умовах виробництва. Вона вра­ховує ті ж витрати, що й первісна вартість, але за теперішніми цінами і включає результати переоцінки основного капіталу (індексацію первісної вартості), що проводиться за рішенням уряду.

В_в=В_п*К_і , (5.2)

де В_п – первісна вартість, грн;

К_і – показник індексації, грн.

Відновну вартість об’єкта основних засобів із врахуванням річного проценту приросту продуктивності праці в економіці можна визначити за такою формулою:

, (5.3)

де – річний приріст продуктивності праці в економіці, %.

Відновна вартість основних фондів з врахуванням зношення ( ) визначається як:

, (5.4)

де – накопичена сума амортизаційних відрахувань, грн.

Залежно від стану основних фондів, виділяють:

- повну (первісну і відновну) В_пов вартість основних фондів – це вартість у новому, незношеному стані. Саме за цією вартістю основні фонди обліковуються на балансі підприємства протягом усього періоду їх функціонування;

- залишкову вартість (В_з) основних фондів, яка характеризує реально існуючу їх вартість, ще не перенесену на вартість готової продукції. Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів:

; (5.5)

- ліквідаційну вартість (В_л) – це залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття, спричиненого спрацюванням, тобто це вартість металобрухту.

Для розрахунку середньорічної вартості основного капіталу використовується формула:

(5.6)

де В_п.р.– вартість основних фондів на початок року;

В_вв, В_виб – вартість основних фондів, що відповідно вводяться або вибувають протягом року;

п_1, п_2, – кількість місяців використання основного капіталу, що вводиться або вибуває.

Середньорічна вартість основного капіталу з квартальних даних визначається:

, (5.7)

де В_1,2,3,4 – вартість основних фондів відповідно на кінець 1, 2, 3, 4 кварталів.