План
Вступ
Види шлюбу
Суть шлюбу
Регулятори інституту шлюбу та шлюб і суспільство
Поняття шлюбу
Шлюбний вік в Україні
Сім'я і шлюб в Україні
Про сумісність приватного і публічного інтересів у сімейному праві
Висновок
Список використаної літератури та джерел
Вступ
Шлюб (від слов'янського «слюб» — з'єднання за любов'ю)[1] — історично зумовлена, санкціонована й регульована суспільством форма взаємин між чоловіком та жінкою, яка визначає їхні права та обов'язки одного щодо іншого й щодо дітей. Шлюб тісно пов'язаний з сім'єю. Шлюб - це сімейний союз двох людей, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
У її розвитку протягом XX ст. можна виділити такі історичні стадії:
переважання селянських сімей, усі члени яких працювали разом; разом із процесом індустріалізації все більшого поширення набуває індустріальна сім'я, яка виявлялася у двох формах: на Західній Україні чоловік-голова родини — працював поза межами дому, а дружина вела домашнє господарство; в УРСР — і чоловік, і дружина працювали поза межами дому (симетрична сім'я); сьогодні в Україні все більшого поширення набуває симетрична сім'я. Для неї характерна відсутність жорсткого розподілу ролей за статевою ознакою. І чоловік, і дружина працюють. Високий рівень гнучкості, властивий симетричній сім'ї, дозволяє їй краще адаптовуватися до будь-яких ситуацій за умов швидких соціальних змін. Такі сім'ї є більш характерними для пар із високим рівнем освіти.
В Україні заборонено шлюби між близькими родичами, однак поза тим українське суспільство є ендогамним, тобто шлюбних партнерів обирають, переважно, із тієї самої соціальної, расової, етнічної чи релігійної групи. Вибір партнера є, зазвичай, індивідуальною справою і базується на взаємній згоді.
Види шлюбу
Шлюб — сімейний союз одного чоловіка й однієї жінки (моногамний), або полігамний, який має два види: союз одного чоловіка і двох або декількох жінок (полігінний), однієї жінки і двох чи декількох чоловіків (поліандричний), закріплений законом або культурними традиціями.
Одностатевий шлюб — це шлюб, визнаний за законом або шлюб, що визнано в соціальному відношенні між двома людьми однієї статі.
В українській мові жінку в шлюбі з чоловіком називають одруженою або дружиною цього чоловіка. В Україні, як і багатьох інших країнах, існує традиція зміни прізвища. Здебільшого дружина приймає прізвище свого чоловіка, в окремих випадках чоловік може взяти собі прізвище дружини. Іноді утворюються подвійні прізвища.
Існують поняття церковного шлюбу й цивільного шлюбу. Хоча здебільшого люди, які вступають у церковний шлюб у сучасну епоху вступають також у цивільний шлюб, але історично це було не обов'язковим. Церковний шлюб здійснюється за ритуалами відповідної релігії, цивільний шлюб реєструється в державних установах. Люди можуть проживати разом, утворюючи сім'ю, але не вступаючи в шлюб (Фактичний шлюб).
Історично шлюб був союзом між чоловіком і жінкою. В сучасну епоху законодавством деяких країн дозволені цивільні шлюби між особами однієї статі.
Шлюби часто розпочинаються особливою церемонією — весіллям. Весіллю за традицією передують церемонії сватання та заручин, призначені, відповідно, для пропозиції укласти шлюб і для оголошення наміру провести весілля.
Шлюб припиняється або внаслідок розлучення або внаслідок смерті чоловіка або жінки. Після смерті чоловіка дружину називають вдовою, після смерті дружини чоловіка називають вдівцем.
Суть шлюбу
Суть шлюбу визначається встановленими суспільними відносинами. Шлюб здійснюється для утворення сім'ї, народження дітей, спільного проживання і утворення спільної власності. Права і обов'язки людей, які вступають в цивільний шлюб, закріплені у законодавстві, яке може бути дуже різним у різних країнах, і яке змінювалося впродовж епох.
В деяких суспільствах була дозволена полігінія — шлюб між одним чоловіком і кількома жінками. Протилежна ситуація, коли одна жінка має кількох чоловіків, називається поліандрією.
Законодавства сучасної ери, зокрема законодавство України, здебільшого передбачають рівні права та обов'язки шлюбних партнерів. Однак, у різні епохи і в різних країнах, права чоловіка та жінки відрізнялися й можуть відрізнятися й сьогодні. Навіть у державах, де проголошена рівність партнерів, суспільна мораль часто встановлює свої, відмінні від закону, норми поведінки шлюбних партнерів. Зазвичай мораль засуджує позашлюбні статеві відносини, однак, суспільство часто доволі легко прощає подружню зраду чоловікові, й дуже строге щодо поведінки дружини. В деяких суспільствах подружня зрада з боку дружини строго карається законом. До таких суспільств належать, зокрема, суспільства, які живуть за законами шаріату.
Матеріальні права шлюбних партнерів теж установлюються законом і значно відрізняються як у різних країнах, так і навіть у різних областях однієї країни. Майнові права подружньої пари були різними в різні епохи. В деяких країнах при вступі у шлюб, чоловік та жінка вкладають шлюбний контракт, який визначає їхні права під час спільного проживання та при розлучені. В деяких країнах майно, придбане за час спільного проживання, вважається спільним і при розлученні ділиться між колишніми партнерами, в інших країнах такого правила немає. У випадку розлучення суд може призначити виплату аліментів тій стороні, яка потрапляє при розлученні в скруту.