1. Свинець як виробнича шкідливість

Свинець та його сполуки, переважно аерозолi, потрапляють в органiзм через дих.шляхи у виглядi пилу i парiв через шкіру та шкт. Виводять свинець з органiзму через кишки й нирки. Свинець депонусться здебiльшого в кiстках у виглядi трифосфату свинцю. Цей метал i його сполуки протоплазматичнi отрути. В умовах виробництва отруєння свинцем (сатурнiзм) носять характер хронiчних отруєнь, якi хар-ся полiморфiзмом. При цьому характерним для iнтоксикації є змiни у порфiриновому обмiнi .Клiнiчнi симптоми свинцевих отруєнь розвиваються повiльно i протягом певного часу можуть не виявлятися. Розрiзняють такi форми вияву iнтоксикацй: початкова форма, що має малосимптомний перебiг, легка форма, що супр-ся функцiональним порушенням ЦНС i змiною картини периферiйної кровi, i виражена форма — анемiя, полiневропатiя, ушкодження ССС та ШКТ, астеновегетативний синдром i енцефалопатiя. Серед симптомiв свинцевої iнтоксикацiї слiд видiлити такi: 1. Свинцева смуга на яснах. 2. Ретикулоцитоз, що є ознакою регенерацiї кровi. 3. Поява в кровi базофiльно-зернистих еритроцитiв. Свинець руйнує еритроцити, звiльняє гемоглобiн, який потiм перетворюється на бiлiрубiн, зумовлює жовте забарвлення склер i шкiри. 4. Пiдвищений вмiст порфiрину в сечi. 5. “Свинцевий колорит” — своєрiдний блiдо-сiруватий колiр шкiри обличчя.6.. Наявнiсть свинцю в сечi. Змiни з боку ЦНС хар-ся астенiчним синдромом i скаргами хворих на головний бiль, пiдвищену втомлюванiсть, млявiсть, дратiвливiсть, погiршення пам’ятi, бiль у кiнцiвках. Найтяжчою формою свинцевої iнтоксикацii є свинцева енцефалопатiя, зумовлена спазмом судин мозку або їхнiм органiчним ушкодженням. Зміни з боку ШКТ: неприємний присмак у роті, поганий апетит, нудота, печія, інколи блювання. Найважливішою ознакою є свинцева коліка, яка хар-ся різким переймоподібним болем у животі, закрепом, який не проходить при прийнятті послаблюючих засобів, і підвищення АТ. Сатурнізм може супр-ся метатоксичними явищами – ушкодженням суглобів, нирок, секреторної діяльності шлунку. ГПК свинцю і його неорганічних сполук = 0,01 мг/м3.

Профілактика. Здійснюють медичні й санітарно-технічні заходи. Медичні огляди проводяться не рідше як раз на рік неприйманні на роботу і при роботі в контакті з свинцем. Крім клінічного обстеження працюючих треба пpoвoдити лaбopaтopнi дослідження, що дають змогу оцінити інтенсивність всмоктування свинцю і підтверджують його токсичні ефекти. До санітарно-технічних заходів відносять застосування вентиляції, індивідуальних засобів захисту, зміну технологічного процесу (заміна свинцевих акумуляторів лужними, свинцевого білила цинковим, свинцевої пасти пастою з пластичних матеріалів).

2. Гігієнічні основи здорового способу життя

Здоровий спосіб життя людини-це великий комплекс біологічно та соціально цілеспрямованих і доцільних методів і засобів життєдіяльності,які відповідають потребам і можливостям людини і яких вона свідомо дотримується з метою забезпечення формування,збереження та укріплення здоров,я ,здатності до продовження роду і досягнення активного довголіття.

До суб,ективних методів і засобів здорового способу життя відносяться:

-дотримання особистої гігієни –дотримання режиму праці і відпочинку, сну і бадьорості, режиму харчування.

- регулярне підтримання чистоти тіла.

- регулярні заняття фізичною культурою, використання методів і засобів загартовування організму.

- не допускати зловживання шкідливими звичками – наркотиками, токсикантами, алкоголем, тютюнопалінням.

- рівень культури особистості.

До об,єктивних методів і засобів відносяться

- Матеріальне забезпечення особистості, яке обумовлене рівнем освіти. Професійною приналежністю, наявністю і характером роботи, рівнем її оплати. Наявністю і чисельністю сім.ї, житлові умови.

- - забезпеченість холодним і гарячим водопостачанням у житлі, а для ряду професій- і на виробництві. Чи заклади громадського характеру- лазні, сауни, басейни.

- - психогігієнічний мікроклімат у взаєминах з громад кістю, трудовим колективом, у сім,ї тощо.

- - повноцінність. Достатність, збалансованість, різноманітність харчування.

- - відповідність гігієнічним вимогам побутового та виробничого одягу її взуття, індивідуальних засобів захисту на виробництві.

- - відповідність гігієнічним вимогам важкості, інтенсивності. Напруженості праці. Факторів виробничого середовища.

- Чинники ризику об'єднують у чотири основні групи, які детермінують стан здоров'я людей (П.Г. Отрощенко, В.О. Мовчанюк, І.І. Нікбергта ін., 1991):

1. Спосіб життя (вживання алкоголю і тютюну, неправильне харчування, дистреси, гіподинамія, вживання наркотиків, зловживання ліками, неміцність сім'ї, самотність тощо).

2. Спадкові (схильність до спадкових і дегенеративних захворювань).

3. Чинники, пов'язані з якістю навколишнього природного й антропогенного середовища та соціальних умов життя (хімічне і радіаційне забруднення повітря, грунту, води, харчових продуктів, умови праці, побуту, рівень культури, процеси урбанізації, підвищення шумового фону, геліокосмічні, метеорологічні та інші впливи).

4. Чинники, які виникають унаслідок недостатньої ефективності профілактичних заходів, несвоєчасної медичної допомоги, слабкої матеріально-технічної бази охорони здоров'я тощо.

Задача 1

Висновок : Існує високий ризик розвитку внутрішньо лікарняної інфекції так як 1. допустима норма 4 ліжка по 7 м.кв на 1 ліжко ( в даному випадку 30 м.кв на 5 ліжок). 2. коеф. Аерації = 0.48/42 = 1:87( норма 1:35-1:50) – відсутня вентиляція. 3. збільшений вміст СО2 в повітрі (норма до 0.1). 4. бактеріальне забруднення повітря.

Задача 2

Уаріант4

Гігієнічна оцінка лазерного випромінювання (фізичні властивості і біологічний ефект, галузі застосування у медичній практиці, можливі зрушення у стані здоровя та захворювання, профілактика).

Лазерне випромінювання (ЛВ) - особливий вид електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі 0,1-1000 мкм.

Основними фізичними величинами, що характеризують лазерне випромінювання, є:

• довжина хвилі λ, мкм;

• енергетична освітленість (густина потужності Wi), Вт/см* - відношення потоку випромінювання, що падає на ділянку поверхні, яка розглядається, до площі цієї ділянки;

• енергетична експозиція Н, Дж/см² - відношення енергії випромінювання, що падає на ділянку поверхні, яка розглядається, до площі цієї ділянки;

• тривалість імпульсу і, с;

• тривалість впливу t, с — час впливу лазерного випромінювання на людину протягом робочої зміни;

• частота повторення імпульсів fi, Гц - кількість імпульсів за 1 с. 

За характером генерації випромінювання лазери діляться на імпульсні (тривалість випромінювання 0,25 с) і безперервної дії.

При дії прямих променів на організм людини можливий розвиток так званих первинних і вторинних біологічних ефектів. Первинні ефекти - це органічні зміни, що виникають безпосередньо в тканинах, які опромінюються; вторинні ~ неспецифічні зміни, що виникають в організмі у відповідь на опромінювання.

Органами-мішенями для лазерного випромінювання є шкіра й очі. Лазерне випромінювання оптичної і ближньої інфрачервоної зон спектра при потраплянні в орган зору досягає сітківки, а випромінювання ультрафіолетової і дальньої інфрачервоної зон спектра поглинається кон'юнктивою, рогівкою, кришталиком.

У механізмі дії характерними є органічні зміни тканин безпосередньо в місці опромінення і неспецифічні зміни в усьому організмі у вигляді різноманітних функціональних порушень рефлекторного характеру.Ця дія обумовлена тепловим, механічним й електрохімічним ефектом. Опромінення шкіри лазерною енергією може також призвести до утворення пухлин. При передозуванні лазерних променів настають функціональні зміни ЦНС, серцево-судинної, ендокринної системи, зростає втомленість, з'являється головний біль, роздратованість, порушується сон.Місцева дія лазерного випромінювання на орган зору спричинює тимчасову втрату зору, а в разі опіку – незворотню сліпоту.

У хірургії бактерицидна дія і коагуляційні властивості лазера дали змогу застосувати його під час операції на травному каналі, паренхіматозних органах, нейрохірургічних операцій, у хворих із підвищеною кровоточивістю. Використовують як скальпель у хірургії при операціях на сітківці.

Профілактика несприятливого впливу лазерного випромінювання повинна базуватись на нормативних документах, що регламентують величини гранично допустимих рівнів і концентрацій усіх виробничих чинників. Профілактика несприятливої дії лазерного випромінювання передбачає загальні та індивідувальні заходи. До загальних колективних заходів належать організаційні, інженерно-технічні, планувальні та санітарно-гігієнічні. З метою створення безпечних умов праці потрібне окреме приміщення для розміщення лазерної апаратури з відповідною припливно-відпливною вентиляцією, звукоізоляцією та екрануванням пучка променя. До заходів індивідуального захисту належать окуляри, щитки, маски зі спектрильно-селективною прозорістю і спеціальний захисний одяг, халати та рукавички.

Гігієнічні вимоги до улаштування, обєднання та експлуатації радіологічного відділення лікарні.

Є 6 типів радіологічних відділень: рентгенологічне, дистанційної променевої терапії, променевої терапії закритими радіоактивними речовинами, променевої терапії відкритими радоактивними речовинами, діагностичного з використанням відкритих радіоактивних речовин, змішанні відділення.

Запобігання найближчим і віддаленим несприятливим наслідкам, пов’язаним з дією іонізуючих випромінювань на персонал радіологічних відділень, потребує цілеспрямованого здійснення СЕС запобіжного нагляду, а від персоналу – збереження обгрунтованих офіційних правил експлуатації радіологічної апаратури. Кожне радіологічне відділення повинно мати спеціальний санітарний паспорт, складений разом із органами санітарного нагляду і зареєстрований МВС. Радіологічні відділення інших типів: у радіологічних відділеннях використовують не лише закриті (рентгенівські апарати, у-випромінювачі, в-трони), а й відкриті джерела іонізуючих випромінювань. Тому гігієнічні вимоги до їхнього облаштування в експлуатації повинні бути спрямовані на запобігання як зовнішньому, так і внутрішньому опроміненню. Ці відділення розташовують в ізольованій прибудові до головного корпусу або в окремому будинку. Їхнє внутрішнє планування передбачає 4 ізольовані групи приміщень: для діагностики відкритими джерелами іонізуючих випромінювань, променевої терапії відкритими і закритимирадіоактивними речовинам, дистанційної променевої терапії. Гігієнічні вимоги до будівництва та експлуатації рентгендіагностичних відділень пов’язані з потребою забезпечити радіаційну безпеку персоналові, який обслуговує людей, котрі перебувають у суміжних приміщеннях, куди може проникнути рентгенівське випромінювання. Рентгендіагностичне відділення розміщують на першому поверсі головного корпусу в торці будинку або в спеціальній прибудові до нього. Діагностичний кабінет відділення складається з процедурної, кімнати управління і фотолабораторії, розташованих біля неї. Крім того, до його приміщень належить кабінет лікаря, кабіна для роздягання хворого, кабіна з кушеткою, кімната чекання. Для захисту суміжних із процедурною приміщень від рентгенівського опромінення використовують стаціонарні захисні пристрої: стіни, перекриття, перегородки, оглядові вікна з про свинцьованого скла. Унаслідок дії іонізуючої радіації у повітрі процедурної утворюється озон і азоту оксиди. Тому процедурна має бути обладнана припливно-витяжною вентиляцією з кратністю повітрообміну від 4-5 до 6-10. Світловий коефіцієнт у кабінеті повинен знаходитися у межах не менше 1 : 10 Для створення радіаційної безпеки обслуговуючого персоналу істотне значення має раціональне використання захисних засобів типу екранів. Індивідуальний захист: велика і мала пересувні захисні ширми, запона із про свинцьованої гуми, що захищає ноги рентгенолога, нагрудний фартух і захисні рукавиці з того самого матеріалу. Персонал повинен суворо дотримуватись вимог спеціальних правил стосовно місця розташування під час процедур, часу перебування на робочому місці, використання засобів індивідуального захисту тощо. Під час проведення діагностичних (терапевтичних) процедур персонал зобов’язаний забезпечити пацієнта відповідними засобами індивідуального захисту ділянок тіла, які не опромінюються.

Задача 1

Допустима кількість годин:

• Молодші класи – 24 год

• Середні – 30 – 36 год

• Старші – 36 год

Тривалість уроків:

• 1 клас – 35 хв

• 2 – 4 клас – 40 хв

• 5 – 12 клас – 45 хв

Кількість годин для молодших та старших класів перевищує допустиму. Тривалість уроків не відповідає віковим нормам. Математика та українська мова не можуть бути першими уроками. Отже, розклад занять не відповідає гігієнічним нормам.

Розклад уроків повинен враховувати оптимальне співвідношення навчального навантаження впродовж тижня, а також правильне чергування протягом дня і тижня предметів природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками музики, образотворчого мистецтва, трудового навчання та основ здоров'я і фізичної культури.

Робочий тиждень для учнів 1 класу протягом навчального року має передбачати встанов­лення додаткового розвантажувального дня (четвер), до розкладу якого не вводяться предмети, які потребують значного розумового напруження (математика, мовні предмети тощо).

Тривалість перерв між уроками для учнів 1 класу повинна бути не меншою 15 хвилин, для всіх інших класів - не менше 10 хвилин. Тривалість великої перерви (після 2-го уроку) має складати 30 хвилин. Замість однієї великої перерви після 2-го і 3-го уроків можна влаштовувати перерви впродовж 20 хвилин. Під час перерв необхідно організовувати перебування учнів на .відкритому повітрі та їх харчування.

Для профілактики виникнення втоми, порушень постави та появи розладів з боку органу зору серед учнів початкових класів на уроках письма, мови, читання та математики через кожні 15 хвилин уроку потрібно проводити фізкультурні хвилинки та спеціальну гімнастику для очей.

Задача 2

D =

D –доза

D = = 0, 004032 Р

Переопромінення немає.

Уаріант6