О. П. Бородін—великий хімік і композитор (Усний журнал)

1-й учень.

Море бурно шумит, волны седые катит,

По морю едет пловец, молодой и отважный,

Везёт он с собой товар дорогой, непродажный.

А ветер и волны навстречу бегут

И пеной холодной пловца обдают.

Море бурно шумит, волны седые катит.

Борется с морем пловец удалой, не робеет.

Казалось, он справится с бурной волной, одолеет.

Но ветер и волны навстречу бегут

И лодку от берега дальше несут.

Он силы удвоил, на вёсла налёг,

Но с морем упрямым он сладить не смог.

Лодка всё дальше и дальше плывёт.

Лодку волною в море несёт.

Там, где недавно лодка плыла,

Лишь ветер гулял и седая волна.

2-й учень. В цих словах, написаних Олексан­дром Порфирійовичем Бородіним, як і в музиці, створеній ним, звучить оптимістичний гімн Людині. Лікар і хімік, поет, музикант і композитор, видат­ний учений, чуйний товариш і улюблений педагог — ось ким був Олександр Порфирійович Бородін.

3-й учень. Олександр Порфирійович наро­дився 11 листопада 1833 року в Петербурзі. Через слабке здоров'я Саша не відвідував школу. Учите­лі навчали його вдома. За навчання платила мама, яка не шкодувала коштів для освіти сина. Саша вчився добре. Ще в дитячі роки він вивчив фран­цузьку, німецьку, англійську мови, а пізніше ще й італійську. Із усіх предметів йому найбільше по­добалася хімія. У дванадцять років він перетворив усю квартиру на хімічну лабораторію. На вікнах стояли банки з реактивами й розчинами. Часто по квартирі поширювалися задушливі гази — плоди його перших «наукових» пошуків у галузі хімії.

4-й учень. Мати Сашка у вільний час люби­ла грати на гітарі. Тоді її маленький син сідав біля неї і слухав, мов зачудований, чудові звуки гітари, що супроводжували спів матері. Помітивши його захоплення музикою, мати запросила одного із сол­дат Семенівського полку навчати сина гри на флей­ті. Талановитий хлопчик у 9 років написав невели­ку фортепіанну п'єску «Полька Елен», а в 13 років «Концерт для флейти в супроводі фортепіано».

5-й учень. Але хімія залишалася улюбленим заняттям Саші. Він сумлінно готувався до скла­дання іспиту у вищий навчальний заклад. Восени 1850 року Олександр Бородін вступив до Медико-хірургічної академії. Хімію студентам академії ви­кладав відомий учений Микола Миколайович Зінін. Уже на першому курсі Олександр Бородін почав самостійно займатися науковою роботою, у результа­ті якої він уперше одержав гліколеву кислоту.

Завантаженість навчанням, науковою роботою не давали можливості Бородіну приділяти багато часу музиці, проте час відпочинку у вихідні був присвячений тільки їй.

6-й учень. У 1856 році Олександр Бородін за­кінчив повний курс Медико-хірургічної академії та почав працювати у Другому військово-сухопутному госпіталі. Але старе захоплення — любов до хімії, посилене дружбою з видатним хіміком Зініним,— зробило свою справу: молодий лікар ки­дає роботу в госпіталі й починає працювати над дисертацією. У 1858 році він захистив дисертацію й отримав науковий ступінь доктора наук. Через рік Бородін їде за кордон для вдосконалення знань у галузі хімії в один із тогочасних наукових центрів — маленьке містечко Гейдельберг.

7-й учень. У Гейдельберзі Бородін зустріча­ється з Д.І.Менделєєвим, І.М.Сєченовим та інши­ми російськими вченими.

Після повернення на батьківщину О.П.Боро­дін отримав звання професора, його призначили за­відувачем нової хімічної лабораторії. Як і раніше, він увесь вільний час присвячує музиці. Він пише пісні, романси, відомий музичний твір — оперу «Князь Ігор».

У 70-х роках він стає відомим не лише як хімік і композитор, а ще і як активний суспільний діяч. Після виходу М. М. Зініна у відставку О.П.Боро­дін очолив хімічну лабораторію Медико-хірургічної академії.

У 70-і роки він пише Першу симфонію та інші музичні твори. Багато нового вніс О. П. Бородін у хі­мічну науку. Він першим у світі одержав флуор органічну сполуку, вивчав та відкривав нові речовини.

8-й учень. Минали роки. О.П.Бородін був відомий не лише в Росії. У великих зарубіжних хімічних лабораторіях завжди цікавилися його відкриттями. У Західній Європі й Америці музич­ні твори О.П.Бородіна мали значний успіх. Він уже закінчував оперу «Князь Ігор», але отримати остаточний варіант йому не судилося. 15 лютого 1887 року О.П.Бородіна не стало.

Зараз хіміки й музиканти сперечаються, кому належить О.П.Бородін: науці чи мистецтву? На це питання може бути лише одна відповідь: Бородін належить народу.