31. Розробка в педагогіці цілей виховання.

40. Формування особистості в колективі.

Лише в атмосфері колективу з його гуманними етично - психологічними відносинами між людьми, можлива плідна творча діяльність кожного індивіда, створюються реальні умови для всебічного розвитку здібностей людини - трудівника і застосування їх в різних сферах трудової діяльності. Колективізм створює реальні передумови для виявлення потенційних творчих можливостей особистості, розвиток її соціально значущої ініціативи, цілеспрямованості, свідомої участі в управлінні суспільними процесами.

В.О. Сухомлинський наголошував думку про те, що „особистість – це гвинтик механізму, який має підкорятися інтересам колективу. Він вважав, що колектив – це багатство індивідуальностей, і чим більше самодостатніх індивідуальностей буде в кожному колективі, тим багатшим він буде. Треба враховувати особистість, якщо вона щось вміє, щось знає і може цим поділитися. Чим більше буде таких дітей, тим більш діяльнішим буде колектив. жливим наслідком формування переконань є виникнення одного з стрижневих якостей особистості, а саме моральної стійкості. Під формуванням стійкості психологи розуміють „поступове перетворення дитини з істоти, підкореної зовнішнім впливом, у суб’єкта, здатного діяти самостійно, на основі сформованих переконань”. Значення цієї риси особистості важко не помітити. Бо вона – джерело принциповості, умова, яка дозволяє людини відстоювати свої погляди і переконання, якості, без якої неможливе формування бійця. Людина свідомо чи підсвідомо, але постійно порівнює себе з реальними людьми або ідеальними еталонами. Вона постійно зіставляє себе, свої дії і вчинки з певним ідеальним уявленням про себе. Так виникає самооцінка. Саме так відбувається зіставлення реальної поведінки групи з певним еталоном. Так народжується оцінка людиною групи.

42.Суть і структура самоуправління в школі. Розвиток ініціативи і самодіяльності учнівських колективів як умова підвищення їх ролі у вихованні учнів.

учнівське самоуправління розглядається як: 1) метод самоорганізації виховного колективу, самодіяльний початок у діяльності учнівського колективу, який допомагає розвивати організаторські якості особистості, навички і прийоми організаторської діяльності, у числі яких вміння планувати, правильно розподіляти доручення, налагоджувати облік і контроль (В.Коротов); 2) один із дійових шляхів формування активності учнів (Б.Кобзар); 3) початковий тип об’єднання, сутність якого – обов’язкова участь усіх школярів у керівництві справами свого колективу; засіб і метод розвитку громадянської активності, ініціативності і самостійності (Л.Гордін); 4) спосіб організації дитячого життя (П.Лосєв); 5) принцип і метод виховання, спосіб життя учнівського колективу (Н.Протасова).

Структура: (один з варіантів): 1. Президент (директор).

2. Парламент:

– міністерство по праці;

– міністерство по організації дозвілля;

– міністерство по екології;

3. Комітет з конфліктів:

– батьки;

– учні;

4. Педагоги.