Тільця мейснера (майснера)

Це дотикові, тактильні рецептори (corpusculum tactus), що присутні у сосочковому шарі шкіри, розміщується під покровним епітелієм (в сосочках шкіри, під епітелієм, який вкриває губи рота, соски молочних залоз). Тільце має видовжену форму, зовні вкрите сполучнотканинною капсулою. Серцевина тільця утворена пластинчастими допоміжними клітинами, які чергуються з розширеними нервовими терміналями. У формуванні тільця беруть участь кілька мієлінових волокон. У капсулу вплітаються колагенові волокна. Воно представляє собою утворення циліндричної або овоїдної форми, довжиною 40–160 мкм та діаметром близько 30–50 мкм. Ззовні дотикове тільце вкрите сполучнотканинною капсулою. У нижній полюс та бокові відділи тільця проникають декілька мієлінових нервових волокон, які втрачають мієлінову оболонку та дуже галузяться. Термінальні гілочки утворюють розширення, що контактують з поперечно розміщеними пластинчастими гліоцитами, які формують нерегулярні шари.

Інші інкапсульовані тільця

Колби Краузе (t^о), генітальні тільця (2-3 гілочки під капсулою у складі статевих органів), тільця Гольджі-Маціоні зустрічаються рідше.

Особливістю генітальних тілець (corpuscular genitalia), які залягають у сполучній тканині статевих органів, є те, що під їх сполучнотканинну капсулу занурюється не одне, а два-три нервових волокна.

Кінцеві колби (bulbi terminales), або колби Краузе, виявлені у шкірі, кон’юнктиві, слизовій оболонці губ рота та ротовій порожнині; вони складаються з термінальних гілочок чутливого нервового волокна, які утворюють нервові розширення; внутрішній гліальній колбі та зовнішній сполучнотканинній капсулі. Діаметр кінцевої колби близько 50 мкм.

Рецептори м’язів та суглобів нервово-м’язові веретена

Чутливі нервові закінчення скелетної м’язової тканини та сухожиль називаються нервово-м’язовим (terminatio neuromuscularis fusi) та нервово-сухожильними (terminatio neurotendinea fusi) веретенами. Нервово-м’язові та нервово-сухожильні веретена представляють собою утворення овальної форми, оточені сполучнотканинною капсулою. Чутливі мієлінові нервові волокна, підходячи до капсули, втрачають мієлінову оболонку, у порожнині капсули волокна розпадаються на термінальні гілочки, які на пучках сухожильних волокон мають вид кущиків. У м’язових веретенах ці терміналі галузяться та оплітають м’язові волокна веретен, причому саме м’язове волокно втрачає посмугованість.

Капсула. Комплекс інтрафузальних волокон з нервовими терміналями оточений багатошаровою капсулою, зовнішні шари якої є похідними периневрію, а внутрішні розглядаються як аналоги ендоневрію.

М’язові веретена – чутливі сприймаючі прилади скелетних м’язів. Їх кількість у різних м’язах значно варіює, але вони присутні практично у всіх м’язах, за виключенням деяких очних. Основні структурні елементи м’язового веретена – інтрафузальні м’язові волокна, нервові волокна та капсула.

Інтрафузальні м’язові волокна. Це видозмінені посмуговані м’язові волокна, що втрачають смугастість. М’язове веретено містить від 1 до 10 коротких інтрафузальних м’язових волокон. У середній (екваторіальній) їх частини ядра утворюють компактне скупчення (волокна з ядерною сумкою) або розміщуються ланцюгом (волокна з ядерним ланцюгом). М’язові волокна, що знаходяться навколо інтрафузальних називають екстрафузальні м’язові волокна.

Нервові волокна. Терміналі І_-волокон утворюють спіраль у межах екваторіальної зони обох типів інтрафузальних м’язових волокон (первинні, або анулоспіральні закінчення). Терміналі більш тонких ІІ-волокон закінчуються на інтрафузальних волокнах у ділянці, яка розміщена поруч з екваторіальною (вторинні закінчення, частіше зустрічаються у волокнах з ядерним ланцюгом). Еферентні А_-волокна утворюють нервово-м’язові синапси з інтрафузальними волокнами в кінцевій їхній частині.