9.7. Відмивання "брудних" грошей у країнах Центральної Східної Європи

Крах комуністичного режиму і перехід до ринкових відно­син в економіці супроводжувався зростом злочинності в усіх без винятку посткомуністичних країнах. Це стало непередбаченим і разом з тим неминучим явищем. Ослаблення органів правопоряд­ку, нездатність влади внести невідкладні зміни в законодавчі ак­ти, які відображають серйозні зміни в суспільному й економічно­му житті, — усе це широко відкрило шлюзи перед хвилею зроста­ючої злочинності, яка захлеснула колишні соціалістичні країни.

Досвід показує, що швидкість і результативність процесів трансформації суспільства безпосередньо відбиваються на сту­пені криміналізації населення і на успіхах у боротьбі зі зло­чинністю, включаючи економічну злочинність. У країнах Цент­ральної і Південно-Східної Європи, які домоглися в короткий термін помітних успіхів у ринковому перетворенні економіки, спостерігаються позитивні зрушення й у боротьбі зі злочинністю. У державах, які виникли після розпаду СРСР, процес ринкових реформ протікає вкрай болісно, з целиким запізненням і супрово­джується високим рівнем злочинності та корупції.

Характерна риса сформованої тут ситуації — тісне перепле­тення "чисто" карної й економічної злочинності. Як наслідок значна частина господарського сектора вийшла з-під контролю фінансових органів і перетворилася на "тіньову" економіку. В Ук­раїні її частка в господарському житті, за деякими даними, пере­вищує 40% .

Існування надто значного "тіньового" сектора неможливе без обігу величезної кількості "брудних" грошей. Вони надходять у цей сектор від організованих злочинних груп, і ,в свою чергу, найефективнішим способом "підживлюють" ці групи, забезпечу­ючи міжнародний масштаб їхньої діяльності. Міжнародні ор­ганізації, які займаються боротьбою зі злочинністю і з відмиван­ням грошей (наприклад ФАТФ), давно вже на це звернули увагу. Країни Центральної і Східної Європи, включаючи держави СНД, почали викликати в них заклопотаність насамеперед не як об'єкт

* За станом на 2000 р. частка неконтрольованої грошової маси становила 44,4%, тобто суму в 8,6 млрд грн. (Урядовий кур'єр.— 2000. — 28 січня , с.5 ).

376

відмивання "брудних" грошей, здобутих в індустріально розвину­тих країнах, а як території, звідки надходить величезна маса Таких грошей. На думку секретаря ФАТФ, "очевидний наслідок зрос­тання організованої злочинності в цьому регіоні - накопичення саме тут величезної кількості "брудних" грошей" [96, с 11].

Через нестабільність банківської системи власники "бруд­них" грошей у цьому регіоні спочатку рідко зверталися з метою їхнього відмивання до послуг банківських установ. Вони прагну­ли (і багато хто прагне й тепер) перетворити їх якнайшвидше у вільно конвертовану валюту і вивезти на Захід або будь-якими ка­налами переказати до банків, розміщених в офшорних центрах.

Велику заклопотаність і тривогу на Заході викликає також зв'язок східноєвропейських "відмивателів" грошей з наркобизне­сом та іншими видами організованої злочинності. Керівник Кримінальної служби заявив, що фінансові кошти, які відмива­ються злочинними угрупованнями з країн СНД у банківсько-кре­дитних установах Великої Британії, ведуть походження від чоти­рьох категорій злочинів: загальнокримінальних; від продажу зброї, дорогоцінних металів і радіоактивних речовин; з таємних фондів комуністичної партії, а також із коштів, призначених для відмивання з метою закупівлі новітніх технологій і устаткування.

Відображенням такої заклопотаності стало скликання в Страсбурзі в 1994 р. Конференції Ради Європи з проблем відми­вання грошей у країнах, які переживають період трансформації суспільного устрою (Conference on Money Laundering in States in Transition). До складу делегацій, які представляли ряд держав регіону, входили фахівці різних галузей економіки і науки. Усі учасники Конференції дійшли єдиної думки: явище відмивання грошей у цих країнах — це не наукова гіпотеза, а реально існуюча проблема. Спочатку це явище було одностороннім, оскільки дохо­ди від злочинної діяльності в регіоні переправлялися в Західну Європу й інші регіони планети. Там за допомогою витончених ме­тодів "очищення" виконавці мистецьки знищували сліди злочин­ної діяльності. Так діяли, наприклад, два брати-чеченці, які з'яви­лися у Великій Британії наприкінці 1992 р. з 5 млн дол США готівкою і приблизно з такою ж сумою в німецьких марках. У лю­тому 1993 р. вони були вбиті, і слідство, проведене під

377

Міжнародне оподаткування

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

керівництвом інспектора поліції Чарльза Хілла, опублікувало такі факти: "Готівка була поміщена на рахунки в найбільших британсь­ких клірингових банках, а також в американських фінансових ус­тановах з резиденцією в Лондоні. Від імені холдингових компаній рахунки були відкриті в банках на Багамських і Британських Віргінських островах. Брати і їхні спільники попросили також інші британські й іноземні банки відкрити рахунки в англійських фунтах, американських доларах, німецьких марках, австрійських шилінгах, а також у французьких і швейцарських франках. Кон­тролем над переказом грошей займалася спеціально заснована з цією метою фірма з резиденцією в Парк Лайн у Лондоні. За допо­могою телеграфних переказів були відкриті рахунки в Голівуді, Відні, Санкт-Петербурзі, Нікосії, Москві, Варшаві, Парижі, а та­кож у Бургасі — болгарському курорті на Чорному морі. На деяких рахунках відзначені внески і виплати, проведені від імені холдин­гових компаній, тоді як інші залишилися невикористаними. Найбільш важливим аспектом усієї цієї справи була надзвичайно розгалужена мережа зв'язків, а також складні методи пере­плетення периферійних осередків" [ 97, с 1—7].

Зрозуміло, переказ (чи нелегальний вивіз) грошей за кор­дон, у країни Заходу і наступне їхнє відмивання — це не єдиний шлях легалізації доходів, який практикують злочинні угрупован­ня країн Східної Європи. На конференції в Страсбурзі була звер­нута увага на активність злочинних елементів у себе на батьківщині ("у рідних пенатах") у процесі приватизації держав­ної власності і у впровадженні в легальні сектори економіки. За словами одного з учасників конференції, "найбільш привабливі методи... — участь у процесі приватизації, а також фіктивні іно­земні інвестиції. "Брудні" гроші, накопичені в результаті госпо­дарських злочинів, поміщені спочатку за кордоном, дуже часто повертаються в країну, у якій здійснений злочин, схованими під виглядом іноземних інвестицій" [ Цит. за: 93, с 187].

Особливу тривогу на Заході викликає зв'язок організованої злочинності з російською банківською системою, виявлений ще на самому початку трансформаційних процесів [101, с 470]. Така тривога цілком обгрунтована, тому що повсюдно існує думка, що "кращий метод ведення злочинних справ і відмивання грошей —

володіння банком" [94, с 2]. Користуючись недосконалістю зако­нодавства, недостатнім ступенем чи навіть повною відсутністю контролю, російські злочинні угруповання, — так говориться в до­повіді Держдепартаменту США, — встановили контроль над бага­тьма такими установами [101, с 522—523]. Ще більш категоричні висновки аналітиків ООН: "Ці групи опанували російську банківську систему. Без яких-небудь оглядок вони залякують банкірів і бізнесменів, застосовуючи навіть насильство відносно тих, хто відмовляється від співробітництва з ними".

Неблагополуччя в банківській системі доповнюється широ­комасштабною корупцією урядових чиновників. Про це ще раз нагадав міжнародний скандал, який трапився у фінансових колах у серпні 1999 р. У газетах США і Західної Європи з'явилися публікації про відмивання в Нью-Йоркському банку гігантської суми "брудних" грошей, украдених у держави урядовими чинов­никами Росії. У вересні того ж року конгрес США провів спеціальні слухання, присвячені цьому питанню.

У такій ситуації уряди і правоохоронні органи постко­муністичних країн Східної Європи не сидять, склавши руки. Вони додають своїх зусиль до спільної міжнародної боротьби з організо­ваною злочинністю і відмиванням "брудних" грошей. Представни­ки багатьох держав цього регіону співробітничають з ФАТФ. Віденську конвенцію ООН з боротьби з наркобізнесом і відмиван­ням "брудних" грошей вже в 1994 р. підписали і ратифікували Ук­раїна, Білорусь, Росія, Болгарія, Югославія, Словенія, Польща, Боснія, Хорватія, Вірменія, Азербайджан, Румунія, Словаччина, Латвія. Тим самим ці країни офіційно взяли на себе зобов'язання в законодавчому порядку визнати злочином процедуру відмивання грошей, а також необхідність екстрадиції злочинців з конфіскацією майна у виконавців цього злочину. Збільшуються приклади успішного співробітництва між правоохоронними орга­нами цих країн у боротьбі з міжнародною злочинністю.

Активну участь у такому співробітництві бере Україна. У нашій країні створений і постійно діє Координаційний комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією. До його ком­петенції, крім зазначених у самій назві завдань, входить також бо­ротьба з відмиванням "брудних" грошей.

ото

Міжнародне оподаткування

Крім зазначеного державного органу, недавно в Україні був створений Державний департамент фінансового моніторингу,* завданням якого стало відстеження і моніторинг незвичайних, сумнівних і великих готівкових і безготівкових операцій з ме­тою боротьби з відмиванням грошей і своєчасного повідомлення правоохоронних органів про небезпеку здійснення цього злочину.

На відміну від своїх "побратимів" у країнах Східної і Південно-Східної Європи, українські злочинні угруповання після вивозу (чи переказу через банки) за кордон отриманих злочин­ним шляхом доходів досить рідко повертають у свою країну ці до­ходи під виглядом іноземних інвестицій. Вони, як правило, праг­нуть залишати їх за межами своєї країни, звертаючись часто до послуг офшорних центрів, перелік яких відповідно до законодав­ства, щорічно публікує Кабінет Міністрів України.

Таке явище набуло настільки великих масштабів, що потребувало прийняти рішучі і невідкладні заходи. Через цілий ряд комерційних банків України в офшорні центри були перека­зані без відповідної компенсації сотні мільйонів доларів. У грудні 1999 р. на розширеному засіданні КоординаційнЬго комітету з бо­ротьби з організованою злочинністю і корупцією голова Держав­ної податкової адміністрації України Микола Азаров навів вража­ючі факти, які не можна кваліфікувати інакше, як стадії відмиван­ня грошей. Так, під час перевірки дніпропетровського "Приватбан-ку" були розкриті факти перерахування за кордон значних сум з використанням кореспондентських рахунків у банках острова На­уру. Це далеко не єдиний випадок. Під виглядом оплати за поста­чання в Україну товарів з рахунків українських комерційних структур тільки в 1998 р. на користь корпорації "Лапег" (острів Науру) було перераховано 20,7 млн дол США. Товар на цю суму на територію України не надійшов. "При відсутності на острові Науру центрального банку, який здійснює нагляд за банківською діяльністю, — відзначив М. Азаров, — вражає кількість кореспон­дентських рахунків українських банків, відкритих у банках остро­ва Науру. Так, комерційний "Приватбанк" Дніпропетровська

* Див.: Додаток N° 10, 11. ** Див. Додаток № 12. *•* Див. Додаток N° 14.

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «Орудних» грошей

відкрив 64 кореспондентських рахунки в банках острова Науру, акціонерний банк "Фінанси і кредит" — 15 і тд. Цікаво, що, за на­шими даними, на острові Науру фактично немає банків, з якими кореспондують українські банки. Але ми знаємо деяких керівників банків Республіки Науру, які проживають у місті Києві і ведуть свою офшорну діяльність, не виїжджаючи за межі України. Саме цим пояснюється дивна любов управляючих банків до таких рес­публік" [ „Факты". - 1999. - 18 декабря ].

З огляду на це, правоохоронні органи в нашій країні підси­лили заходи для боротьби з відмиванням грошей. Податкова міліція завела сотні кримінальних справ за статтею 209 Криміна­льного кодексу України, який передбачає відповідальність за ле­галізацію грошей, отриманих злочинним шляхом .

Українське законодавство закріпило ряд базових прин­ципів, визначених 40 Рекомендаціями ФАТФ. Так, згідно зі ст. 64 Закону «Про банки і банківську діяльність», банкам України за­боронено вступати в договірні відносини з анонімними особами. Ця сама стаття зобов'язує банківські установи ідентифікувати осіб, які здійснюють значні за обсягом чи сумнівні операції, а та­кож зберігати письмові результати ідентифікації пов'язаних з ни­ми осіб протягом 5 років із дня виконання договору [81, с 31]**.

Такі заходи були, звичайно, вкрай необхідні, але вони, на жаль, виявилися недостатніми для активної протидії відмиванню «брудних» грошей. Більше того, через політичні чвари і корумпо-ваність частини депутатського корпусу Верховна Рада на довгі роки (до кінця листопада 2002 р.) затягла прийняття закону про боротьбу з відмиванням «брудних» грошей , в результаті чого наша країна піддалася санкціям з боку ФАТФ. І хоча ці санкції в лютому 2003 р. після прийняття вказаного закону Парламентом України були скасовані, але залишити славнозвісний «чорний список» ФАТФ наша держава спромоглася тільки на початку 2004 р. На сесії ФАТФ, яка відбулася 18-20 червня 2003 р. в Берліні, у заключній доповіді було, зокрема, відзначено: «ФАТФ вітає триваючий в Україні процес реформування законодавчої си­стеми, спрямований на припинення "відмивання» "брудних» гро-

• Див. Додаток № 9. ** Див. Додаток №8. **• Див. Додаток N»7.

381

Міжнародне оподаткування

шей, і підтримує українських офіційних осіб у цьому їхньому прагненні. Якщо Україна буде й далі дотримуватись прийнятого курсу, у найближчому майбутньому ми попросимо її надати план імплементації у своє законодавство міжнародних стандартів з бо­ротьби з відмиванням грошей»[ www.fetf-gafi.org ].

На сесії ФАТФ, що пройшла в Парижі в лютому 2004 р., в перший же день роботи (25 лютого 2004 p.), приймаючи до уваги виконання Україною основних вимог експертів ФАТФ, було прийнято одноголосне рішення про виключення України з „чор­ного" списку країн, які ведуть недостатню боротьбу з легалізацією (відмиванням) прибутків, одержаних злочинним шляхом, де на­ша держава провела два з половиною роки.

Україна залишила «чорний» список ФАТФ, але ще протягом якнайменше одного року експерти Групи будуть пильно стежити за втіленням на практиці проголошених заходів і за робо­тою „антивідмивочних" законів. Крім того, раз на квартал треба звітувати перед європейською контрольною групою ФАТФ.

Після виходу з „чорного" списку для підтвердження праг­нення боротися з відмиванням грошей, Україна звернулася до ФАТФ із проханням наданти нашій державі статус спостерігача, яке має бути- розглянуто на одній з найближчих сесій, недивля-чись на те, що такий статус надається тільки організаціям. Про це йшлося в офіційному листі президента ФАТФ Клаеса Норгрена до прем'єр-міністра України В. Януковича та першого віце-прем'єр міністра, міністра фінансів М. Азарова. "З тих пір, як Ук­раїну було включено до списку країн та територій, які не співробітничають у сфері боротьби з відмивання грошей (NCCT), Україна досягла значного прогресу в розвитку та удосконаленні ефективної системи протидії легалізації злочинних капіталів, що в кінцевому підсумку призвело до виключення її з „чорного спис­ку" в лютому 2004 року", — підкреслив президент ФАТФ [ www.korrespondent.net/main/96009}.

Після тривалого знаходження України в „чорному" списку ФАТФ Україна нарешті змогла „відмитися" і твердо стала на шлях боротьби з відмиванням грошей. Практично відразу ж після лютневої сесії ФАТФ 2004 р. значно активізувалося співробітництво Державного департаменту фінансового моніто-

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

рингу України з іноземними колегами щодо співпраці у справі бо­ротьби з відмиванням грошей, що знайшло прояв у підписанні двосторонніх міжнародних угод, зокрема Меморандумів про взаємодію з іноземними колегами Державного департаменту фінансового моніторингу України.

Після виходу з „чорного" списку в України нарешті з'явилися шанси стати членом ще однієї впливової Європейської структури - Ег-монтської групи, яка була створена в червні 1995 року і об'єднує підрозділи фінансових розвідок 84 країн світу. В червні делегація Ук­раїни приймала участь у пленарному засіданні Егмонтської групи, щоб спробувати стати її членом. Перед цим вже було подолано декілька табелів на цьому шляху, зокрема Україна пройшла процедуру моніто-ринга з боку країн-спонсорів, Росії та Словенії; провела презентацію в комітеті з питань прийому нових членів Егмонтської групи і в її право­вому комітеті, який рекомендував нашу країну до прийняття.

На 12 пленарному засіданні, яке відбулося 21-25 червня 2004 року на острові Гернсі, Велика Британія, Егмонтська група розглянула заяву Державного департамента фінансового моніто­рингу України про вступ в організацію і одноголосно прийняла Україну до свого складу разом із 9 іншими державами. Таким чи­ном, загальна кількість членів Групи складає вже 94.

С Гуржій - Голова Державного комітету фінансового моніторингу України (колишній Державний департамент фінан-сового моніторингу України) вважає, що доступ до інфор­маційної бази Егмонтської групи після вступу значно розширить можливості виявлення сумнівних фінансових операцій правоохо­ронними органами України.

Запитання для самоконтролю:

1. Як здійснюється міжнародне співробітництво в боротьбі з відмиванням „брудних" грошей?

2. Як віддзеркалюється проблема кримінальної відповідаль­ності за відмивання „брудних" грошей у законодавствах іноземних країн?

» Дии.додатки 18, 19, 20. ** Дин Додаток 17.

382

383