Хід роботи

1. Визначення рН середовища грунту

Ґрунти розтирають у ступці. На технічних вагах зважують 5 г грунту, заливають його 100 мл дистильованої води і змішують 30 с. Дають відстоятися і визначають рН водного розчину за допомогою універсального індикатора .

2. Визначення гігроскопічної води

У попередньо висушеному і зваженому на аналітичних вагах стаканчику з кришкою зважують 1-2 г повітряно-сухого ґрунту, пропущеного через сито з отворами 0,25 мм. Стаканчик із грунтом ставлять у сушильну шафу і висушують до постійної маси 30 хв., потім стаканчик, закритий кришкою, переносять у ексикатор, охолоджують 20 хв. і зважують на аналітичних вагах .

Величини, які необхідно визначити :

до висушування

1. маса бюкса-m _;

2. маса бюкси з наважкою землі-m ;

3. наважка грунту (повітряно-сухого) -m

після висушування

1)маса бюкса (висушеного)- m _;

2. маса бюкса з висушеною наважкою - m

3. наважка грунту (висушеного) - m

Вміст гігроскопічної води у пробірці визначають із виразу:

де Н – вміст гігроскопічної води у пробі.

Примітка. Найчастіше вміст гігроскопічної води у грунті знаходиться в межах 7-8 %.

3. Визначення вмісту органічних речовин

У попередньо прожарений і зважений тигель поміщають 1 г грунту і зважують на аналітичних вагах.

Тигель із наважкою ставлять у холодну муфельну піч і нагрівають до 300-350 °С, витримують при цій температурі 15 хв., виймають і ставлять охолоджуватися в ексикатор.

Визначувані величини:

до прожарювання

1. маса тигля - m ;

2. маса тигля з повітряно сухою наважкою - m ;

3. наважка грунту (повітряно-сухого)- m ;

після прожарювання

1. маса тигля (прожареного) - m ;

2. маса тигля з прожареною наважкою грунту - m ;

3. наважка грунту ( прожареного) - m .

Вміст органічних речовин у пробі визначають із рівняння:

де О_р – вміст у воді органічних речовин.

Залишок після прокалювання є мінеральною чястинпіл грунту. Чим більше у ґрунті органічних речовин і води, тим менше в ній міститься мінеральних речовин.

4. Визначення втрат при прожарюванні грунту

У попередньо зважений і прожарений фарфоровий тигель дозують 1 г грунту, який попередньо пропускають через сито з отвором 0,2-0,5 мм.

Наважку грунту становлять у холодну муфельну піч і прогрівають її до 900°С протягом 1 год. Охолоджують піч до слабкого накалу. Виймають тигель і ставлять його в ексикатор Через 20 хв. зважують на аналітичних вагах.

Величину втрат при прожарюванні визначаюгь за формулою:

де, в.п.п. – втрати при прожарюванні;

А – втрата у вазі;

В – наважка повітряно-сухого грунту;

Н – % вміст гігроскопічної води.

Висновок:

Рекомендована література /2.17/

Практичне заняття

Тема роботи: «Дослідження основних фізичних властивостей ґрунту»

Мета роботи: навчитися визначати основні фізичні властивості ґрунту

Обладнання та матеріали: набір сит, аналітичні ваги, конічні колби об’ємом 250 мл.

Вимоги щодо виконання практичної роботи: ознайомитися з теоретичним матеріалом теми за рекомендаційною літературою і даною інструкцією, виконати завдання та оформити звіт

Теоретичні основи

Грунт – дуже складний комплекс органічних та мінеральних сполук, який утворює верхній шар земної кори та володіє родючістю. Ґрунт – велика природна лабораторія, у котрій безперервно проходять найрізноманітніші фізико-хімічні, біологічні та інші складні перетворення. Ґрунт дуже впливає на клімат, мікроклімат, рослинність, він в основному визначає різні галузі народного господарства. Ґрунт може бути сприятливим середовищем для розвитку, збереження та розповсюдження збудників різних хвороб сільськогосподарських тварин.

Завдання до практичної роботи: визначити основні фізичні властивості ґрунту