Хід роботи

Більшість аналізів проводять із ґрунтом, висушеним до повітряно-сухого стану.

!Для визначення нітратів використовуйте ґрунт без попереднього висушування! Приміщення для висушування ґрунту повинно бути сухим і чистим, щоб ґрунт не поглинав газів і парів.

Для висушування до повітряно-сухого стану польові змішані проби ґрунту масою 1-1,5 кг розподіліть тонким шаром на листках паперу. Застосовуючи лупу, вилучіть із ґрунту корінці та різні включення. Великі корінці відберіть пінцетом, а дрібні за допомогою скляної палички, наелектризованої шматочком вовни, для чого паличкою проведіть багато разів над шаром ґрунту на висоті 3-5 см. При цьому корінці притягуються до палички. Проте дану операцію потрібно проводити обережно, оскільки на дуже близькій відстані до палички можуть притягуватися та прилипати не тільки корінці, але й дрібні частки грунту.

Час від часу грунт перемішуйте, подрібнюйте великі грудки руками і знову розсипайте тонким шаром для більш швидкого висушування, яке повинно продовжуватись кілька днів для доведення ґрунту до повітряно-сухого стану.

Потім із грунту відберіть так звану середню пробу, яку будете застосовувати для оцінки показників екологічного стану грунту. Для цього грунт вирівняйте на папері у вигляді квадрату та за допомогою лінійки поділіть діагоналями на 4 частини (рис. 1). Дві протилежних частини ґрунту змішайте і використайте для аналізів запланованих у даний момент, а дві інших – для аналізів, запланованих на перспективу, або непередбачених аналізів, необхідність у яких може виникнути з часом.

Рис. 1 Схема відбору середньої проби

Покладіть у картонну коробку та зберігайте в нерзтертому стані. В коробку покладіть етикетку, де вкажіть дані про грунт. Другу етикетку наклейте на коробку. Ґрунт, що залишився, зважте, добре перемішайте, подрібніть у фарфоровій ступці за допомогою товкачика і просійте через сито з отвором 1 мм (рис. 2). Грунт, що не пройшов через сито, знову подрібніть у ступці і просійте через сито. Таку операцію повторюйте доти, поки на ситі залишаться лише кам'яні частки. Просіяний через сито грунт добре перемішайте і розподіліть тонким шаром, з якого візьміть 10 г, які використовуйте для визначення вмісту рухомих форм елементів у грунті. Решту просіяного грунту висипте в банку з кришкою або паперовий пакет і використовуйте для інших хімічних аналізів як аналітичну пробу.

Рис. 2. Сито для просіювання грунту

Рекомендована література /2.17/

Практичне заняття

Тема роботи: «Визначення рН середовища, гігроскопічної води, вмісту органічних речовин у грунті»

Мета роботи: навчитися визначати величину рН середовища, вміст гігроскопічної води та органічних речовин у грунті; втрати при прожарюванні ґрунту

Обладнання та матеріали: технічні ваги, сушильна шафа, муфельна піч, ступка, бюкси, склянка з кришкою, універсальний індикатор, дистильована вода, аналітичні ваги, фарфоровий тигель, ексикатор, сито з отворами 0,2-0,5 мм, ґрунт

Вимоги щодо виконання практичної роботи: ознайомитися з теоретичним матеріалом теми за рекомендаційною літературою і даною інструкцією, виконати завдання та оформити звіт

Теоретичні основи

Ґрунт – це верхній тонкий шар земної кори, придатний для життя рослин. Він складається із речовин у трьох станах: твердому (мінерали, органічні рештки), рідкому (вода з розчиненими в ній речовинами) та газоподібному (повітря й гази, що виділяються завдяки хімічним реакціям у ґрунті).

Гігроскопічною водою називають ту воду, яка виділяється із ґрунту при нагріванні його до 100-105°С . Вміст гігроскопічної води в ґрунті залежить від кількості перегною в грунті і глинистих речовин, які служать непрямими показниками його механічного й хімічного складу .

Чим більша питома поверхня грунту, тим більше у грунті глинистих і органічних речовин, тим вищий вміст гігроскопічної води. Органічні та мінеральні колоїди адсорбують на поверхні своїх частин молекули води із повітря, тому присутність колоїдів у грунті збільшує вміст гігроскопічної води.

При висушуванні грунту (100-105 °С) він втрачає гігроскопічну воду й адсорбовані СО , NН , гази, а також частину кристалізаційної води. Наприклад, гіпс СаSО₄*2Н О починає виділяти кристалізаційну воду при температурі нижче ніж 100°С. Ця вода входить у величину втрат ваги при висушуванні, тому результати визначення гігроскопічної води гіпсоносних горизонтів ґрунту виходять трохи перебільшеними .

При прокалюванні грунту в межах 600 °С залишок грунту втрачає адсорбовану і кристалізаційну воду, гумус, адсорбовані гази.

Якщо прокалювання вести вище від 600 °С, то залишок грунту втрачає рештки конституційної води, розкладаються карбонати й виділяється СО . Повністю карбонати розкладаються при 900°С. Так, карбонат магнію дисоціює при 610°С, доломіт СаСО *МgСО - 765 °С розкладається на СаСО і МgО, а потім СаСО розкладається при 897°С на СаО + СО₂

При прокалюваниі грунту в межах 300-350 °С із нього відбувається виділення гігроскопічної води, кристалізаційної води, адсорбованих газів та газів окислення гумусу.

Якщо прокалювання вести вище від 600°С, то грунт втрачає конституційну воду в результаті розкладу гідрокарбонатів і карбонатів .

Завдання до практичної роботи: визначити величину рН середовища, вміст гігроскопічної води та органічних речовин у грунті; визначити втрати при прожарюванні ґрунту