3 Методичні вказівки щодо виконання практичних робіт Практичне заняття
Тема роботи: «Відбір змішаних польових проб грунту»
Мета роботи: навчитися відбирати проби грунту.
Обладнання та матеріали: топографічна карта населеного пункту, лопати або бур, брезент, мішечки з тканини або паперові пакети, прості олівці, етикетки.
Вимоги щодо виконання практичної роботи: ознайомитися з теоретичним матеріалом теми за рекомендаційною літературою і даною інструкцією, виконати завдання та оформити звіт
Теоретичні основи
При проведенні досліджень грунтів населених пунктів необхідно керуватись такими методологічними положеннями та міркуваннями:
Ґрунт – основне джерело більшості хімічних елементів для рослин, а через них – для людини й тварин.
Ґрунт – сильна перепона на шляху промислових викидів і водночас головний акумулятор техногенних мас важких металів (ВМ).
Враховуючи два перших положення, ґрунт може розглядатися як головний індикатор рівня хімічних елементів у навколишньому середовищі.
Переважна більшість українських та іноземних дослідників при вивченні забруднення грунтів важкими металами орієнтується на ГДК для валових форм цих елементів. Проте, як засвідчують останні відомості, для практичних досліджень більш значима орієнтація лише на ГДК рухомих форм.
Саме у рухомій формі ВМ зумовлюють їх негативну дію відносно до біоти та людини, що і є предметом нормування.
ВМ у ґрунті можуть перебувати в різних за ступенем рухомості формах: у вигляді комплексних сполук з органічними та неорганічними лігандами, у складі первинних та вторинних мінералів, адсорбованими на ґрунтових колоїдах, у складі солей різного рівня розчинності, у ґрунтовому розчині у вигляді йонів тощо. За ступенем рухомості всі сполуки металів у ґрунті умовно можна поділити на нерухомі, потенційно рухомі та рухомі форми.
Для одержання рухомих форм металів застосовують водну витяжку грунту.
Для вилучення потенційно рухомих форм важких металів із ґрунту в переважній більшості випадків користуються екстрагенами – мінеральними кислотами різної нормальності, ацетатно-амонійним буфером та ін. Доведено, що між вмістом рухомих форм важких металів, що вилучаються ацетатно-амонійним буфером (рН = 4,8), та показниками біологічної активності ґрунту спостерігається тісний корелятивний зв'язок: він коливається від - 0,78 до - 0,98. Тому при оцінці вмісту потенційно рухомих форм металів потрібно надавати перевагу саме цьому екстрагену.
Для визначення валового вмісту важких металів у ґрунті проводиться попереднє його озолення мокрим спалюванням.
Для кожного з досліджуваних важких металів необхідно визначити перевищення його гранично допустимих концентрацій (ГДК).
Крім перевищення їх гранично допустимих концентрацій (ГДК) для кожного з досліджуваних важких металів необхідно визначити також коефіцієнти концентрацій. За коефіцієнтами їх концентрацій Кс визначають аномальний вміст рухомих форм окремих елементів у поверхневому шарі грунтів. Коефіцієнти концентрацій окремих металів визначаються як відношення вмісту елементу у досліджуваній точці С до його фонового вмісту:
Кс = С/Сф.
Фоновий вміст металів необхідно визначити в одній із еталонних зон міста (при наявності заповідного об'єкту – на його території, при відсутності останнього – у місцях найменшого антропогенного навантаження).
12.
Сумарний показник забруднення поверхневого
шару ґрунтів Z
розраховують
за формулою:
де n – кількість досліджуваних елементів.
У даній формулі до уваги приймаються лише ті елементи, для яких Кс перевищує одиницю. Рівень забруднення поверхневого шару грунтів оцінюється за шкалою Саєта.
Завдання до практичної роботи: відібрати змішану пробу грунту