Визначення каламутності води

Каламутність води пов’язана з присутністю в ній твердих частинок, що знаходяться в різній ступені дисперсності у вигляді завислих речовин. Згідно ГОСТ 2874–82, каламутність питної води не повинна переважати 1,5 мг/л. Визначати каламутність можна ваговим методом, візуальним каламутноміром Бейліса, фотоелектричним колориметром.

Найбільш простий і застосовний метод визначення – ваговий (гравіметричний).

Суть вагового методу визначення каламутності води покладена у фільтруванні її через паперовий фільтр з наступним висушуванням осаду і зважуванням його на аналітичних вагах. Відношення маси осаду до об’єму профільтрованої води з перерахунком на 1 л і буде становити величину каламутності (мг/л).

Визначення кольоровості води

Питна вода повинна бути безбарвною. Колір води залежить від різних причин. Так, кольоровість природної води обумовлена наявністю в ній гумінових речовин, які утворюються в результаті розкладання рослинних залишків, що додає воді жовтуватий відтінок. Крім того, забарвлення воді можуть додавати сполуки феруму (жовто-зелене), цвітіння водоростей, різні завислі речовини. Найрізноманітніші відтінки вода може набувати в результаті забруднення її стічними водами різних промислових підприємств. У таких випадках забарвлення води позначають не як «кольоровість» води, а як «колір» і визначення кольоровості не проводять.

Завдання до практичної роботи: визначити фізичні та органолептичні показники досліджуваної води

Хід роботи визначення температури води

Визначення температури води відкритої водойми.У відсутності водяного термометра користуються звичайним термометром з ціною поділки 0,1º С. Такий термометр спочатку «залінивлюють», щоб він міг зберігати набрану температуру від води відносно тривалий час. Для цього його ртутну або спиртову кульку обмазують шаром пластиліну в кілька міліметрів. Інколи нижню частину термометра обмотують товстим шаром вати або марлі. Термометр прикріплюють до шнура з баластом, а потім занурюють його у водойму на необхідну глибину (шнур з поділками на метри і дециметри). Тривалість витримки термометра у воді визначають дослідним шляхом. Відлік температури проводять зразу ж після витягання термометра з води максимально уникаючи на нього впливу вітру, тепла сонячних променів та рук. Температуру води заміряють на різних глибинах і в різних місцях водойми (біля берега, на середині, заводях, бистрині). Якщо глибина водойми більше 1 м, то вимірювання температури проводять через кожен метр глибини.

Вимірювати температуру води в річці бажано поблизу місця скидання у водойму води з підприємства чи електростанції. У цьому разі замірювання виконують вище й нижче від місця скидання.

Результати проведених визначень оформляють у вигляді таблиці 3.

Таблиця 3. Результати визначення температури води у водоймі

(назва водойми)

Місце визначення температури	Глибина у місці вимірювання, м	Температура, º С

Визначення температури швидкотічної води. Визначають температуру води, наприклад, що витікає з водопровідного крану. Для цього звичайний термометр витримують у струмені 5 – 10 хв і відлік проводять не виймаючи його з води.

Результати проведених визначень оформляють у вигляді таблиці 4.

Температурні межі питної води – 7-12 С.

Таблиця 4. Результати визначення температури швидкотічної води (назва джерела)

Джерело води	Температура, º С

ВИСНОВОК