Визначення смаку води

Розрізняють чотири види смаку води: солоний, гіркий, кислий, солодкий. Інші смакові відчуття називаються присмаками (наприклад: лужний, металічний, рибний і т. д.).

Смак води обумовлюється наявністю речовин природного походження або речовин, що попадають до неї зі стічними водами. Так, солоний смак води, як правило, викликається присутністю натрій хлориду, гіркий – магній сульфату. Кислим смаком підземна вода частіше всього зобов’язана присутності розчиненого газу СО₂.

Оксиди феруму(ІІ) і мангану(ІІ) надають воді чорнильний або залізистий присмаки, кальцій сульфат – в’язкий і т. д.

Якісну характеристику смаку чи присмаку виражають описово, а інтенсивність смаку, так само як і запах, встановлюють за п’ятибальною шкалою (табл. 2.).

Згідно ГОСТ 2874 – 82, «Вода питьевая» смак води не повинен бути більше 2 балів.

Визначення прозорості води

Наявність у природній воді завислих грубодисперсних домішок обумовлює її каламутність. Причиною цього можуть бути частинки ґрунту, частинки, що підняті із дна водойми або скаламученість води. Цвітіння водойм також підвищує каламутність води.

Часто в якості опосередкованого показника використовують характеристику, яка оборотна каламутності – прозорість.

Поява каламуті у ґрунтових водах після дощів свідчить про недостатню фільтрацію води і є несприятливою санітарною ознакою. А присутність у воді органічних речовин у завислому стані є самою несприятливою ознакою. При цьому майже завжди виявляється і бактеріальне забруднення води. В усіх випадках порушення прозорості води робить воду підозрілою в епідеміологічному відношенні. Прозорість води служить ознакою її якості.

Існує два методи визначення прозорості води: а) за хрестом; б) за шрифтом.

Визначення прозорості за хрестом проводять у водоймі або при контролі якості очищення води на очисних спорудах. Знаходять максимальну висоту стовпа води, через який проглядається рисунок чорного хреста на білому фоні з товщиною ліній 1 мм і чотирьох чорних кружечків діаметром 1 мм. Визначення проводять у безбарвному циліндрі висотою 350 см, на дні якого знаходиться фарфорова пластинка з рисунком хреста. Нижня частина циліндра освітлена лампою в 300 Вт. Питна вода має прозорість за хрестом не менше 300 см.

В изначення прозорості за шрифтом ґрунтується на знаходженні максимальної висоти стовпа води, через який можна прочитати стандартний шрифт. Визначають прозорість шляхом читання шрифту через стовп води, налитої в градуйований циліндр Сніллена або циліндр із плоским дном і випускним краном біля дна (рис. 2). Висота градуйованої частини циліндра повинна бити не менш 30 см. Градуювання проводиться в сантиметрах, починаючи від дна. Досліджувану воду сколочують і наливають у циліндр, який закріплений над спеціальним шрифтом Сніллена на відстані 4 см від дна циліндра. Під контролем ока випускають воду доти, доки читання стандартного тексту стане можливим. Замічають висоту стовпа в сантиметрах, що і буде показником прозорості даної води. Для доброякісної питної води, згідно ГОСТ 28474 – 82, цей показник не повинен бути менше 30 см.

Визначення варто проводити у світлому приміщенні, уникаючи прямих сонячних променів, на відстані 1 м від вікна.

Рис. 2. Прилад

Сніллена

Вода з прозорістю від 20 до З0 см вважається слабко каламутною, від 10 до 20 – каламутною, до 10 см – дуже каламутною.

Прозорість води безпосередньо у водоймі визначають за допомогою диска Секкі. Це диск діаметром 20 см, що зафарбований у білі і чорні сектори. Його закріпляють на тросі і занурюють у воду до того моменту, поки не перестануть розрізнятись сектори. Довжина зануреного тросу і є показником прозорості (рис. 3).

Рис. 3. Диск Секкі