Обробка результатів аналізу

Вміст нафтопродуктів (мг/л) розраховують за формулою:

,

де m₁ – масса бюкса із залишком після видалення гексану, мг;

m₂ – маса пустого бюкса, мг;

V – об’єм проби, взятої для аналізу, мл.

Рекомендована література /2.14/

Практичне заняття

Тема роботи: «Визначення купруму»

Мета роботи: ознайомитися з методикою та набути практичних навиків у визначенні вмісту купруму у воді

Обладнання та матеріали:

Фотоелектроколориметр; кювети, товщиною шару 50 мм;

Піщана баня;

Посуд мірний, скляний місткістю: мірні піпетки 1-2 мл з поділками 0,01 мл і 5 мл з поділками 0,1мл;

Циліндри колориметричні скляні з позначкою на 50 мл;

Циліндри мірні місткістю 10 мл.;

Скляні стакани лабораторні;

Скляні крапельниці лабораторні;

Аміак водний 25%-ий розчин;

Калій-натрій виннокислий;

Мідь сірчанокисла,

Натрію N, N-диетилдітіокарбомат;

НСl;

Н₂SО₄;

Крохмаль розчинний 0,25%-ий розчин;

Амоній сірчанокислий

Вимоги щодо виконання практичної роботи: ознайомитися з теоретичним матеріалом теми за рекомендаційною літературою і даною інструкцією, виконати завдання та оформити звіт

Теоретичні основи

Серед джерел забруднення водних ресурсів на першому місці за кількістю та масштабами впливу знаходяться стічні води, які містять нафтопродукти, феноли, сульфати, нітрати, ферум, купрум та інші забруднюючі речовини.

Основним джерелом надходження купруму у природні води є стічні води підприємств хімічної, металургічної промисловості, шахтні води, альдегідні реагенти. Купрум може з’являтися у результаті корозії мідних трубопроводів та інших споруд, які використовують у системах водооснащення. В підземних водах склад купруму зумовлюється взаємодією води з гірськими породами.

Купрум – один із найважливіших мікроелементів. Фізіологічна активність купруму пов’язана головним чином з включенням його у склад активних центрів окиснювано-відновних ферментів. Купрум приймає участь в процесі фотосинтезу та впливає на засвоєння нітрогену рослинами. Разом з тим, високі концентрації купруму негативно впливають на рослинні і тваринні організми та людину.

Високі концентрації купруму призводять до інтоксикації, анемії та захворювання гепатитом. Попадання ацетату або сульфату купруму в шлунок людини спричиняє його розлад, болі в животі, різко виражену гемолітичну дію зі швидкою появою гемоглобіну в плазмі крові та сечі й інші хворобливі явища.

Дуже поширеною є методика визначення купруму, за якою мікрокомпонент, який визначають, переводять у розчинну у воді забарвлену сполуку, екстрагують його та екстракт фотометрують. Вміст зазвичай визначають методом градуювального графіка. Така методика дозволяє усунути заважаючий вплив та збільшує чутливість визначення, так як при екстракції проходить концентрування мікродомішок.

Досліджуваний розчин обробляють розчином диетилдітіокарбомату натрію у результаті чого з’являється жовто-коричневий осад диетилдітіокарбомату купруму, який екстрагують хлороформом, оптична густина розчину вимірюється на фотоелектроколориметрі. Нижня межа виявлення 2 мкг/дм³.

Завдання до практичної роботи:

Ознайомитися з методикою та визначити вміст купруму у воді