122. Територіальна автономія.

Автоно́мія (грец. αυτος  — «сам» і грец. νομος — «закон»).

1. Право самостійного здійснення державної влади чи управління, надане частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією. Автономія означає право якогось національно-територіального утворення (наприклад, області) самостійно здійснювати внутрішнє управління. Автономія може базуватися на культурній чи етнічній відмінності — і часто веде до наступноїнезалежності.

Створення територіальної автономії є найдоцільнішим принципом державного устрою тих націй, які, реалізуючи своє право на самовизначення, виявляють бажання залишитися в межах певної держави. Нації отримують право створювати органи влади і управління, які діють рідною мовою, з місцевих людей, що знають побут і психологію місцевого населення; розвивати рідною мовою пресу, школу, театр, культурно-просвітницькі та інші установи. Досить часто під впливом національно-визвольних рухів влада унітарних держав формально проголошує автономію окремих національних територій, але фактично не забезпечує її реального здійснення і цим самим зводить існування автономії до фікції.

Адміністрати́вно-територіа́льна автоно́мія (регіональна автономія) — один із засобів децентралізації державної влади в унітарній державі. Суб'єкт адміністративно-територіальної автономії не має ознак державного утворення. Він має систему самостійно сформованих органів виконавчої і законодавчої влади, які, в свою чергу, мають повноваження з кола питань і у межах, встановлених центром згідно з конституцією держави і чинним законодавством. Прикладом є статус АР Крим.

Територія Автономної Республіки Крим

1. Територія Автономної Республіки Крим визначається межами, які існували на 20 січня 1991 року - день проведення референдуму та на день набуття чинності Законом України про відновлення автономної республіки ( 712-12 ).

При Верховній Раді Автономної Республіки Крим може бути створено і функціонувати Представництво міста Севастополя.

2. Територію Автономної Республіки Крим може бути змінено з урахуванням рішення республіканського (місцевого) референдуму та рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ).

3. Адміністративно-територіальними одиницями в Автономній Республіці Крим є район, місто, район у місті, селище, село та інші одиниці відповідно до Конституції України та законів України.

Питання утворення, зміни меж зазначених адміністративно-територіальних одиниць в Автономній Республіці Крим визначається законами України і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим у межах її компетенції.

Слово «автономія» грецького походження і первинно означало буквально «сам собі закон» чи «незалежний у законах», або «самоврядний».

Термін «автономія» в теорії конституційного права вживають сьогодні у двох розуміннях:

- в широкому розумінні;

- у вузькому розумінні.

У широкому державно-правовому розумінні автономія означає надання окремим частинам держави (областям, департаментам, префектурам, провінціям тощо) права на самоврядування в адміністративній (управлінській) сфері.

У вужчому - термін «автономія» вживається для означення самоврядних можливостей тих чи інших органів, структур (наприклад, автономне становище органів місцевого самоврядування).

Предметом нашої лекції - є власне розуміння автономії у широкому розумінні.

У загальній теорії конституційного права є різні підходи щодо визначення сутності і різновидів цього явища (автономії). Серед них досить поширеним є підхід, за яким основними варіантами автономії є два:

- територіальна автономія;

- національно-територіальна автономія.

Територіальна автономія - це надання певній території

самоврядних повноважень (за основу береться певна територія).

Територіальна автономія може бути:

- політичною автономією;

- адміністративною автономією.

Територіальна політична автономія може бути у випадках, коли у складі держави перебуває те чи інше державне утворення, якому і надається ця автономія.

Статус такого автономного утворення передбачає:

1) наявність своєї Конституції (Конституції автономного суб’єкта);

2) наявність особливостей у своєму законодавстві;

3) наявність повноважень у питаннях адміністративно- територіального поділу та низку інших, в основному політичного характеру, повноважень.

Адміністративна територіальна автономія - це надання тому чи іншому регіону (території) окремих самоврядних повноважень в управлінській (адміністративній) сфері.

Іншими словами, адміністративна автономія - це стан середній в самоврядних можливостях території між політичною автономією і жорсткою централізованою системою.

Національно-територіальна автономія - це надання певній нації, етнографічній спільності (етносу) самоврядних повноважень (береться наявність певного етносу).

Національно-територіальна автономія може бути у формах:

- національно-політичної автономії;

- національно-культурної автономії.

Національно-політична автономія - це такий вид автономії, при якому певна національність (національна меншина, народність, етнос), що проживає в державі, має можливість (як офіційно визнаний суб’єкт конституційних відносин) брати реальну участь у політичних процесах - виборах органів влади, участь в діяльності парламенту, участь в діяльності представницьких органів на місцях тощо.

Як правило, національно-політична автономія надається націям та народностям в межах їхньої етнографічної території, чи національним меншинам на території їхнього історичного розселення.

Цікавим (своєрідним) різновидом національно-політичної автономії була національно-персональна автономія в Українській Народній Республіці.

Національно-культурна автономія - це такий вид автономії, при якому націям, національним меншинам, народностям, етносам надається можливість вільно розвивати свою культуру і національну самобутність, в той же час політичні права особами цієї національності чи народності реалізуються так само, як і іншими громадянами в державі.

Інститут національно-культурної автономії, зазвичай, використовують в сучасних державах для кращої реалізації прав національних меншин.

Явище автономії слід чітко відрізняти від інституту федералізму. Найбільш істотні відмінності цих явищ з огляду на практику їх реалізації у світі:

1) автономія - це тільки форма децентралізації державної влади;

2) автономія не виникає внаслідок акта самовизначення, вона надається державою;

3) автономія не порушує сутності унітарної держави;

4) автономні органи, як правило, не можуть називатись державними утвореннями, тому, коли йдеться про автономію, то правильніше було б говорити про область, округ, а не республіку, як це було в колишньому СРСР.

Низка сучасних унітарних держав Європи мають автономні утворення. Серед них: Іспанія (автономні утворення - Країна Басків, Каталонія), Португалія (Азорські острови), Данія (Гренландія), Фінляндія (Анаські острови) та інші.

До європейських унітарних держав, які мають автономне утворення відноситься і Україна, в складі якої є Автономна Республіка Крим (АРК).