ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Адміністративно-територіальний устрій України – це зумовлена

соціальними, економічними, соціально-етнічними, історичними,

географічними, культурними, політичними та іншими чинниками внутрішня

територіальна організація держави з поділом її на складові частини –

адміністративно-територіальні одиниці.

Безпосередня демократія – форма прямого народовладдя,

здійснення влади народом безпосередньо, без створення постійних або

інших інститутів, у формах, передбачених Конституцією, іншими законами.

Вибори – це процес, у результаті якого певна сукупність людей,

часто організована в політичні об‘єднання, шляхом голосування формує

державний орган або заміщує вакантну виборну посаду.

Виконавча влада - це представлена державними виконавчими

органами, самостійна та незалежна гілка влади у системі розподілу влад, що

за своїми функціями відмінна від законодавчої та судової влади і існує для

виконання законів та здійснення поточного (оперативного) управління

суспільними справами.

Громадянство – особливий правовий зв‘язок між особою і

державою, що породжує для них взаємні права і обов‘язки.

Громадянин України – це особа, яка набула громадянство України

в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами

України.

Декларація – акт, який у загальній, принциповій формі передає

основні властивості конституційно-правового регулювання, виражає наміри

та зобов'язання учасників правових відносин.

Державний суверенітет - це верховенство державної влади

всередині країни та її незалежність у зовнішньополітичній сфері.

Державний устрій – політико-територіальна організація держави,

яка характеризується статусом її територіальних одиниць, формою їх

правових відносин між собою та з державою в цілому.

Конституційне право України - це провідна галузь права України,__

яка являє собою систему правових норм, що регулюють відносини

народовладдя, через які забезпечується організаційна і функціональна

єдність суспільства України як цілісної соціальної системи, закріплюючи

при цьому основи конституційного ладу України, загальні засади правового

статусу людини і громадянина, територіальний устрій, систему державних

органів і основні положення і принципи організації місцевого

самоврядування в Україні.

Конституція – у більшості держав Основний закон держави, акт

вищої юридичної сили, що регулює найбільш важливіші суспільні відносини

в державі.

Конституційно-правова відповідальність - це особливий вид

юридичної відповідальності, що має складний політико-правовий характер,

настає за скоєння конституційно-правового делікту та яка знаходить вияв у

передбачених конституційно-правовими нормами особливих несприятливих

наслідках для суб'єкта конституційного делікту.

Конституційні обов'язки - це вимоги, що висуваються до кожної

людини діяти певним, чітко визначеним конституційною нормою, чином

(або утриматися від вчинення відповідних дій) для забезпечення інтересів

суспільства, держави, інших людей і громадян

Місцева влада – вид публічної влади, яка реалізується від імені

суб‘єктів, що функціонують у межах певних адміністративно-

територіальних одиниць.

Омбудсман – спеціально обрана (призначувана) посадова особа

для контролю за дотриманням прав людини різними адміністративними

органами, а в деяких країнах – також приватними особами й об'єднаннями.

Органи місцевого самоврядування — це структурно-організовані

колективи службовців або одного службовця, що наділяються владою у

системі місцевого самоврядування для реалізації владних рішень, а посадові

особи місцевого самоврядування — особи, які працюють в органах

місцевого самоврядування, мають відповідні посадові повноваження у

здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій

і отримують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Органи судової влади – органи, на які покладено здійснення

функцій правосуддя.

Парламент – родова назва вищого колегіального

загальнонаціонального представницького законодавчого органу в

демократичних державах, який відображає суверенну волю народу і працює

на постійній основі.

Політична партія – добровільне об‘єднання громадян, які є

прихильниками певної загальнонаціональної програми суспільного

розвитку.__

Права людини – це її соціальна спроможність вільно діяти,

самостійно обирати вид та міру своєї поведінки з метою задоволення

різнобічних матеріальних та духовних потреб людини шляхом користування

певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.

Права громадянина – це права, які належать тільки громадянам

держави – особам, які мають з даною державою політико-правовий

зв‘язок,який підтверджується спеціальними документами та фактичним

проживанням людини у країні.

Президент – це одноособовий глава держави, який обирається

громадянами держави шляхом загальнодержавних виборів.

Референдум – одна з форм безпосередньої демократії, що

застосовується для прийняття або затвердження шляхом голосування

конституційних актів, законів та інших найважливіших рішень

загальнодержавного чи місцевого значення.

Територіальна громада – жителі, які об‘єднані постійним

проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними

адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об‘єднання

жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Уряд – один з найважливіших державних органів, що очолює

виконавчу гілку влади і всю систему її органів.

Юстиція – система судів, які покликані здійснювати юрисдикційну

діяльність (правосуддя), тобто ухвалювати правові рішення щодо спірних та

конфліктних питань у різноманітних сферах суспільного життя.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Конституційне право України – провідна галузь

національного права України. Конституція України та її розвиток

Семінар – 2 години

1. Поняття, предмет і метод конституційного права України.

Конституційне право займає особливе місце у правовій системі України. З одного боку, воно є самостійною галуззю права, існуючи поряд з іншими галузями, зокрема, цивільним, кримінальним, адміністративним, господарським тощо. З іншого боку, норми конституційного права закладають основи правового регулювання усіх існуючих у державі правовідносин, у тому числі і цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських та ін. Виконуючи роль ядра системи національного права, інтегруючи його галузі в одне ціле, конституційне право проникає в кожну з таких галузей. Таке проникнення забезпечується насамперед за допомогою Конституції України – основного джерела конституційного права, що, в свою чергу, є відправним для кожної з галузей національного права України. Отже, конституційне право є основоположною галуззю права, на якій ґрунтується уся правова система України.

Конституційне право – це сукупність правових інститутіві норм, що закріплюють засади державного ладу та територіальний устрій, визначають правовий статус особи та регулюють суспільні відносини, пов’язані з організацією та діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування

Різні галузі права відрізняються одна від одної за предметом та методом правового регулювання.

Предмет галузі права – це ті групи суспільних відносин, на врегулювання яких спрямовуються норми цієї галузі права

Предмет конституційного права становлять конституційно-правові відносини, до складу яких входять такі групи суспільних відносин:

1) відносини політичного характеру, що характеризують якісні риси держави – державний суверенітет, форму правління, форму державного устрою, державний режим, належність і суб’єкти державної влади, форми та механізми її здійснення, загальні засади організації та функціонування політичної системи;

2) найважливіші економічні відносини, що є основою економічної системи держави (економічною передумовою владарювання) і характеризують існуючі у суспільстві форми власності, ступінь гарантованості захисту власника, способи господарської діяльності, систему забезпечення соціальних потреб членів суспільства в галузях освіти, культури, охорони здоров’я тощо;

3) відносини, що характеризують принципові взаємозв’язки держави з особою і становлять основи правового статусу людини і громадянина. Зокрема, це відносини, що визначають:

• належність особи до громадянства своєї держави;

• характер становища особи в суспільстві та принципи її взаємозв’язків з державою;

• основні права, свободи і обов’язки особи та ступінь їх гарантованості з боку держави тощо;

4) відносини з приводу організації та діяльності органів державної влади, взаємозв’язок найголовніших ланок державного апарату;

5) відносини, що складаються у процесі реалізації права народу на самовизначення, а також відносини, пов’язані з державно-територіальним і адміністративно-територіальним устроями;

6) відносини, що визначають засади і принципи організації та функціонування місцевого самоврядування в Україні, діяльності органів місцевого самоврядування.

Метод правового регулювання – це сукупність прийомів та способів, за допомогою яких здійснюється регулювання тих чи інших суспільних відносин

У конституційному праві використовуються такі основні методи правового регулювання:

• установчий метод – значна кількість конституційно-правових норм закріплюють факт існування конкретних державно-правових явищ. Наприклад, ст.1 Конституції України визначає, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Установчий характер мають також норми Конституції, які визначають Верховну Раду України як єдиний орган законодавчої влади (ст.75), Президента України – як главу держави (ст.102) та ін.;

• метод зобов’язання. У формі покладання обов’язку на конкретних суб’єктів сформульована преважна більшість конституційно-правових норм, що стосуються, наприклад, організації та функціонування влади: “Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави” (ст.3 Конституції України); “Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування” (ст.84); “Президент України забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави” (п.1 ст.106) тощо;

• метод заборон. Конституційно-правові норми часто формулюються як заборони вчиняти певні дії: “Цензура заборонена” (ст.15);  “На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом” (ст.17); “Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд” (ст.103) та ін.;

• метод дозволу (правонадільчий метод). Такий метод найчастіше застосовується для встановлення прав та свобод людини, а також для визначення компетенції державних органів: “Кожна людина має невід’ємне право на життя” (ст.24), “Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань” (ст.89); “У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України” (ст.107) та ін.